Запитання для самоконтролю знань

1. В чому полягає сутність кредиту?

2. Назвіть основні форми кредиту.

3. Розкрийте принципи кредитування.

4. Що таке банк? Охарактеризуйте пасивні та активні операції банку.

5. Які функції виконує центральний банк країни?

6. Які ви знаєте спеціалізовані кредитно-фінансові інститути?

Тема 16. Політика держави у ринковій економіці

Держава та її роль у ринковій економіці. Економічні функції держави. Законодавча функція. Сутність стабілізуючої функції. Зміст розподільчої функції. Форми реалізації економічних функцій держави. Основні цілі державного регулювання економіки.

Державне регулювання економіки (ДРЕ). Об’єкти та суб’єкти ДРЕ. Головні умови входження в соціально-орієнтовану економіку.

Форми державного впливу на ринкову економіку. Адміністративно-економічне регулювання економіки. Бюджетно-податкова форма та її особливості. Кредитно-грошова форма державного впливу на економіку та її сутність. Цінова форма державного регулювання економіки.

Основні методи ДРЕ. Прямі методи ДРЕ. Держконтракт і держзамовлення. Субсидія. Субвенція. Дотація. Ліцензування. Фіксовані ціни на товари та послуги. Державні стандарти і нормативи. Непрямі методи ДРЕ. Правові методи. Економічні методи ДРЕ. Адміністративні методи ДРЕ.

Програмні питання

1. Держава та її роль в економіці. Економічні функції держави.

2. Форми і методи державного регулювання економіки.

3. Держаний сектор економіки і державне підприємництво.

Тематичні тези

Держава та її роль у ринковій економіці.

Економічні функції держави. У світовій практиці не існує ні чисто ринкової моделі економіки, ні чисто вільного ринку. Сучасний ринок є ринком, що регулюється державою. Це здійснюється за допомогою законодавчої бази; широкого використання договірних відносин; фінансування державного сектора: науки, культури, освіти, соціального захисту населення; податкової, кредитної, банківської систем; ціноутворення; інших регуляторів, що визначенні державною соціально-економічною політикою з метою досягнення цілей.

На роль держави в ринковій економіці існує дві точки зору.

Перша полягає у необхідності активного втручання держави в економіку (засновник англійський економіст Д. Кейнс та представники Стокгольмської школи).

Друга точка зору зводиться до того, що держава має обмежити своє втручання в економіку. Представники цього напрямку (монетаристська школа на чолі з американським економістом М. Фрідменом) вважають державне управління бюрократичним, неефективним, шкідливим для індивідуальної ініціативи, яке призводить до дестабілізації економіки. На їх думку державний сектор повинен бути якомога меншим.

Усі реально існуючі розвинені економічні системи поєднують в собі ринкові засади, групуються на об'єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення, тощо) і механізмі державного регулювання. Цілком очевидно, що держава бере на себе виконання тих функцій, які не може виконати вільний ринок:

1) законодавчої - полягає в забезпеченні правової бази функціонування ринкового господарства;

2) розподільчої - перерозподіл доходів, коригування розподілу ресурсів, забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання. Основними каналами перерозподілу доходів є прогресивне оподаткування населення і система трансферних платежів. Корегування розподілу ресурсів у перехідній економіці здійснюється за допомогою традиційних методів: встановлення адміністративних обмежень і стандартів, що перешкоджають забрудненню навколишнього середовища; систему спеціальних податків і дотацій; фінансування виробництва суспільних благ або безпосереднє управління їх виробництвом, коли воно зосереджено на державних підприємствах.

3) стабілізуючої – чим вищі темпи інфляції і глибший спад в економіці, тим вище роль стабілізуючої функції держаного регулювання. Ця функція реалізується через традиційні методи бюджетної, фіскальної та кредитно-грошової політики, стимулювання та захист конкуренції як головної рушійної сили в ринковому середовищі.

Важливе місце належить державі у регулюванні зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами. Це важливі фактори стабілізації національної економіки і розвитку світового господарства.