Запитання для самоконтролю знань

1. Дайте визначення міжнародного поділу праці, назвіть причини його виникнення і форми прояву.

2. Що таке інтернаціоналізація господарського життя та які головні форми її прояву?

3. Дайте визначення поняття "світове господарство".

4. Дайте визначення міжнародних економічних відносин (MEB), охарактеризуйте їхню структуру.

5. Чому MEB не залишаються незмінними? Як відбувається їхня трансформація? Чим вона зумовлена?

6. Що таке науково-технічне співробітництво, яких форм воно набуває?

7. Дайте визначення міжнародної економічної інтеграції (MEІ), з'ясуйте її причини, форми, тенденції розвитку.

8. Чим зумовлена еволюція теорій зовнішньої торгівлі?

9. Які особливості притаманні світовому ринку послуг порівняно з ринком товарів?

10. Що таке торговельний баланс? Які його складові? Що означає позитивне і від'ємне сальдо торговельного балансу?

11. Визначте причини і розкрийте форми міжнародної міграції робочої сили.

Тема 18. Міжнародна валютна система та її структура

Валюта, її визначення. Вільно конвертована валюта. Частково конвертована валюта. Замкнута (неконвертована) валюта. Функції валюти. Резервна валюта. Валютні відносини.

Міжнародна валютна система. Основні елементи міжнародної валютної системи. Міжнародний грошовий товар (міжнародна ліквідність). Валютний курс. Фіксований валютний курс. Золотий вміст валют. Плаваючий валютний курс. Маржа. Валютний ринок. Етапи функціонування та характеристика світових валютних систем.

Платіжний баланс країни. Державне регулювання міжнародної торгівлі. Торговельний баланс. Торговельний баланс країни. Експортно-імпортне сальдо.

Міжнародні фінансово-кредитні організації. Міжнародний валютний фонд (МВФ). Світовий банк. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Банк міжнародних розрахунків (БМР). Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Європейський соціальний фонд (ЄСФ). Європейський фонд розвитку (ЄФР). Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС). Міжамериканський банк розвитку (МБР). Міжнародний банк СНД (МБ СНД).

Програмні питання

1. Валюта, її визначення та характеристика.

2. Міжнародна валютна система та її складові.

3. Етапи функціонування та характеристика світових валютних систем.

4. Міжнародні фінансово – кредитні організації.

Тематичні тези

Валюта її визначення та характеристика.

Кожна країна має свою національну валюту. Термін «валюта» вживають у таких значеннях:

1. Національна валюта - грошова одиниця певної країни.

2. Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Вільно конвертована валюта - національна валюта, що вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти.

Частково конвертована валюта - національна валюта, що обмінюється не на всі, а на деякі іноземні валюти, використовується як платіжний засіб не по всіх операціях.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Валюта повинна виконувати функцію засобу міжнародних розрахунків, тобто валюти, що використовується для обслуговування міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях, при визначенні світових цін та ін. розрахункових міжнародних операціях. В сучасних умовах таку функцію виконує: долар США, фунт стерлінгів Великобританії, Євро, японська ієна тощо. Як свідчить практика, саме ці валюти є найбільш конвертованими світовими валютами.

Валютні відносини - відносини, що складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті. Валютні відносини не існують самі по собі, вони поєднані валютною системою.

Міжнародна валютна система та її складові.

Міжнародна валютна система виникла у XIX ст., пройшла складну еволюцію, стала формою організації міжнародних грошових відносин, закріпленою міждержавними домовленостями, і нині являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки країн у межах СГ.

Основними елементи міжнародної валютної системи є:

• міжнародний грошовий товар;

• валютний курс;

• валютний ринок.

Міжнародний грошовий товар (міжнародна ліквідність) - це сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Його утворюють золото, кредитні (векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні гроші.

Валютний курс (ВК) - це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси.

Фіксований ВК – курс, встановлений державою як тверде співвідношення національної валюти стосовно валют або як вміст у національній валюті золота.

Золотий паритет визначається золотим вмістом валют (курсом їх обміну на золото). Наприклад: золотий вміст 1 долара = 0,4 г золота, а золотий вміст грн.= 0,1 г золота, золотий паритет буде складати 1 долар = 4 грн.

Плаваючий ВК - курс валюти, що передбачає прив'язку курсу до зміни курсу однієї або декількох валют інших держав або набору валют - валютного кошика.

