Система “стандарт-кост”

Перші поминання про систему “стандарт-кост” – у книзі Г.Емерсона “Продуктивність праці як основа оперативної роботи та зарплати”.

Під системою „Стандарт-кост” розуміється розробка норм-стандартів, складання стандартних калькуляцій та облік фактичних витрат з виявленням відхилень від стандартів.

В основі системи лежить принцип управління за відхиленнями, тобто основна увага менеджерів спрямовується на виявлення та аналіз відхилень від нормального ходу роботи з метою їх недопущення (рис. 3.2).

Нормування витрат на фактичний вихід продукції, який зафіксований за кожним центром відповідальності

Фактичні витрати, віднесені на кожний центр відповідальності

Порівняння нормативних та фактичних витрат, аналіз відхилень та внесення отриманих результатів у звіт відповідного центра відповідальності

Дослідження причин виникнення відхилень та здійснення заходів корегування

Відстежування нормативів та їх коригування для обліку змін у споживанні ресурсу або цін на нього

Рис. 1 Загальна схема обліку нормативних витрат за методом “стандарт-кост”

Основним контрольним показником системи є відхилення від стандартів.

Стандарт – кількість необхідних для виробництва продукції матеріальних та трудових витрат; кост – грошовий вираз витрат на виготовлення продукції.

Стандарти є основою функціонування системи. Існують різні підходи до встановлення стандартів за статтями затрат. Але при будь-якому підході прийняті стандарти узагальнюються в бухгалтерські карти стандартної собівартості до початку процесу виробництва. Складають їх по виробу, замовленню по виробничим підрозділам, що приймають участь в їх виготовленні.

На основі встановлених стандартів можна завчасно визначити суму очікуваних витрат на виробництво та реалізацію продукції, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про очікувані доходи майбутнього року.

В основі системи лежить попереднє нормування витрат за статтями витрат:

• основні матеріали;

• оплата праці основних виробничих робітників;

• виробничі накладні витрати (зарплата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизаційні відрахування та ін.);

• комерційні витрати (збут, реалізація).

Норми розглядаються як твердо встановлені ставки. При виникненні відхилення норми не змінюють, вони остаються відносно постійними на весь встановлений період. Відхилення між фактичними та прогнозованими витратами накопичуються на окремих рахунках відхилень та повністю списуються не на витрати виробництва, а безпосередньо на фінансові результати підприємства.

Схематично система обліку “стандарт-кост” виглядає наступним чином:

1. Виручка від продажу продукції

2. Стандартна собівартість продукції.

3. Валовий прибуток (п.1 – п.2)

4. Відхилення від стандартів.

5. Фактичний прибуток (п.3 – п.4).

Стандарти накладних витрат надаються лише в грошовій оцінці без кількісної норми.

Нормування витрат здійснюється таким чином, щоб можна було розрахувати нормативну собівартість кожного виробу та визначити загальну суму витрат за кожним центром відповідальності, який приймає участь у виробництві цих виробів.

Таким чином, у системі “стандарт-кост” нормативні та фактичні витрати відстежуються до центрів відповідальності, що надає можливість визначити відхилення від норм та відобразити їх в звіті по відповідному центу відповідальності для подальшого аналізу та прийняття заходів корегування.

Система “стандарт-кост” застосовуватися у всіх сферах підприємництва.

Переваги “стандарт-кост” у порівнянні з іншими методами обліку витрат:

• дозволяє заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво та реалізацію продукції;

• достатньо проста техніка ведення обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції;

• може використовуватися для оцінки виконання встановленого замовлення;

• зменшує бухгалтерський штат, так як враховуються тільки відхилення від стандартів, а не всі витрати.