Функції кредиту.

1. Перерозподільна. Кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вивільнених грошових ресурсів домогосподарств, підприємницького та державного сектору, перетворюючи їх у позичковий капітал, який завдяки використанню численних форм кредиту перерозподіляється на користь тих суб’єктів, що мають тимчасову потребу у використанні запозичених грошових засобів.

2. Емісійна. Виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами.

3. Економія витрат обігу. Кредит суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює обслуговування грошового обігу. Кредит сприяє створенню великих підприємств і ТНК, забезпечуючи зростання рівня концентрації та централізації капіталу.

4. Засіб державного регулювання економіки. Маніпулюючи обсягом кредитних ресурсів шляхом впливу на позичкову ставку процента, норму резервування, операції на відкритому ринку цінних паперів, держава проводить стимулюючу або обмежувальну політику.

Кредитна система та її структура.

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, що створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

Інституціональна структура в Україні:

• національний банк України (НБУ);

• комерційні банки;

• спеціалізовані банківські установи;

• небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.).

Національний банк України– це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Ще його називають банком банків, виходячи із завдань, які він виконує.

Головне завдання національного банку - управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

За допомогою норми резервування (r), норми відсоткової ставки (і) та операцій на ринку цінних паперів (завдяки продажу НБУ державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через національний банк проводить кредитно-грошову політику.

Облікова ставка (ставка рефінансування) - відсоткова ставка, яку використовує національний (центральний) банк при наданні кредитів комерційним банкам у порядку рефінансування.

Функції національного банку:

• розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

• емісія готівкових грошей – монопольне право центрального банку;

• емісія безготівкових грошей;

• зберігання золотовалютних резервів країни;

• акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків (кожний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов’язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Норма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшувати пропозицію грошей;

• кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;

• виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду (надходження до державного бюджету акумулюються на рахунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями;

• здійснення за розпорядженням уряду операцій із іноземною валютою та золотом, із державними цінними паперами; здійснення взаємного зарахування боргових зобов’язань тощо.

Комерційні банки (КБ) є основою кредитної системи. Найбільшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна.

Комерційні банки бувають:

• універсальні, вони здійснюють усі операції;

• спеціалізовані, виконують менший обсяг операцій.

Функції комерційних банків:

• ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів);

• акумуляція строкових депозитів вкладників;

• видача грошових засобів з рахунків;

• перерахування з одного рахунка на інший;

• розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів;

• продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів;

• інші функції.

Операції комерційних банків:

Пасивні – пов’язані з акумуляцією ресурсів, необхідних для проведення кредитних та інших активних грошей.

Структура банківських ресурсів:

• власний капітал банку (первинний акціонерний капітал, нагромаджений капітал за рахунок капіталізації частини банківського прибутку, резерви);

• депозити клієнтів: строкові - вкладники можуть знімати кошти тільки після закінчення певного строку; до запиту – поточні рахунки, які вкладник може використовувати в у будь-який час;

• заощаджувальні внески: зазвичай повільно нагромаджуються і використовуються тільки через декілька років;

• залучені засоби – кредити, отримані в інших банках (міжбанківські кредити);

• засоби, отримані від емісії та розміщення цінних паперів банку.

Активні операції комерційних банків пов’язані з розміщенням ресурсів з метою одержання прибутку. Це кредитні операції та операції з розміщенням цінних паперів.

За об’єктами активні операції поділяються на:

• вексельні – купівля векселів у компанії та видача під них позик;

• товарні – надання кредиту під заставу товарів і товарних документів;

• лізингові – учасниками є три суб’єкти: лізингова компанія (її функції виконує банк); орендар, що замовляє устаткування, яке він хоче взяти в оренду; підприємство, що виробляє це устаткування;

• трастові – операції банків щодо управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів та інші.

• інші.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

1. Ощадні банки – фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

2. Іпотечні банки – спеціалізуються на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, будівель) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

3. Інноваційні банки – спеціалізуються на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів. Кредитування здійснюється шляхом придбання відповідних акцій та розміщення облігаційних позик.

4. Інвестиційний банк – залучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям, державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов’язань.

5. Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками, гарантує й обліковує векселі з експертних кредитів, наданих комерційними банками.

Небанківські фінансові інституції.

1. Страхові компанії – здійснюють акумуляцію грошових засобів у специфічній формі – шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом (договором, свідоцтвом).

2. Пенсійні фонди – акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків та нарахувань.

3. Фондові біржі – спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

4. Брокерські фірми – посередницькі фінансові організації.

Таким чином, кредитна система, що забезпечує постачання грошей для господарюючих суб’єктів має життєво важливе значення для життєдіяльності та ефективності всієї економічної системи.