Запитання для самоконтролю знань

1. Розкрийте сутність і визначте основні риси конкуренції.

2. Назвіть умови виникнення та функціонування конкуренції.

3. Який вплив досконалої і недосконалої конкуренції на ціноутворення?

4. Дайте характеристику основних способів ведення конкурентної боротьби.

5. Які основні причини виникнення монополії?

6. Які форми монополії існують в економіці?

7. Що містить поняття "ринкова влада" монополії?

8. Назвіть основні види монопольних ринкових структур.

9. Які основні риси монопольної влади?

10. Які існують методи нецінової конкуренції?

11. У чому сутність державного антимонопольного регулювання?

Тема 8. Підприємство і Підприємництво

Підприємництво як економічна категорія. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва. Суб’єкти і об’єкти підприємництва.

Організаційно-правові форми підприємництва. Ознаки підприємств. Форми організації підприємств. Індивідуальні підприємства. Державні підприємства. Корпорації. Кооперативи. Спільні підприємства. Особливості функціонування підприємств в ринкові й економіці, маркетинг та менеджмент.

Функціонування підприємства як товаровиробника. Виробничий цикл. Відтворення підприємства.

Маркетинг та його роль в діяльності підприємства. Основні етапи становлення маркетингу. Маркетингові заходи на підприємстві. Мета і концепція маркетингу. План і програма маркетингу. Стратегія і тактика маркетингу.

Менеджмент як система управління підприємством. Основні етапи зародження та розвитку менеджменту. Суб’єкти та об’єкти менеджменту. Функції та рівні менеджменту.

Програмні питання

1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва.

1. Підприємництво: організаційно-правові форми та класифікація. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності.

2. Функціонування підприємства як товаровиробника.

3. Маркетинг та його роль в діяльності підприємства.

4. Менеджмент як система управління підприємством.

Тематичні тези

Підприємництво як економічна категорія.

Підприємництво – явище досить широке і багатовимірне.

Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, що спрямовані на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, яка здатна забезпечити їм комерційний успіх – максимізувати дохід.

Як тип господарської діяльності підприємництво ґрунтується на самостійності та незалежності суб’єктів стосовно вибору: що, скільки, як, для кого (для чого) виробляти; на повній відповідальності за прийняті рішення та їхні наслідки і спрямуванні діяльності на досягнення комерційного успіху.

Суб’єкти підприємницької діяльності - приватні особи, група юридичних або фізичних осіб, держава в особі відповідних органів.

Об’єкт підприємницької діяльності – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах яких підприємець прагне максимізувати доход.

Принципи підприємництва:

• орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

• прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інноваційній сфері економіки, застосування найновітніших підходів та технологій;

• максимальне використання конкурентних переваг;

• дотримання принципів ділової етики;

• постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

• самостійність;

• новаторство;

• ініціативність;

• творчість;

• ризиковість;

• економічна та соціальна відповідальність;

• масштабність мислення;

• діловитість.

Організаційно-правові форми підприємництва. Підприємства та їх класифікація.

Підприємництво здійснюється в конкретних організаційно-правових формах, які обираються підприємцем вільно але відповідно до чинного законодавства. Підприємництво здійснюється через організаційні структури – підприємства. Підприємство - це основна ланка господарства країни.

Підприємство - це базова одиниця бізнесу, юридична особа, що здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Ознаки підприємства:

1. Самостійність у системі господарства країни.

2. Закінченість циклу відтворення.

3. Юридична одноособовість.

4. Наявність постійного трудового колективу.

5. Спеціалізація праці.

Основними особливостями підприємства в умовах ринкової економіки порівняно з командно-адміністративною системою господарювання є:

а) різноманітність форм підприємств на основі різних форм власності;

б) самостійність підприємства у виборі: виду діяльності, асортименту, партнерів і т. ін.;

в) повна відповідальність за результати своєї діяльності;

г) встановлення вільної ціни на свою продукцію та послуги;

д) організація робочої сили, відсутність її баласту;

ж) повна самоокупність підприємства.

