Розділ 3

Протягом багатовікової еволюції європейської містобудівної практики радикальних змін набули як самі міста, так і підходи до їх реконструктивної перебудови.

Трансформація архітектурних ідей протікала в різних країнах по-різному й послужила основою для формування кількох напрямів у розвитку теорії і практики містобудівної реконструкції:

- в Англії місто трактувалось як оточуюче людину середовище;

- в основі французького містобудування лежав планіметричний принцип;

- в Італії набула розвитку об'ємно-просторова трактовка  містобудівних проблем.

Усі три підходи поєднались і відобразились в архітектурі класицизму - основного стильового напряму Європи періоду Освітянства (другої половини XVIII століття). В цей період зростає інтерес до історичного минулого. Виникла історична топографія міст - показ історії не професійно-містобудівними засобами, а «накладанням» історичних подій на план міста. В італійському містобудуванні проблема історизму вирішувалась як проблема спадкоємності. Проблема орієнтації в історичному минулому в австрійському містобудуванні знайшла своєрідне вирішення: шляхом створення містобудівних композицій з будівель різних історичних стилів - немов би заново відтворювалися нашарування епох.

У XVIII - ХІХ століттях набула розвитку теорія реконструкції історичної забудови міст і реставрації пам' яток архітектури.

Теоретичні і практичні здобутки європейського містобудування були в значній мірі втілені при реконструкції протягом ХІХ століття трьох європейських столиць - Парижа, Лондона і Відня.

За останнє століття в європейській архітектурно-містобудівній теорії і практиці сформувалися загальні принципи, що мають бути методичною основою для розробки і реалізації проектів реконструкції і реставрації забудови історичних міст.

Контрольні запитання для самостійного вивчення розділу:

1. В яких випадках проводилась активна реконструкція міст стародавнього світу? Наведіть приклади.

2. Які містобудівні процеси відбувалися в Парижі епохи Відродження? Що було влаштовано на місці стін Карла П'ятого?

3. Які нові принципи використані при реконструкції італійських міст епохи Відродження? Проаналізуйте композиційні трансформації площі Святого Марка в Венеції.

4. Які містобудівні прийоми розроблені в архітектурній практиці Італії XVI - XVII століть? Проаналізуйте композиційну побудову площі Капітолія в Римі.

5. Назвіть прийоми планувальної перебудови, застосовані Доменіко Фонтана при реконструкції Рима в XVII столітті. Яким чином Фонтана закріпив завершення композиційних променів?

6. В чому полягає планіметричний метод містобудівної перебудови міст? Які елементи регулярного планування застосував Ленотр у Версалі?

7. Зробіть порівняльний аналіз методів реставрації архітектурних пам' яток, запропонованих Катремером де Консі і Віолле-ле-Дюком.

8. Які планувальні прийоми були застосовані при реконструкції Парижа? Як вирішувались транспортні проблеми міста?

9. Зробіть порівняльний аналіз методів реконструкції Лондона і Відня. Як у кожному з міст вдосконалювалися системи відкритих зелених просторів?

10. Які творчі методи були застосовані при створенні Рінг-штрассе у Відні? Проаналізуйте створені уздовж Рінг-штрассе архітектурні ансамблі.

Рис. 3.1. Розвиток планування площі Святого Марка в Венеції: а) планування на початку ХІІ століття; б) планування на початку XVI століття; в) сучасне планування. Рис. 3.2. Формування архітектурного ансамбля площі Святого Марка в Венеції: а) ХІІ століття; б) XV! століття; в) сучасний вигляд.

Рис. 3.3. План Рима з показом вулиць, прокладених і реконструйованих у XVI - XVII століттях.

Рис. 3.4. Площа перед Собором Святого Петра в Римі. Літографія. Рис. 3.5. Планування римських майданів, створених у XVI - XVII століттях: а) площа Капітолія; б) площа Санта Марія Маджоре; в) площа дель Пополо; г) площа Святого Петра.

Рис. 3.6. Розвиток планіметричного методу в французькому містобудуванні XVII століття: а) Версаль, перспективний вигляд Великого палацу і парку; б)Велика вісь Парижа.

Рис. 3.7. Зміна об'ємно-просторової трактовки об'єктів середовища у французькій архітектурі XVIH століття: а) Париж, площа Дофіна, фрагмент плану Тюрго, 1739 рік; б) забудова навколо площі Дофіна.а) а)

Рис. 3.8. в) б)

Рис. 3.9.

Рис. 3.8. Париж. Ансамбль площі Людовіка XV (з 1793 року - площі Злагоди):

а) загальний вигляд до 1793 року, гравюра Патта; б) проект розпланування площі, 1753 рік, архітектор Ж.-А.Габріель; в) палац на північній стороні площі, 1755 рік, архітектор Ж.-А.Габріель.

Рис. 3.9. Нансі. Ансамбль центральних площ міста, 1753 рік, архітектор Е.Ере: а) головний фасад палацу; б) план.в)

Рис. 3.10. Париж. Схема фортечних укріплень: 1 - стіни Філіппа-Августа, 1180 - 1210 роки; 2 - стіни Карла V, 1370 рік; 3 - стіни Людовика ХІІІ, початок XVII століття; 4 - митні кордони; 5 - укріплення 1841 - 1845 років.

Рис. 3.11. Проекти реконструкції Парижа: а) план комісії художників, 1793 рік; б) план Османа, середина ХІХ століття; в) план 1870-х років (чорним залиті запроектовані магістралі).

Рис. 3.12. Реконструкція фрагментів Парижа за планом Османа: а) проспект Обсерваторії; б) Булонський ліс до реконструкції; в) Булонський ліс після реконструкції.

Рис. 3.13. Лондон. План центральної частини міста.

Рис. 3.14. Лондон. Вест-Енд. План: 1 - Вестмінстерське абатство; 2 - Парламент;

3 - Трафальгар-сквер; 4 - Букінгемський палац; 5 - Соммерсет-хауз.

Рис. 3.15. Лондон. Реконструкція центральної частини міста на початку ХІХ століття, архітектор Д.Неш: 1 - Ріджент-парк; 2 - Паркова площа; 3 - Ріджент-стріт;

4 - Квадрант; 5 - площа Пікаділлі; 6 - Сент-Джеймс-парк.

Рис. 3.16. Відень. Схема історичного розвитку середмістя: 1 - схеми планування римського військового табору Віндобона (І ст. н. е.); 2 - схема фортечних мурів внутрішнього міста (існували до 1857 року); 3 - схема Рінгштрассе. Рис. 3.17. Проект реконструкції центральної частини Відня, 1857 рік, архітектори Едуард Ван-де-Нюль і Август фон Зікардсбург.

Рис. 3.18. Анфілада площ уздовж Рінгштрассе в Відні, архітектор Г.Земпер: 1 - площа перед будівлею Парламенту; 2 - площа перед Ратушею; 3 - площа перед Бургтеатром; 4 - площа перед університетом.

Рис. 3.19. Відень: а) будівля Парламенту; б) будівля музею історії природознавства, архітектор Г. Земпер.