Вільноплаваючий ВК - валютний курс, що не знаходиться під контролем і розраховується тільки виходячи з попиту та пропозиції на іноземну валюту.

Фактором, що суттєво впливає на ВК є стан зовнішньоторгового балансу країни. При перевищенні експорту над імпортом зростає попит на валюту даної країни за кордоном, оскільки вона потрібна для оплати експортованих товарів, що впливає на підвищення ВК. Якщо ж імпорт перевищує експорт, то для його оплати необхідна купівля даною країною іноземної валюти, це призводить до зростання пропозиції національної валюти і зниження на цій основі її ВК.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «О системе валютного регулирования и валютного контроля»:

• обмінні курси іноземних валют установлюються НБУ за узгодженням з КМУ;

• НБУ може встановлювати граничні розміри маржі по операціях на міжбанківському валютному ринку України.

Валютний коридор - спосіб регулювання валютного курсу в умовах його нестабільності. Він вводиться національним (центральним) банком шляхом фіксування нижньої і верхньої меж коливань курсу національної валюти на певний строк.

Маржа - це різниця між верхньою та нижньою межами валютного курсу.

Валютний ринок - це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів.

Існує три групи суб'єктів валютного ринку:

1. фірми, організації, окремі особи, що займаються ЗЕД;

2. комерційні банківські установи та брокерські контори, що забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

3. державні установи, основне місце серед яких займає національний банк та казначейства (державні скарбниці) окремих країн.

Етапи функціонування та характеристика світових валютних систем.

Період, коли засобом міжнародних розрахунків було винятково золото, називався «золотим стандартом». Історично «золотий стандарт» був впроваджений в економічне життя в 1816-1821 рр. Підірваний першою світовою війною, він частково проіснував до другої світової війни.

Друга світова валютна система була оформлена міждержавною угодою на Генуезькій конференції в 1922 р. Засобами міжнародних розрахунків виступали золото та валюти (девізи) 30 країн. Звідси назва даної валютної системи - «золото-девізний стандарт».

Третя валютна система, бреттон-вудська, отримала назву від містечка в США, в якому в 1944 р. було підписано валютну угоду. Засобами міжнародних розрахунків у цей період використовувались золото і резервні валюти: долар США та англійський фунт стерлінгів. Оскільки основна частина розрахунків відбувалась все ж таки в доларах, валютна система отримала назву «золото доларовий стандарт».

Четверта, що діє й понині, валютна система оформлена Ямайською угодою (1976-1978 рр.). Золото вже не діє в якості міжнародного грошового товару, в його якості використовуються валюти розвинутих країн. Ця система отримала назву «багатовалютний стандарт».

Платіжний баланс країни та державне регулювання міжнародної торгівлі.

Будь-яка країна, що бере участь у міжнародній торгівлі, одержує надходження за товари, що експортує, і розраховується з іншими країнами за товари, які імпортує, ці зовнішньоторговельні розрахунки країни утворюють її торговельний баланс.

Торговельний баланс (ТБ) - це співвідношення експортних та імпортних коштів за певний період.

Структурно торговельний баланс складається з двох частин - з надходжень і платежів, зіставлення яких утворює експортно-імпортне сальдо.

Якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує, то вона має активне (або позитивне) сальдо ТБ. Якщо країна ввозить іноземних товарів більше, ніж вивозить своїх, то її ТБ буде дефіцитним і вона матиме від'ємне (негативне) сальдо.

ТБ країни складається під впливом поглиблення МПП та міжнародної кооперації і взаємодії двох протилежних тенденцій - від інтернаціоналізації виробництва, до збереження та зміцнення національної відокремленості.

ТБ займає важливе місце у системі національних економічних показників. Він дає змогу зробити певні висновки про структуру економіки даної країни, рівень її розвитку, економічний потенціал та участь у МПП.

Коли дефіцит ТБ стає небажаним, держава вдається до таких заходів як підвищення тарифів, імпортних квот, ліцензування тощо.

Тариф (мито) – це плата в державну казну, що береться на кордоні з власника товару іноземного виробництва, який ввозиться в країну для продажу.

Імпортні квоти – це обмеження на обсяг імпортованого товару в певний час.

Ліцензування, або нетарифний бар’єр - це видача держаними органами дозволу (ліцензії) на ввезення та вивезення товару.

