МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Географічний факультет

Кафедра географії та методики її навчання

Життєдіяльність та ЯКіСТь ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ Хмельницької області: суспільно – ГЕОГРАФІЧНА оцінка

(ДИПЛОМНА РОБОТА)

Виконав:

Студент групи Г – 51

спеціальності 7.04010401

«Географія»

Ковальчук Богдан Вадимович

Керівник:

к.г.н., доц. Садовник Олег Павлович

Тернопіль – 2014 рік

Вступ Розділ 1. Теоретичні і методичні основи дослідження життє­діяльності та якості життя населення обласного регіону. . Життєдіяльність та якість життя населення як об’єкт суспільно-географічного дослідження. . Структура якості життя населення. . Методичні основи дослідження якості життя населення. Розділ 2. Чинники формування якості життя населення Хмельницької області. . Природно-екологічні чинники. . Геодемографічні чинники . Економічні та соціальні чинники. Розділ 3. Оцінка розвитку складових та територіальна організація якості життя населення Хмельницької області. 3.1 Аналіз та оцінка розвитку складових якості життя населення Хмельницької області. 3.1.1 Характеристика економічної складової якості життя населення Хмельницької області 3.1.2 Аналіз показників соціальної складової якості життя населення. 3.1.3 Характеристика споживчої складової якості життя населення Хмельницької області. Характеристика показників розселенсько-демографічної складової якості життя населення. Характеристика екологічної складової якості життя населення. Особливості територіальної організації якості життя населення Хмельницької області. Розділ 4. Використання матеріалів дипломної роботи на уроках географії. Розділ 5. Охорона праці в галузі 5.1. Основні завдання Департаменту освіти в вищих навчальних закладах. 5.2. Основні функції Департаменту освіти в вищих навчальних закладах. Висновки. Список використаної літератури.

3 5 5 12 18 23 23 30 36 40 40 43 51 55 58 64 68 74 81 81 82 87 90

Вступ

Новий етап соціально-економічного розвитку України, що зумовлений встановленням ринкових відносин, характеризується виникненням нової соціальної структури суспільства, певними досягненнями в економіці, деяким зростанням рівня життя, поліпшенням ділового клімату, формуванням цивілізованого ринку і правової держави. Найважливішим позитивним результатом розвитку країни останніми роками стало зростання упевненості людей в можливості досягнення власною діяльністю бажаного рівня і якості життя, тому питання: «на що жити» все більше змінюється питанням: «як жити». Такі моменти мають прояв у всіх сферах життєдіяльності, створюються нові тенденції розвитку суспільства, розширюються рамки інтересів, поглядів і вподобань населення, збільшується спектр його потреб і можливостей для їх задоволення, підвищуюється культурно-освітній рівень.

Поряд з тим виникає багато важливих проблем пов’язаних з просто­ровими і соціально-економічними аспектами життя населення та його якістю, особливо вони загострюються у зв'язку з тим, що людський ресурс в умовах домінуючих тенденцій старіння і депопуляції населення стає найдефіцитнішим ресурсом. Все це вимагає від науковців концентрації уваги на проблемах конкретних соціальних груп та конкретних регіонів.

Істотний внесок у розв’язання проблем, пов’язаних з просторовими та соціально-економічними аспектами життя людини, зробили цілий ряд як зарубіжних так і вітчизняних вчених, зокрема А.Б.Альохін, А.О.Анохін, С.А.Айвазян, Артеменко В.Б. В.А.Копнов, Ю.Г.Поросенков, В.М. Жеребін, Н.А. Єрмакова,, Г.А.Гольц, А.Г.Гольцов, Ф.Д.Заставний, Р.М.Кабо, Н.П.Лебідь, А.М. Пала­марчук, М.Д.Пістун, Є.І.Пітюренко, М.І. Фащевський, О.І.Шаблій та інші.

Названий напрямок досліджень передбачає вивчення всіх сторін життя населення та сукупності його взаємозв’язків, зокрема з виробництвом та навколишнім середовищем, що і виступає об’єктом дослідження. Головним їхнім проявом є різноманітні виді діяльності: розселенська, виробнича, відтворювальна, споживча, соціоприродна та управлінська. Предметом дослідження дипломної роботи є аналіз впорядкування цих видів діяльності в територіальному аспекті, що дозволяє охарактеризувати якість життя населення та особливості територіальної організації.

Актуальність згаданих проблем, їх практична значимість і зумовила завдання дипломного дослідження:

— розкрити теоретичні та методичні аспекти дослідження життєдіяльності та якості життя населення;

— дослідити комплекс умов і чинників формування якості життя населення Хмельницької області;

— провести аналіз та оцінку розвитку складових якості життя населення Хмельницької області;

— дослідити особливості територіальної організації якості життя населення Хмельницької області.

