Вітаміни, як незамінні біологічно-активні компоненти харчування, що необхідні для організму людини. Історія відкриття вітамінів. Розвиток вітамінології в Україні. Вітаміни — біоорганічні сполуки, що є життєво необхідними компонентами обміну речовин; на відміну від інших біомолекул, вітаміни не синтезуються в організмі людини, а надходять з компонентами харчування. На відзнаку від таких поживних речовин, як вуглеводи, ліпіди та білки, вітаміни належать до мікроком- понентів харчування, їх добові потреби для людини складають міліграмові або мікрограмові кількості.
Відкриття вітамінів пов’язано з розробками багатьох дослідників — лікарів, біохіміків, фізіологів, які вста- новили наявність у продуктах харчування певних спо- лук, що необхідні для нормальної життєдіяльності — “додаткових факторів харчування”. Специфічні хворо- би, пов’язані з порушеннями в харчуванні — цинга (скорбут), бері-бері, пелагра, рахіт (“англійська хворо- ба”), гемералопія (“куряча сліпота”) були відомі людству протягом століть. Першим вітаміном, щодо якого було доведено значення як необхідного фактора харчування, був тіамін (вітамін В1), отриманий у 1911 р. польським дослідником К.Функом з рисових висівок. Сполука, виділена К.Функом, попереджала розвиток бері-бері (поліневриту, спричиненого тривалим споживанням полірованого рису) і містила в своїй структурі аміногрупу, що стало основою запропонованого для всіх додаткових факторів харчування терміна “вітаміни” (vitaminum — амін життя; лат.).
Причини екзо- та ендогенних гіпо- та авітамінозів.
Вітамінна недостатність — стан, що розвивається внаслідок зменшення (або відсутності) певного вітаміну в організмі.
Розрізняють гіповітамінози та авітамінози — патологічні стани, для яких властивими є, відповідно, відносна або повна недостатність вітаміну в тканинах. Основними причинами виникнення станів вітамінної недостатності (гіпо- та авіта- мінозів) є:
1. Зменшення (або відсутність) надходження певного вітаміну в організм у складі продуктів харчування (внаслідок нераціональної дієти або неправильної кулінарної обробки харчових продуктів); такі стани отримали назву екзогенних гіпо-(а-)вітамінозів.
2. Порушення засвоєння певних вітамінів клітинами організму (внаслідок роз- ладів їх всмоктування в травному тракті або неспроможності біохімічних систем організму включати вітамін в обмінні процеси, зокрема внаслідок наявності їх структурних конкурентів — антивітамінів) — ендогенні гіпо-(а-)вітамінози.
3. Збільшене виведення вітамінів в організму або підвищена його утилізація в біохімічних та фізіологічних процесах (ситуації, що можуть мати місце при лак- тації, вагітності, виснажливій фізичній праці, знаходженні людини в екстремаль- них температурних умовах, при тяжких інфекційних хворобах тощо).
В умовах гіпо- та авітамінозів виникають глибокі порушення певних метабо- лічних процесів та клітинних функцій, в яких беруть участь вітаміни як специфічні біомолекули. За механізмом дії вітаміни є коферментами складних ферментів (або беруть участь у синтезі коферментів як їх складові компоненти), входять до складу біомембран, виконують певні регуляторні функції на рівні окремих клітинних структур та цілого організму
Вітаміни в1 і в2, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Ознаки гіповітамінозу.
Вітамін В1
Джерела продукти рослинного походження (оболонки зерен хлібних злаків і рису, горох, квасоля, соя тощо), а також з м’ясом (особливо свининою), молоком, дріжджами. Добова потреба 2 – 3 мг Біологічна роль чинить вплив на проведення нервового збудження в синапсах, володіє помірно вираженими гангліоблокуючими та курареподібними властивостями. Гіповітаміноз В1 супроводжується поліневритом з втратою чутливості, парезами та паралічами, різко вираженою м’язовою слабкістю, дистрофією міокарда, серцевою недостатністю.
Вітамін В2 (рибофлавін)
Джерела продукти тваринного походження – печінка, яйця, молоко; значна його кількість міститься в дріжджах, хлібі (з борошна грубого помолу), шпинаті. Він частково синтезуються мікрофлорою кишки. Добова потреба 1,8 – 2,6 мг, збільшується в похилому віці, при тяжкій фізичній роботі, надмірній кількості жирів у харчовому раціоні. Біологічна роль. беруть участь у дезамінуванні амінокислот,утворенні сечової кислоти,в окисненні жирних кислот .Сприяє синтезу еритропоетину та підтримує захисні механізми організму. Гіповітаміноз вітаміну В2 характеризується ураженням слизових оболонок, шкіри та зору: знижується апетит і маса тіла, з’являються слабкість, головний біль і ріжучий біль очей, порушення сутінкового зору, відчуття печіння шкіри, болючість у кутиках рота та нижній губі.