Якщо держава у своїй зовнішньоторговельній політиці застосовує торгівельні бар’єри, такі заходи називаються протекціоністські.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних фірм.

Лібералізм – це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не збирають імпортного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних або інших обмежень. Таку політику проводять розвинуті країни, наприклад Канада.

Міжнародні фінансово-кредитні організації.

Створення міжнародних фінансово-кредитних організацій зумовлено розвитком економічного співробітництва між країнами і світової торгівлі.

Основна мета цих організацій - регулювання міжнародних валютних та фінансово-кредитних відносин, стабілізація світової економіки, надання кредитної допомоги окремим країнам, створення умов для розвитку ринкових структур.

Міжнародні фінансово-кредитні організації за масштабністю виконуваних ними функцій можна поділити на дві групи:

1) міжнародні фінансово-кредитні організації всесвітнього характеру;

2) міжнародні фінансово-кредитні організації регіонального характеру.

Світові фінансово-кредитні організації.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована валютно-кредитна установа ООН. Створена в Бреттон-Вудсі (США) у 1944 р. Сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют. Здійснює систему заходів спрямованих на регулювання валютних курсів, сприяння конвертованості валют, надає короткострокові кредити країнам (членам Фонду) для покриття тимчасового дефіциту їх ПБ, організовує консультативну допомогу з фінансових та валютних питань.

МВФ - організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць. Для кожної з них встановлено вступну квоту, розмір якої визначається відповідно до частки країни у світовій торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Частина внеску країни вноситься у вільно конвертованій валюті (22,7 %), а решта - у валюті даної країни. Кількість голосів країни-учасниці залежить від величини її внеску в бюджет Фонду.

У 1947 р. учасниками МВФ були 49 країн, основний капітал складав 7,7 млрд. доларів. Нині до Фонду входять понад 170 країн, і понад 50 з них виконують його програми. У 1991 -1992 рр. понад 20 держав висловили бажання стати членами Фонду, у т.ч. країни, що входили до колишнього СРСР.

Світовий банк - це міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) - найбільша в світі фінансово-кредитна організація, що надає довгострокові кредити на державні програми, при цьому лише урядам і центральним банкам країн. Основна маса кредитів спрямовується на розвиток виробничої інфраструктури і сільського господарства. МБРР фінансує також пріоритетні державні програми в галузі енергетики, імпорту обладнання для розвитку гірничої промисловості, інвестиційні проекти для нафто- і газопроводів, модернізацію підприємств тощо. Членами Банку можуть бути лише члени МВФ.

Банк міжнародних розрахунків (БМР) - міжнародна валютно-кредитна організація, членами якої є понад 30 країн Європи, Азії, Америки. БМР створено у 1930 р. центральними банками Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції, Японії і групою банків США. За формою БМР є акціонерним товариством, його капітал складається за рахунок продажу акцій центральним банкам країн-учасниць і на відкритому грошовому ринку.

До регіональних належать такі організації, виникнення яких зумовлене економічним співробітництвом країн в окремих регіонах, розвитком процесів міждержавної економічної інтеграції тощо. Так, з виникненням Європейського економічного співтовариства («Спільного ринку») було створено:

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) - міжнародний банк, створений для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи, які здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки. Допомагає країнам в реформуванні економіки і створенні конкурентоспроможної промисловості, розвиває взаємовигідні зв'язки між західноєвропейськими і східноєвропейськими фірмами, надає кредити під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв'язку, охорони навколишнього середовища. ЄБРР сприяє формуванню в цих країнах сучасних ринкових структур, створенню законодавчої бази, впорядкуванню валютного регулювання, переходу до конвертованості валют тощо.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) створений з метою надання довгострокових кредитів виробничого призначення, здійснення спільних проектів країн ЄЕС і асоційованих з ними країн.

Європейський соціальний фонд (ЄСФ) створений для фінансування заходів, що забезпечують зайнятість у країнах ЄЕС.

Європейський фонд розвитку (ЄФР) - для фінансування об'єктів національного значення та інфраструктури країн (шляхи, аеропорти, зв'язок), що асоційовані в ЄЕС, а також компенсації їх втрат від експорту сільськогосподарської та мінеральної сировини. На відміну від ЄІБ фінансує навіть нерентабельні об'єкти. Кошти формуються із внесків країн ЄЕС.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) - для надання кредитів країнам (членам ЄЕС) з метою підтримки валютних курсів у межах європейської валютної системи.