28. Стадії адміністративної процедури прийняття адміністративних актів.

Процедури, під час яких приймають індивідуальні адміністративні акти, можна поділити на такі стадії:

1-ша стадія — порушення адміністративної справи;

2-га стадія — підготовка та розгляд адміністративної справи;

3-тя стадія — прийняття індивідуального адміністративного акта;

4-та стадія — оскарження індивідуального адміністративного акта;

5-та стадія — виконання індивідуального адміністративного акта.

29. Етапи, процедурні дії, процедурні рішення

За функціональною ознакою в структурі адміністративного процесу можуть бути виділені: а) провадження, що носять установчий характер (провадження по утворенню державних органів, суб'єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів); в) правоохоронні провадження (провадження в справах про адміністративні правопорушення, провадження по скаргах громадян); г) правонаділяючі провадження (провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень).Виділяють звичайне та прискорене провадження.У загальному вигляді під час класифікації за індивідуально-конкретними справами систему адміністративних проваджень, що складають структуру адміністративного процесу, може бути подано таким чином: 1) провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів; 2) провадження по прийняттю індивідуальних актів управління; 3) провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів і посадових осіб, що порушують права громадян; 4) провадження по зверненнях громадян; 5) провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів і заходів адміністративного припинення

30. Суб’єктний склад процедури прийняття адміністративних актів

прийняття адміністративних актів є основною правовою формою публічного управління; видання нормативних актів, насамперед тих, що визначають права і обов’язки громадян та інших приватних осіб, слід вважати невластивим видом діяльності для адміністративних органів; усталений в науці підхід щодо виділення в окрему форму публічного управління “вчинення (здійснення) реєстраційних та інших юридично значущих дій” потребує перегляду, оскільки останнє: або охоплюється такою формою, як прийняття адміністративних актів, або є елементом адміністративної процедури у вигляді процедурної дії;запропоновано перелік та характеристику змісту принципів адміністративної процедури, зокрема, таких як: верховенство права, законність, рівність учасників адміністративної процедури перед законом, публічність, ефективність, своєчасність (оперативність), неупередженість, підконтрольність (гарантованість правового захисту), добросовісність, розсудливість, пропорційність, а також право особи бути вислуханою, право доступу до матеріалів справи, право на допомогу та представництво, обов’язки адміністративного органу мотивувати свої рішення та повідомляти особі порядок оскарження адміністративного акта;

31. Загальні вимоги до процедури прийняття адміністративних актів

Вимоги, що ставляться до правових актів управління З юридичної точки зору, тільки розробити та прийняти якісний правовий акт управління зовсім недостатньо. Незважаючи на всю складність та відповідальність даного етапу, котрий є, власне кажучи, початком складного процесу управлінської діяльності, головним у даному процесі є забезпечення своєчасної та ефективної реалізації акту управління. З урахуванням так званої презумпції дійсності (правильності) чинних правових актів управління їхня дія пов'язана з отриманням низки вимог до них. Вимоги до правових актів управління різнорідні за своєю суттю і тому потребують певної класифікації. На думку переважної більшості дослідників, однією з найважливіших умов юридичної сили правового акту управління, безумовним фактором його дії є відповідність акту встановленим вимогам щодо його юридичного змісту, порядку прийняття тощо. Найчастіше виділяють наступні основні вимоги, яким має відповідати кожен акт управління: а) відповідність акту положенням Конституції, чинним законам та іншим нормативно-правовим актам згідно з ієрархією цих актів у правовій системі; б) непорушність та необмежуваність актом встановлених та гарантованих чинним законодавством прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, громадських об'єднань, підприємницьких та комерційних організацій;