Грегор Мендель (Mendel) (1822 – 1884)

Спадкові фактори не змішуються у нащадків з покоління в покоління, не розчиняються, як вважали Ч. Дарвін і Ф. Гальтон, інші дослідники до Менделя, а ведуть себе як самостійні дискретні одиниці. Про результати своїх дослідів Г. Мендель доповів на засіданні наукового товариства в місті Брюнн. Його робота під назвою "Досліди над рослинними гібридами" була опублікована в 1866 році і залишилася майже непоміченою. Сформульовані закономірності наслідування пізніше отримали назву закони Менделя. За життя автора ці роботи були маловідомі, сприймалися досить критично. Результати досліджень іншої рослини, нічної красуні, суперечили, на перший погляд, висновкам Менделя, чим досить охоче користувалися критики. Лише через 35 років, у 1900 році, після того, як були відкриті хромосоми і більш детально вивчені процеси мітозу, мейозу, запліднення, незалежно один від одного Г. де Фриз в Голландії, К. Корренс у Німеччині та В. Чермак в Австрії встановили ті ж самі закономірності незалежного спадкування і кількісні співвідношення при розщепленні ознак у нащадків, що й Мендель. Вчені підкреслили пріоритет Г. Менделя у відкритті основних законів спадковості.

У 1906 році В. Бетсон запропонував назвати науку про спадковість і мінливість генетикою.

Уільям Бетсон (1861-1926)

Історію генетики умовно поділяють на три етапи.

Перший етап – етап класичної генетики (1880 – 1930 рр.) - пов'язаний із створенням теорії дискретної спадковості (менделізм) та хромосомної теорії спадковості (роботи Моргана та його школи).

Другий етап (1930 – 1953 рр.) – поглиблення принципів класичної генетики і перегляд ряду її положень, дослідження мутаційної мінливості, докази складної будови гена і генетичної ролі молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) як матеріальної основи спадковості в клітині.

Третій етап починається з 1953 року, коли була описана будова ДНК та її властивості, розпочаті та тривають роботи з виділення ДНК і РНК, розшифровки генетичного коду. В останні роки активно досліджуються молекулярні основи будови та функціонування геномів, встановлюються повні нуклеотидні послідовності геномів ряду організмів, в тому числі людини, проводяться інтенсивні дослідження в галузі генетичної інженерії.

Вільгельм Людвіг Йогансен

1857-1927

Центральним і фундаментальним понятям загальної генетики є поняття про ген. Вже на початку ХХ століття постало питання, що таке ген і де він знаходиться в клітині. У 1903 році німецький біолог Т. Бовері та студент Колумбійського університету У. Сеттон з лабораторії американського цитолога Вільсона незалежно один від одного, порівнюючи поведінку хромосом під час дозрівання статевих клітин (мейоз) та при заплідненні з характером розщеплення спадкових факторів за законами Менделя, припустили, що останні мають знаходитися в складі хромосом. У 1909 році датчанин В.Йогансен (1857 – 1927) назвав генами відкриті Менделем фактори спадковості; він ввів в науку терміни «генотип» і «фенотип».