Практичне значення. Результати роботи зведені у форму конкретних пропозицій та рекомендацій щодо регулювання досліджуваних процесів і можуть використовуватися при вивченні географії у школі.

Робота проілюстрована цілою низкою статистичних та графічних матеріалів, що складені на основі проаналізованих даних наданих автору Головним управлінням статистики у Хмельницькій області та зібраних на офіційному сайті Держкомстату України та інших інформджерел. Загалом вона виконана на 94 сторінках, містить 12 таблиць, 9 рисунків, список використаної літератури складає понад 70 пунктів.

Розділ 1. Теоретичні і методичні основи дослідження життєдіяльності та якості життя населення

1. Життєдіяльність та якість життя населення як об’єкт суспільно-географічного дослідження

Посилення системної соціально-економічної кризи, подальше погіршення екологічної ситуації та життєвих умов веде до зростання економічного та соціального напруження, тенденцій до депопуляції населення, суспільно-політичної нестабільності, “стресовості” і конфліктності життя людей. Ось далеко неповний перелік проблем, які вимагають від науковців все більше уваги приділяти дослідженню життєдіяльності населення. Визнаючи безперечне значення цього наукового напряму окремі українські та російські вчені відзначають перспективність розробки та аналізу таких категорій як „якість”, „рівень” та „спосіб життя” населення, які є складними як за своєю суттю так і природою.

Аналіз наукової літератури показує, що вказана проблематика по сутності відзначених наукових категорій знаходиться в центрі уваги багатьох наук та наукових напрямків. Зокрема, „життєдіяльність” населення („спосіб життя”) розглядається і як економічна, соціологічна, соціально-економічна і навіть філософська, психологічна та історична категорія.

За масштабністю приведених визначень одні автори трактували поняття життєдіяльності занадто вузько, ототожнюючи його тільки з поведінкою людей, інші, навпаки, –– дуже широко, включаючи в нього не тільки поведінку і навіть не тільки життєдіяльність населення в цілому, але й також і умови життєдіяльності, прирівнюючи з суспільним ладом, способом виробництва, суспільно-економічною формацією.[68,27]

Взаємовиключні визначення давались категорії життєдіяльності населення і таким суміжним категоріям як „рівень”, „стандарт”, „якість”, „стиль”, „уклад” життя. В одних публікаціях автори вважали, що ці терміни є синонімами, в інших вкладали в них різний зміст і з різних причин відкидали частину термінів, визнаючи істинність лише деяких із них. Окрім цього, існують різні думки з приводу не тільки змісту, а й структури вказаних понять.

Ще в радянські часи з цих питань відбувались численні наукові дискусії, в ході яких були співставленні різноманітні точки зору і зроблені певні висновки. Проте це не означає, що були вироблені кінцеві та беззаперечні визначення, але був досягнутий певний рівень обґрунтування і конкретності вихідних положень. Зокрема, склалось порівняно чітке уявлення про характер, масштабність та особливості вказаних суміжних категорій. Наприклад, було виявлено недопустимість змішування життєдіяльності населення з її умовами, а разом з тим неможливість розгляду першої без врахування останніх; виявилась також неможливість обмеження категорії способу життя межами якоїсь однієї дисципліни або віднесення життєдіяльності до об’єктів однієї з них (соціології чи філософії), а умови життєдіяльності –– до інших (географії чи економіки).

В кінцевому рахунку сформувалась концепція, якої дотримувались більшість вітчизняних вчених. У відповідності до цієї концепції спосіб життя розглядається як спосіб життєдіяльності, в єдності з визначаючими її умовами та чинниками. При цьому життєдіяльність населення це сукупність (система) певних, впорядкованих видів діяльності, які спрямовані на забезпечення життєвих потреб (особистості) соціальної спільності населення –– суспільства чи його частини. .[68.29] Саме такий підхід притаманний і більшості сучасних досліджень з певними відмінностями у підходах до структури та специфіки напрямків і масштабів дослідження.

Приведена концепція є актуальною на сучасному етапі хоча б і тому, що дозволяє чітко розмежувати категорію життєдіяльності населення і суміжні з нею категорії. Зокрема, категорію „рівень життя”, яка в основному спрямована на оцінку задоволення потреб населення матеріальними благами і зводиться до кількісної оцінки в грошових або в натуральних одиницях. Такий аспект трактування є чисто економічним. Про те, окремі науковці розширюють його за рахунок інших не кількісних показників, що, на нашу думку, призводить до створення (під тією ж назвою) зовсім іншої категорії та відповідно ускладнює розуміння і без того непростих понять.