За формою організації підприємства розрізняють:

• Індивідуальне (одноосібне володіння);

• товариство (партнерство);

• корпорація;

• спільні підприємства.

Індивідуальні підприємства - все майно фірми належить одному власнику, який самостійно керує фірмою, одержує прибуток та повністю відповідає по всім зобов’язанням фірми.

Партнерством або товариством називається така форма організації бізнесу, при якій дві особи або більше домовляються про володіння та управління підприємством. Для цього вони поєднують свої фінансові ресурси та підприємницькі здібності. Прибутки та збитки розподіляються згідно домовленості.

Корпорація – правова форма фірми, в якій відповідальність власників за борги фірми обмежена су­мою, яку вони заплатили при купівлі акцій фірми. Діє як самостійна одиниця (юридична особа) незалежно від інди­відуальних власників фірми.

Спільні підприємства - це підприємства з іноземною участю. Вони мають усі права юридичної особи згідно з українським законодавством.

Кооператив – це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської та ін. діяльності на основі власного або орендованого майна.

Державні підприємства є власністю держави. Державні органи управління призначають директора, регулюють заробітну плату, розподіл доходів тощо.

Залежно від сфери діяльності між підприємствами є відмінності, які дають підстави говорити про їх різноманітність.

Основними відмінностями є:

• характер організації праці;

• продукція;

• форма власності.

Функціонування підприємства як товаровиробника.

Підприємство – це юридична господарсько-фінансова одиниця.

Виробничий цикл на підприємстві має закінчений характер, коли його результатом є виготовлення готової продукції, проте підприємство не може призупинитись, воно повинно постійно рухатись або оновлюватись у кількісному та якісному вимірах, тобто відтворюватись.

Відтворення – це постійне, безпосереднє відновлення процесу виробництва і на цій основі розвиток продуктивних сил і виробничих відносин. Відтворення на підприємстві проявляється через відтворення робочої сили, засобів виробництва і виробничих відносин. Відтворення буває просте, звужене і розширене.

Просте відтворення - це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості і якості виготовленого продукту. Фактори виробництва залишаються незмінними. Весь додатковий продукт цілком використовується на особисте споживання.

Звужене відтворення характеризується повторенням виробництва в менших обсягах, ніж у попередньому періоді.

При розширеному відтворенні обсяг створюваного продукту зростає в кожному наступному циклі, удосконалюються засоби виробництва, оскільки частина додаткового продукту спрямовується на нагромадження.

Відтворення також відбувається і на макро - рівні набуваючи суспільної форми.

Тож, організовуючи господарську діяльність суб’єкти підприємницької діяльності ставлять за мету створити нові або відновити існуючі капітали.

Вклад грошового капіталу (частини прибутку) в підприємство з метою його відтворення називається інвестуванням.

Інвестиції (від лат. investo – одягаю) – це довгострокові вкладення капіталу (коштів) в економіку.

Інвестиційні можливості підприємств обмежені, тому завдання організації господарювання полягає у постійному аналізі та розрахунку доцільності інвестування капіталу.

Та частина факторів виробництва, яка не використовується у процесі виробництва, а зберігається на складах, називається складськими інвестиціями. А частина, що вкладається в нові споруди, нове устаткування і т. ін. називається спорудженими інвестиціями. Разом вони називаються інвестиціями-брутто. Якщо від інвестицій-брутто відняти знос основного капіталу (амортизацію), отримаємо інвестиції-нетто.

Підприємства нагромаджують свій капітал власними силами, це розглядається як самофінансування.

Максимально задовольняючи потреби споживачів, будь-який господарник прагне до економії виробничих факторів, зменшення зайвих витрат, тобто здійснює раціональне господарювання. Для раціонального господарювання необхідно досліджувати ринок, це уможливлює маркетинг.

Маркетинг та його роль в діяльності підприємства.

Маркетинг (від англ. mаrket - ринок, getting – завойовувати) - управління комерційною діяльністю підприємства на основі інформації про потреби споживачів і відповідності цим потребам товарів і послуг, що виробляє підприємство.

