Запитання для самоконтролю знань

1. Що таке державне регулювання економіки?

2. Чим зумовлена необхідність ДРЕ?

3. Чим відрізняються основні моделі макроекономічного регулювання?

4. Назвіть основні елементи змішаної системи макроекономічного регулювання.

5. Які головні економічні функції держави у ринковій економіці?

6. Яка основна мета ДРЕ?

7. Хто виступає суб'єктами ДРЕ?

8. Дайте класифікацію методів ДРЕ.

9. У чому полягає суть економічних та адміністративних методів ДРЕ?

10. Що є інструментом прямих і непрямих методів ДРЕ?

11. Дайте найповніше визначення ДРЕ.

12. Що таке державний сектор економіки? Його призначення.

Тема 17. Світове господарство

Світове господарство, світовий ринок: суть і загальна характеристика. Світовий ринок як сукупність національних ринків. Світове господарство як сукупність національних економік. Економіка відкритого типу. Міжнародний поділ праці (МПП). Інтернаціоналізація економіки Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ). Критерії класифікації держав. Міжнародна торгівля і особливості її розвитку в сучасних умовах. Торговельна політика та її еволюція.

Вільні економічні зони. Цілі, які ставлять вільні економічні зони. Характеристика вільних економічних зон. Типи вільних економічних зон.

Міжнародне економічне співробітництво та його форми. Митний союз. Європейське співтовариство. Зовнішньоекономічні зв’язки та їх форми. Міжнародний обмін науково-технічними знаннями. Міжнародні інжиніринг та консалтинг.

Програмні питання

1. Світове господарство, світовий ринок: суть і загальна характеристика.

2. Міжнародна економічна інтеграція.

3. Основні форми сучасних міжнародних економічних відносин.

4. Міжнародна торгівля і особливості її розвитку в сучасних умова. Торговельна політика та її еволюція.

5. Вільні економічні зони.

6. Міжнародне економічне співробітництво та його форми.

Тематичні тези

Світове господарство, світовий ринок: суть і загальна характеристика.

Всі країни постійно взаємодіють між собою в світовій економічній системі: торгують, розраховуються, спільно виробляють продукцію тощо. Світова система господарювання склалася наприкінці XIX - початку XX ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершився економічний поділ світу, остаточно сформувався світовий ринок.

Світовий ринок - це сукупність взаємопов’язаних національних ринків окремих держав, що взаємодіють один з одним і беруть участь у МПП, міжнародній торгівлі та інших формах МЕВ. Сутність світового ринку та його структуру можна зобразити схемою, наве­деною на рис. 14. Зовнішні контури фігури позначають світовий ринок, який утворюється в результаті встановлення товарно-грошових відносин між країнами.

Рис. 14 Схема світового ринку

Світове господарство (СГ) - це сукупність національних економік, що беруть участь у міжнародному поділі праці (МПП) і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин (МЕВ). Регулюють світове господарство заходами національної та між­державної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

СГ характеризується:

• розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва, передусім у формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;

• зростанням на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовані у декількох країнах, насамперед у рам­ках ТНК;

• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Економіка відкритого типу передбачає ліквідацію держав­ної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємни­цтва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього перехо­ду є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює при­плив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок краї­ни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита еко­номіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв'яз­ках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити односто­роннього переважання економічно розвиненіших країн

Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та економічних умов.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Держави різняться за рівнем:

• економічного розвитку;

• приналежністю до певних соціальних, політичних систем;

• особливостями віросповідань.

Показниками рівня економічного розвитку країни є:

• обсяг ВНП на одного громадянина;

• обсяг ВНП на одного працюючого (продуктивність праці);

• розмір доходів на одного громадянина;

• інші показники.

Класифікація країн СГ за специфікою господарських систем:

• індустріально розвинуті країни (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія);

• країни, що не пройшли стадії індустріалізації, в економіці яких переважає сільське господарство (Африка, Азія, Латинська Америка);

• країни середнього рівня розвитку (Венесуела, Бразилія, Греція, Португалія та ін.);

• країни, що переходять від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, це всі постсоціалістичні країни Східної Європи і країни СНД;

• країни з неринковою економікою.

Незважаючи на відмінності в рівнях розвитку, країни залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку людства ізоляція країни від світових процесів неможлива. Тому саме на основі інтернаціоналізації виробництва формується і функціонує сучасне СГ.

Суб'єктами світового господарства є національні економіки країн світу; транснаціональні корпорації (THK); світові й регіональні економічні організації і об'єднання (COT, МВФ, МОП, світовий і європейський банки розвитку та реконструкції, ЄС, різні економічні організації ООН). У широкому розумінні світове господарство є над­будовною системою міжнародних господарських зв'язків над націо­нальними господарствами всіх країн світу. В такому розумінні світове господарство охоплює собою систему сучасних міжнародних економічних відносин (MEB) - міжнародну торгівлю, міжнародну виробничу кооперацію, науково-технічне співробітництво, міжнарод­ний рух капіталів, міжнародні валютно-фінансові відносини, міграцію робочої сили.