Необхідність врахування при оцінці процесу життєдіяльності і інших (не тільки безпосередньо пов’язаних із матеріальними благами ) показників призводить до залучення в термінологічний апарат більш ширшого та комплекснішого поняття, яким може служити (Quality life) „якість життя”. Остання, припускає: чисте оточуюче середовище; особисту і національну безпеку; політичні і економічні свободи; інші умови людського благополуччя (в тому числі і духовні ), що важко піддаються кількісному вимірюванню.

Щодо чіткого визначення цієї категорії то сьогодні одночасно співіснує безліч концептуальних підходів, що підтверджує думку, згідно якої, якість життя може розглядатися як постійно еволюціонуюча категорія, яка наповнюється різним змістом залежно від соціального часу і точки зору авторів. [34.] Але в більшості сучасних концепцій світу „якість життя” населення розглядається як комплексна характеристика соціально-економічних, політичних, культурно-ідеологічних, екологічних чинників і умов існування особи, положення людини (населення) в суспільстві.

Такий рівень вивченості дає можливість проводити подальші наукові розробки та дискусії і показує, що життєдіяльність та якість життя населення може і повинна досліджуватись представниками всіх без виключення суспільних наук, причому кожною зі своєю специфікою.

На, нашу думку, дослідження життєдіяльності населення, як суспільно-географічної категорії передбачає вивчення всіх сторін життя населення та сукупності його взаємозв’язків, зокрема з виробництвом та навколишнім середовищем. Головним їхнім проявом є різноманітні види діяльності: розселенська, виробнича, відтворювальна, споживча, соціоприродна та управлінська. Сутність суспільно-географічного дослідження цієї категорії –– аналіз впорядкування та оцінка розвитку цих видів діяльності в територіальному аспекті, що розкриває територіальну організацію життєдіяльності населення, а якість життя населення — інтегрований показник, що фіксує найважливіші аспекти життя в сумарному вигляді. Тобто, коли життєдіяльність населення розкриває процеси формування і функціонування життя населення як певної територіальної системи, аналізує територіальну структуру і розвиток окремих її компонентів, то якість життя виступає інтегрованим показником (індикатором) її розвитку.

Географічна наука характеризуючи якість життя населення не тільки розкриває соціально-економічне становище населення, але дає можливість проаналізувати територіальні відмінності соціально-економічних і природно-географічних умов життєдіяльності населення. Тим самим показує на практиці як у різних умовах і на різних територіях розвиваються певні соціально-економічні процеси та явища, створюючи можливості їх регулювання. Виявлення регіональних диспропорцій у якості життя населення попереджує можливість соціальної та політичної напруги, зумовленої значною соціально-економічною нерівністю територій.

На думку Л. І. Абалкіна [8.] все це вимагає теоретичної постановки та розробки проблематики якості життя населення. Останню, неможливо зводити лише до кількості благ та послуг, що споживаються населенням, а необхідно доповнювати соціальними і екологічними компонентами, що відображають такі процеси, як наявність вільного часу його раціональне використання, тривалість життя. Це логічно хоча б тому, що всі сторони життя людей, від соціально-споживчих до соціально-політичних і морально-психологічних взаємопов’язані між собою, з економічним розвитком та всіма процесами суспільно-природної взаємодії.

В суспільно-географічних дослідженнях в перше розглянув зміст і співвідношення цих понять С.О.Ковальов. На його думку, рівень життя –– це соціально-економічна категорія, яка характеризує рівень та ступінь забезпечення матеріальних, духовних, соціальних потреб населення [39]. Такий підхід не охоплює всі сторони існування людини як, найскладнішої природно-соціальної системи. Проаналізувавши зміст, можна стверджувати, що хоча рівень життя відображає кількісні і якісні сторони життя людей, то в сучасних дослідженнях фактично переважають кількісні оцінки. Для прикладу, найбільш розповсюджена сучасна концепція рівня життя сформульована в документах ООН і включає дев’ять компонентів: сферу охорони здоров’я; споживання продуктів харчування; освіту; зайнятість; житлові умови; соціальне забезпечення; одяг; рекреацію та вільний час; права людини.[46]

Дослідженню рівня життя певну увагу приділив у своїх працях і український учений-географ О.Г. Топчієв. Він зазначає, що донедавна рівні розвитку країн і регіонів оцінювали переважно за економічними показниками – душовим виробництвом основних видів промисловості та сільськогосподарської продукції, душовим споживанням головних товарів і послуг, душовим показником ВНП, ВВП та національного доходу.

