Потреба сільськогосподарських культур у теплі, виражена в сумах температур понад 10 0с (Для середньоспілих сортів) [19.]

Культура	Суми температур понад 10 0С	Культура	Суми температур понад 10 0С
Яра пшениця Ячмінь Озима пшениця Озиме жито Кукурудза на зерно Кукурудза на силос Овес Гречка Просо	1460 1280 1440 1370 2500 1500 1410 1220 1590	Льон-довгунець Виноград Буряк цукровий Буряк столовий Томати Морква Капуста Огірки Картопля	1440 2800 2200 1750 1750 1750 1650 1450 1450

Для озимих культур сприятливі умови для перезимування: середній з абсолютних річних мінімумів температур ґрунту на глибині вузла кущування складає –8⁰С при середній морозостійкості пшениці –18⁰С. При чому, можливість загибелі сортів озимої пшениці низької морозостійкості (“Безоста-1” та інші) складає 10 % від числа років. Проте негативно впливають на сільськогосподарське виробництво заморозки, які особливо небезпечні пізньою весною та ранньою осінню, град та зливи, що спостерігаються відповідно 2-3 і 25-30 разів на рік [62].

Найважливіший фактор розвитку сільського господарства — земельні ресурси, їх структура, якість та спосіб використання. В структурі земельного фонду Хмельницької області основну частку складають землі сільськогосподарського призначення (1537,0 тис. га або 74,5 % від загальної земельної площі). В деяких районах цей показник більший, зокрема, в Білогірському, Старокостянтинівському, Красилівському, Волочиському, Старосинявському, Теофіпольському від 82,7 до 88,5 %.

В структурі сільськогосподарських угідь переважають орні землі (80,9 %), що значно більше, ніж у середньому по Україні. Найбільш розорані центральні і південні райони області, де рілля складає більше 81 %, а в Чемерівецькому – 87,4 % всіх сільськогосподарських угідь. Це свідчить про дуже високу сільськогосподарську освоєність території.

Аналіз структурних змін свідчить про скорочення категорії орних земель (табл. 2.3). Причинами цього зменшення є зростання площі пасовищ та сіножатей, присадибних ділянок і вилучення з обороту надто деградованих земель. Цей процес є позитивним, оскільки сприяє зміцненню кормової бази тваринництва і раціональному використанню всіх земельних ресурсів.

Таблиця 2.3

Структура сільськогосподарських угідь по районах Хмельницької області станом 2012 рік.

Райони.	Загальна земельна площа	Загальна площа С/г підприємств і господарств громадян	у т.ч. с/г угіддя	З них
				Рілля	Сіножаті та пасовища
Білогірський	77,6	64,2	63,6	48,8	13,9
Віньковецький	65,3	46,5	45,8	34,6	8,4
Волочиський	110,4	94,8	93,6	78,9	13,7
Городоцький	111,1	85,8	85,1	73,2	9,8
Деражнянський	91,6	63,6	63,1	46,4	14,0
Дунаєвецький	118,2	83,1	82,1	71,4	7,7
Ізяславський	125,3	82,7	80,0	61,7	17,2
Кам’янець-Подільський	156,5	106,6	101,9	83,7	13,6
Красилівський	118,1	99,6	95,1	80,3	13,5
Летичівський	95,0	58,6	57,7	46,3	10,3
Новоушицький	85,3	54,7	53,4	42,0	7,2
Полянський	86,6	62,9	59,9	44,9	14,0
Славутський	126,7	85,5	82,8	65,8	15,4
Старокостянтинівський	125,0	105,1	103,4	89,5	12,3
Старосинявський	66,3	57,5	56,5	48,4	7,5
Теофіпольський	71,6	63,4	62,7	51,3	10,8
Хмельницький	131,2	105,4	99,3	76,1	21,5
Чемеровецький	92,8	73,7	73,1	64,3	6,9
Шепетівський	119,4	72,4	71,3	51,9	18,3
Ярмолинецький	89,8	71,0	69,1	55,4	12,1
Разом	2062,9	1537,0	1501,6	1214,9	248,2

Складено за матеріалами головног управління статистики у Хмельницькій області.