Розглядаючи сучасну міжнародну економічну інтеграцію (MEI), потрібно з'ясувати, що це процес зближення, взаємного пристосування та взаємопроникнення національних господарств різних країн, а також погодження економічної політики відповідних держав у сумісних інтересах. Інтеграційні процеси мають на меті створення зон вільної торгівлі, митних союзів, єдиних сумісних ринків товарів та послуг, капіталів, робочої сили. Необхідно звернути увагу і на функціонування транснаціональних корпорацій як особливу форму інтернаціоналізації виробництва.

Стосовно розвитку світової торгівлі, особливий акцент потрібно зробити на її сучасному стані, починаючи з XX століття, коли у світовій торгівлі збільшується питома вага готової промисло­вої продукції, особливо продукції машинобудування, мікроелектроніки. Розширюється торгівля послугами і продукцією інтелектуальної праці (патенти, ноу-хау тощо). Слід також знати сутність таких теорій міжнародної торгівлі як "теорія абсолютних переваг" А. Сміта; "відносин переваг" Д. Рікардо; "теорія надлишків факторів вироб­ництва" Оліна-Хекшера-Самуельсона; "конкурентних переваг країни" M. Портера. В сучасних умовах країни світу можуть здійснювати два види зовнішньоторговельної політики - протекціонізму, яка спрямо­вана на захист внутрішнього ринку і вітчизняного виробництва від зарубіжної конкуренції, або ліберальну політику ("політику від­критих дверей"), яку проголошують і здійснюють економічно розвинені країни світу.

Вільні економічні зони.

Вільна економічна зона (офшорна зона) - обмежений район, частина території країни, в межах якої діє пільговий режим господарювання і ЗЕД, підприємствам надана більш широка свобода економічних дій.

У залежності від профілю ЗЕД, цілей створення зон, характеру надання свободи розрізняють наступні зони:

• вільні митні території - звільняються від митних зборів на ввіз і вивіз товарів;

• експортні промислові зони – створюються для розвитку промисловості, що виробляє продукцію на експорт;

• зони вільної торгівлі - характеризуються зняттям обмежень на торгівлю;

• зони спільного підприємництва - призначені для здійснення бізнесу за участю підприємців з різних країн;

• вільні «відкриті» зони – відбувається зняття обмежень на торгівлю;

• технологічні зони – мета - розвиток прогресивних технологій;

• комплексні зони - характеризуються високим ступенем доступу в них громадян інших країн для ведення економічної діяльності.

Міжнародне економічне співробітництво.

Різносторонні міжнародні відносини регулюються тими країнами, що приймають в них участь. Вагому роль в регулюванні торгівлі між країнами відіграють торгівельні угоди, митні союзи, міжнародні угоди.

Генеральна угода щодо тарифів і торгівлі (ГАТТ) укладена в 1948 р. 92-ма країнами. Це міжнародна торгівельна угода, що містить принципи, правові норми та правила, якими повинні керуватися всі країни, що беруть участь у торгівельних відносинах.

Основні принципи ГАТТ:

• сприяння міжнародній торгівлі;

• відмова від дискримінації;

• взаємність торгівельно-політичних поступок;

• поступове зниження мита через посередництво переговорів;

• проведення заходів щодо обмеження демпінгу;

• перегляд митних тарифів.

Митний союз - це організація, що встановлює режим вільної торгівлі між країнами, які до нього входять. Окрім того, члени митного союзу встановлюють єдині податки на імпорт третіх країн, що не входять до союзу.

Європейське співтовариство (ЄС) – 1957 р. об’єднує країни Західної Європи: Францію, Німеччину, Італію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Велику Британію, Данію, Ірландію, Грецію, Іспанію, Португалію та інші.

Це об’єднання національних ринків в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, створення валютного союзу з єдиною грошовою одиницею; формування політичного союзу.

Зовнішньоекономічні зв’язки представлені також рухом із країни в країну інтелектуальних продуктів, духовних цінностей, інформації тощо.

Міжнародний обмін науково-технічними знаннями, досягненнями науки і техніки здійснюється в різних формах:

• обмін науково-технічною інформацією, вченими, фахівцями;

• передачу винаходів (на ліцензійній основі);

• проведення науково-дослідницьких робіт.

Міжнародний інжиніринг – представлення однією державою іншій інженерних послуг в процесі проектування та будівництва промислових підприємств та інших об’єктів.

Міжнародний консалтинг – надання інформаційних послуг в різних сферах науки і техніки.

Існує багато інших спеціалізованих фондів та міжнародних організацій, які сприяють розповсюдженню знань, наукових досягнень, та зміцненню співробітництва у всьому світі.