У наш час пожвавився інтерес дослідників до порівняння рівнів соціально-економічного, соціального (гуманітарного) й політичного розвитку країн і регіонів. Зокрема, набувають популярності порівняльні оцінки рівнів гуманітарного (людського) розвитку окремих країн, рівнів їх економічної та політичної свободи. Слід зауважити, що тепер для всіх країн обчислюють індекс людського розвитку – ІЛР ( Humen Development Index – HDI ), який називають також “індексом розвитку людини” та “індексом гуманітарного розвитку”. [69]

Для того, щоб акцентувати увагу на досліджені основних показників якості життя населення, також необхідно провести дефініцію понять “умови життя” та “якість життя населення”.

Як визначає Н.П.Лебідь [41] умови життя населення безпосередньо характеризують стан середовища, в якому воно проживає, тобто природні, економічні, соціальні, екологічні параметри. При вивчені якості життя населення цього мало, треба залучити також характеристики стану самого населення, які б відображали “відгук” населення на дію, якість цих умов.

Дана авторка найбільш комплексно підійшла до трактування якості життя населення, з географічної точки зору. На її думку якість життя населення охоплює всі сторони існування людини як мікрокосмосу і є найбільш узагальнюючою соціально-економічною характеристикою розвитку, репрезентативним індикатором стану і взаємодії населення, суспільства та навколишнього середовища. Воно відображає життя людей як цілісність, і має дві сторони – якість духовних і матеріальних умов життя та якість самого населення як суб’єкта суспільної діяльності.

Дослідженню якості життя населення також присвячені окремі праці А.Г. Гольцова Під якістю життя населення він розуміє стан територіальної спільності людей, який визначається через сукупність всебічних характеристик населення. Він акцентує увагу на демографічних і соціальних характеристиках, оскільки соціально-демографічна ситуація відбиває якісний стан територіальної спільності населення в даний час з точки зору відтворення людей у біосоціальному аспекті. Вона є найважливішою складовою частиною якості життя населення взагалі й може правити за індикатор останньої. Соціально - демографічна ситуація охоплює такі взаємопов’язані характеристики населення : природний та механічний рух, статево-вікову структуру, сімейний, етнічний, релігійний, соціально-груповий та соціально-професійний склад, шлюбність, рівень освіти та культури, фізичного, психічного та соціального здоров’я. Саме соціально-демографічна ситуація виступає як результат дії комплексу життєвих умов у певній місцевості [18].

Автор зауважує, що якість населення визначається впливом не окремих груп життєвих умов, а всього їх комплексу в цілому. Залежність соціально-демографічної ситуації (як індикатора якісного стану територіальної спільності людей ) від умов життя має складний і неоднозначний характер. Зміни в оточуючому середовищі на якісному стані територіальної спільності людей відбуваються неодночасно – спостерігається інертність реакції населення на зміни в комплексі життєвих умов.

На нашу думку, твердження останніх авторів в повній мірі відповідають сучасним вимогам до характеристики якісного стану життя населення і показують складність і важливість даного напрямку досліджень. Фактично сьогодні проблема якості життя є однією з найголовніших для України і надалі все більше набуває геополітичних рис, безпосередньо впливає на якість і без того пошкодженого генофонду країни. Особливого загострення вона набуває на рівні окремих регіонів, дослідження яких ускладнюється недосконалою системою статистичного збору матеріалів, а інколи і повною їх відсутністю.

Отже, категорія «якість життя» населення є найбільш узагальнюючою соціально-економічною характеристикою розвитку, репрезентативним індикатором стану і взаємодії населення, суспільства та навколишнього середовища.

По-перше, це пояснюється тим, що вона формується внаслідок взаємодії природної соціальної та економічної сфер і самого населення.

По-друге, необхідність її поліпшення насамперед обумовлює зміни в соціально-економічному розвитку, соціально-політичній орієнтації суспільства, характері суспільно-природної взаємодії в цілому.

По-третє, ця категорія відображає ступінь збалансованості соціального, економічного, екологічного аспектів розвитку, раціональності взаємозв’язку і співвідношення певних структурних елементів та властивостей території.[38]

Тому географічні науки разом з іншими галузями знань покликані вирішувати такі глобальні завдання, як раціоналізація всієї діяльності людей, покращення якості їх життя, середовища життя, забезпечення можливостей для збереження і подальшого розвитку людства як в межах певних регіонів, так і земної біосфери в цілому.