Геномна ера

1977 рік - Опубліковані швидкі методи визначення (секвенування) довгих нуклеотидних послідовностей ДНК (У. Гілберт і А. Максам; Ф. Сенгер зі співавт.). З'явилося реальний засіб аналізу структури генів як основа для розуміння їх функцій.

У 1980 році У. Гільберт і Ф. Сенгер спільно з П. Бергом отримали Нобелівську премію з хімії «за істотний внесок у встановлення первинної структури ДНК; за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, в тому числі рекомбинантних ДНК». Повністю секвенований геном бактеріофага φΧ174 (5386 п. н.). Секвенований перший ген людини – ген, що кодує хоріонний соматотропин.

П. Шарп і Р. Робертс показали, що гени у аденовірусів (пізніше з'ясувалося, що і в еукаріотів) мають мозаїчну екзон–інтронну структуру, і відкрили явище сплайсингу (Нобелівська премія по фізіології і медицині в 1993 р.). К. Ітакура зі співавт. синтезують хімічно ген соматостатину людини і здійснюють штучний синтез гормону соматостатину в клітинах кишкової палички E. coli.

1978 рік - Компанія Genentech здійснила перенесення еукаріотичного гена інсуліну в бактеріальну клітину, де в ній синтезований білок – проінсулин. Визначена повна послідовність нуклеотидів ДНК вірусу SV40 і фага fd.

1979 рік - показано, що хімічно трансформовані клітини містять активований онкоген BAS.

1980 рік - Дж. Гордоном зі співавт. отримана перша трансгенна миша. У пронуклеус заплідненого одноклітинного ембріону шляхом мікроін’єкції введений ген тимидинкінази вірусу простого герпесу і показано, що цей ген працює у всіх соматичних клітинах миші. Звідти трансгеноз став основним підходом як для фундаментальних досліджень, так і для вирішення практичних завдань сільського господарства і медицини.

1981 рік - визначена повна нуклеотидна послідовність мітохондріальної ДНК людини. Кілька незалежних дослідницьких груп повідомили про відкриття людських онкогенів. 1982 рік - Визначена повна нуклеотидна послідовність бактеріофага λ (48502 п. н.). Показано, що РНК може володіти каталітичними властивостями, подібно білку.

1983 рік - за допомогою біоінформатики знайдена гомологія фактора росту PDGF з відомим онкобілком, що кодується онкогеном SIS. Показано, що різні онкогени кооперуються при пухлинній трансформації клітин. Ген хвороби Хантингтона локалізований на хромосомі 4 людини.

1984 рік - У. Мак–Гінніс відкрив гомеотичні (Hox) регуляторні гени, відповідальні за побудову загального плану тіла тварин. А. Джеффріс створює метод геномної дактилоскопії, при якому нуклеотидні послідовності ДНК використовуються для ідентифікації особи.

1985 рік - створення К. Б. Мюллисом революційної технології – полімеразної ланцюгової реакції - ПЛР – найбільш чутливого донині методу детектування ДНК. Ця технологія отримала широке поширення (Нобелівська премія з хімії за 1993 р.). Клонування та визначення нуклеотидної послідовності ДНК, виділеної із стародавньої єгипетської мумії. 1986 рік - клонування гена RB – першого антионкогена – супресора пухлин. Початок епохи масового клонування генів пухлиноутворення.

1987 рік - створені перші дріжджові штучні хромосоми – YAC (Yeast Artificial Chromosomes). Вони відіграють велику роль як вектори для клонування великих фрагментів геномів.

1988 рік - створений проект «Геном людини» Національного інституту здоров'я США. Ініціатором і керівником проекту став лауреат Нобелівської премії знаменитий учений Джеймс Уотсон.

Показана можливість аналізу мітохондріальної ДНК з дуже давніх зразків при дослідженні мозку людини давністю 7000 років. Запропоновано метод «нокауту» генів. 1989 рік - Т. Р. Чех і С. Альтман отримали Нобелівську премію з хімії за відкриття каталітичних властивостей деяких природних РНК (рібозімів).

1990 рік - в США і в СРСР, а потім в Англії, Франції, Німеччини, Японії, Китаї почали працювати наукові програми з розшифровки генома людини. Об'єднала ці проекти Міжнародна організація з вивчення геному людини (Human Genome Organization, скорочено HUGO). Віце–президентом HUGO протягом декількох років був російський академік А. Д. Мирзабеков.

Ф. Коллінз і Л. – Ч. Тсуі ідентифікували перший ген людини (та cftr), відповідальний за спадкове захворювання (кістозний фіброз), який розташований на хромосомі 7.

Ст. Андерсоном здійснено перше успішне застосування генної терапії для лікування хворої із спадковим імунодефіцитом. Визначена повна послідовність геному вірусу віспи (192 т. п. н.).

1992 рік - Е. Кребсу і Е. Фішеру присуджена Нобелівська премія з фізіології і медицини за відкриття зворотного фосфорилювання білків як важливого регулюючого механізму клітинного метаболізму.

1995 рік - компанією «Celera Genomics» визначена повна послідовність генома першого самостійно існуючого організму – бактерії Haemophilus influenzae (1 830 137 п. н.)