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи типові мало гумусні (55,5 % площі), темно-сірі опідзолені та сірі лісові (34,8 %). Це найродючіші ґрунти, сприятливі для вирощування основних зернових і технічних культур, районованих для лісостепової зони. Менш поширені лучно-чорноземні, лучні і лучно-болотні, дерново-підзолисті та дерново-карбонатні ґрунти.

Серед природних передумов для розвитку виробничої діяльності населення на території області слід відзначити мінеральні корисні копалини місцевого значення. Це запаси нерудної сировини (будматеріалів), гірничо-хімічної і нерудної сировини для чорної металургії. До запасів будівельних матеріалів належать значні ресурси цементної сировини (вапняки, мергелі, доломіти), що зосереджені на півдні області у долинах Дністра, Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці. У північно-західній частині області (Білогірській та Ізяславський райони) є значні поклади крейди, а в південно-східній (басейни рік Ушиця, та Калюс) – мергелів, які придатні для виробництва цементу. На заході Кам'янець-Подільського району є родовища гіпсу, який відрізняється чистотою, доброю витриманістю складу і є високоякісною сировиною для виробництва будівельного гіпсу та облицювальної плитки, гіпсування ґрунтів та у медицині. В області 80 родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин, на базі яких працює ряд цегельних і черепичних заводів. Сировиною для скляної промисловості служать кварцові піски, що залягають у Славутському родовищі. Наявні багаті запаси будівельного піску і пісковиків, які можна використовувати для облицювально-декоративних робіт.[23]

Корисні копалини Хмельницької області є базою для функціонування і подальшого розвитку промисловості будівельних матеріалів і виробництва скла та скляного посуду. Перспективним в області є видобуток цементної сировини та гіпсу, бентонітових глин, що створює передумови для розвитку промисловості будматеріалів та інших галузей.

За даними державного обліку загальна площа земель лісовогофонду складає 285,9 тис.га , в тому числі земель вкритих лісовою рослинністю – 258,7 тис.га. Лісистість області становить майже 13 % (України – 16%). Лісові ресурси області мають грунтово -, водоохоронне і рекреаційне значення. На промислову переробку надходить незначна кількість деревини. Це визначається невеликою площею лісів і їх якісним складом. Проте, близькість багатих на ліс регіонів (Карпати та Полісся) створили умови для розвитку деревообробної промисловості.

Значною мірою визначають сприятливість природних передумов для розселенської і відтворювальної діяльності природно-рекреаційні та природно-культурні ресурси, які є основою для створення курортного господарства, зон та парків відпочинку, об’єктів туризму, а також заповідних та природоохоронних об’єктів. На Хмельниччині досить різноманітні природно-рекреаційні та природно-культурні ресурси. Тут нараховується 471  об’єкт природно-заповідного фонду загальною площею 305 тис. га ( 15 % території області). Деякі з об’єктів відомі не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Серед них: Національний природний парк «Подільські Товтри», загальна площа якого становить 261,3 тис.га.; – Кам’янець-Подільський ботанічний сад, ландшафтні заказники – Кармелюкові гора, Княжпільський, Панівецька Дача (Кам’янець-Подільський район), Іванковецький (Городоцький район), Сокіл (Чемеровецький район); ботанічні заказники – Сатанівська дача (Городоцький район), товтра “Самовита” (Чемеровецький район), Чапля (Кам’янець-Подільський район); гідрологічні заказники – Моломолонцівський (Хмельницький район), Моначинський (Волочиський район); парки садово-паркового мистецтва – Михайлівський, Голозубинецький, Маліївецький (Дунаєвецький район), Полонський (Полонський район), Антонівський (Красилівський район), Новоселецький (Старокостянтинівський район), геологічна пам’ятка природи – печера “Атлантида” (Кам’янець-Подільський район) та ін. [25]. Всі вони є об’єктами туризму і мають науково-пізнавальне, мистецьке та природоохоронне, а окремі і лікувальне значення.

Природно-екологічні фактори створюють сприятливі умови для розвитку всіх компонентів системи якості життя населення Хмельницької області. Разом із тим вони мають як позитивні, так і негативні риси. Виходячи з об’єктивних можливостей та раціонального природокористування, подальший розвиток виробничої та інших підсистем якості життя населення вимагає інтенсифікації виробництва, особливо галузей, що пов’язані з переробкою сільськогосподарської сировини та виробництвом будівельних матеріалів.