Лекція № 1. Управління туристичними ресурсами в контексті сталого розвитку туризму

ПЛАН

1. Концепція сталого розвитку туризму

2. Принципова логістична модель сталого розвитку туризму

3. Логістичний потенціал туристопотоку, ресурсної та матеріально-технічної баз туризму

4. Розгорнута логістична модель і логістичний аудит сталого розвитку туризму

5. Застосуваннялогістичногопідходу в українськомутуризмі

Тема 2 Оцінка ресурсної бази в контексті управління розвитком туристичних ресурсів

План

1. Значення ресурсної бази туризму та її логістичної оцінки

2. Методика визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів

3 Лекція на тему: «Економічні підходи до оцінкирекреаційнихресурсів»

План

1. Проблемні аспекти економічної оцінки природно-рекреаційних ресурсів.

2. Економічна цінність природно-рекреаційних ресурсів.

3. Методи загальної економічної цінності природних економічних ресурсів.

4. Методичні підходи до економічної оцінки природних ресурсів.

4 Лекція на тему:

«Управління розвитком природних туристично-рекреаційних ресурсів. Особливості екологічної оцінки різних видів природних рекреаційних ресурсів»

План:

1. Рекреаційна та естетична оцінка ландшафту для лікувально-оздоровчого відпочинку. Оцінка рельєфу для лікувально-оздоровчого відпочинку.

2. Оцінка рельєфу для гірського туризму і альпінізму. Скельний рельєф .

3. Спелеотуризм та гірськолижні курорти.

4. Естетична оцінка ландшафту.

5. Оцінка водних об'єктів для організації відпочинку.

6. Оцінка грунтово-рослинного покриву.

7. Оцінка ресурсів грибних і ягідних угідь і угідь з лікарськими рослинами.

8. Оцінка кліматичних ресурсів.

Лекція на тему №5: «Управління розвитком туристично-інфраструктурних ресурсів»

9. План:

План:

1. Управління оптимізаційними процесами на туристичних фірмах

2. Логістична система управління готельним господарством

3. Вибір виду транспорту та компанії-перевізника в логістиці туризму

Тема 1 1. Концепція сталого розвитку туризму

Концептуальні основи сталого розвитку започаткував наш співвітчизник В.І. Вернадський, який розглядав теорію сталого розвитку як учення про ноосферу - "стадію еволюції біосфери Землі, на якій в результаті перемоги колективного людського розуму почнеться гармонійний розвиток і людини як особистості, і об'єднаного суспільства, і відповідно зміненого людиною навколишнього середовища". Важливу роль у розробці та реалізації концепції сталого розвитку відіграли Конференція ООН у Ріо-де-Жанейро (1992), на якій прийняли "Порядок денний па XXI століття", та Йоганнссбурзький саміт, що відбувся 2002 р. у ПАР. Ратифіковані на міжнародному рівні документи визначили сталий розвиток (SustainableDevelopment - англ.) як соціоеколого-економічний розвиток сучасного покоління, який не загрожує діяльності прийдешніх поколінь. На жаль, відповідь на запитання "як можна зробити процеси сталими і щоб вони постійно тривали?" не є очевидною та однозначною, у чому і полягає одне з головних обмежень сталого (або стійкого чи збалансованого) розвитку. В загальному вигляді процес переходу до сталого розвитку можна розглядати як рух від певного стану несталості до деякого ідеального, що називається "сталим розвитком" (рис. 1).

Неможливість привести у відповідність розвиток людства й уявлення про те, яким він має бути, зумовлено тим, що: 1) ідеальні величини - абстракція, котру використовують у всіх науках як один із методичних підходів для дослідження, але не спостерігають у повсякденному житті; 2) поки що не має чітких параметрів вимірювання "ідеального сталого розвитку", отже, існуючу "щілину" несталості не можна визначити, або розрахувати; 8) розвиток людства неодмінно приведе до змін технологій, рівня, умов життя та інших складових розвитку, що змінить уявлення про сталий розвиток; 4) розвиток людства продовжуватиме впливати на навколишнє природне середовище; 5) багато з цих змін незворотні та їх не можна передбачити, що також зумовлює виникнення щілини між реальним розвитком та його бажаним станом.

Розглядаючи можливості імплементації постулатів сталого розвитку, говорять про параметри досягнення сталості, проте іноді простіше виокремити та визначити показники "несталості" ситуації. Якщо допустити, що процеси вважаються несталими, коли вони зменшують екологічні, соціальні та виробничі ресурси, від яких безпосередньо залежать процеси на обраному рівні, то це буде первинна несталість; якщо від них залежать процеси на інших рівнях - вторинна несталість (рис. 2).

Отже, за сталого розвитку туризму всі рекреаційні ресурси використовують та спрямовують таким чином, щоб задовольняти економічні, соціальні й естетичні потреби під час одночасного збереження культурної ідентичності, екологічної рівноваги, біологічного різноманіття та систем життєзабезпечення регіону відпочинку.

Україна, хоча й ратифікувала міжнародні документи з питань екологічної безпеки, однак не має значних досягнень у галузі практичного застосування принципів сталого розвитку. На нашу думку, насамперед, потрібно застосовувати такі заходи з активізації роботи в цьому напрямі:

1) затвердження на державному рівні положень сталого розвитку, зокрема щодо туризму;

2) співпраця та обмін досвідом із міжнародним співтовариством з питань теорії та практики сталого розвитку, адаптація їхніх методів та інструментів для України;

3) підвищення рівня екологічної свідомості населення, поширення інформації про якість навколишнього середовища та методи його охорони;

4) економічна та правова підтримка природоохоронної діяльності;

5) стимулювання природоохоронних ініціатив населення шляхом підтримки неурядових організацій.