Мета маркетингу – забезпечення конкурентоспроможності вироблених товарів та послуг на ринку, в результаті – отримання максимального прибутку.

Маркетинг слугує для того, щоб необхідна продукція за оптимальними цінами через відповідних продавців доходила до покупців.

Маркетинг з'явився як реакція на економічну кризу кінця 20-х - початку 30-х років XX ст., що змусило підприємців приділяти більше уваги вивченню ринку.

В кінці 20-х - поч. 30-х маркетинг має два орієнтири: виробництво і купівельну спроможність населення. Головні ланки маркетингової діяльності того періоду – раціоналізація виробництва, мінімізація витрат на сировину.

В 40-50-ті роки маркетинг націлюється на продаж товарів і послуг. Головна ланка його діяльності – способи реалізації виробленої продукції.

Після 60-х років маркетинг переорієнтовується на залучення споживачів і налагодження з ними довготривалих зв'язків. Створення і оформлення продукції тепер здійснюється не для абстрактного споживача взагалі, а на заздалегідь спланований ринковий сегмент.

Сучасний маркетинг поєднує в собі аналіз, планування і контроль за діяльністю фірми, націлений на збереження існуючих і завоювання потенційних ринків і має своїм завданням задоволення попиту покупців, з одного боку, і досягнення мети фірми - з другого.

В середині XX ст. Сформувався девіз маркетингу: виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється.

Маркетингові заходи на підприємстві містять в собі:

• вивчення ринку;

• планування продажу товарів, тобто розробку та виготовлення конкретного продукту, що необхідний споживачеві;

• цінову політику – встановлення цін, прийнятних для покупців які забезпечують достатній прибуток постачальникові;

• рекламу і стимулювання збуту – просування товару тобто використання заходів, що сприяють торгівлі і створюють сприятливу думку про товар, фірму;

• організацію руху товарів – доставку товару, з використанням визначених каналів збуту – оптової або роздрібної торгівлі;

• до- і після продажне обслуговування – високий рівень обслуговування, що необхідний покупцеві.

Концепція маркетингу – це орієнтована на споживача підприємницька доктрина, завдяки якій задовольняється споживчий попит у межах певного ринку. Це основа бізнесу підприємства.

Таким чином, маркетинг підприємства - це комплексна система організації виробництва та збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів та отримання прибутку.

Раціональне управління підприємством в ринкових умовах не можливе без менеджменту.

Менеджмент як система управління підприємством.

Менеджмент (від англ. management – управляти, керувати) – наука про управління, особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників, на управління і координацію операцій фірми в умовах ринку для досягнення цілей, поставлених перед підприємством, і одержання прибутку.

Як наука менеджмент зародився на поч. XX-го ст. завдяки теорії наукової організації праці Ф. Тейлора, що отримала назву науковий менеджмент. Серед тих, хто заклав теоретичну базу науки про управління слід також назвати А. Файоля, подружжя Гілбрайтів, Л. Урвіка, Е. Мейо, М. Грегора, А. Маслоу та інших.

В сучасному розумінні менеджмент - це:

1) теорія управління виробництвом;

2) практика управлінської діяльності.

Менеджмент підприємства можна класифікувати як:

1. систему організаційних відносин;

2. особливий вид розподілу людської праці, що характеризує діяльність щодо організації виробництва і збуту товарів;

3. відокремлену діяльність щодо впливу на підприємства - товаровиробників і споживачів у певних ринкових відносинах.

Менеджментом займаються менеджери - фахівці.

Вищий рівень (TOP management): президенти, віце-президенти, директори та ін. управлінці, які забезпечують стратегію фірми.

Середній рівень (middle management): керівники підприємств, філіалів, відділень та ін. особи, які забезпечують менеджмент виконанням планів, програм, стратегій фірми.

Нижній рівень (lower management): менеджери даного рівня забезпечують безпосередню організацію виробничого процесу та управління виробниками.

Об’єкти управління - ті ланки організаційного впливу менеджменту, що безпосередньо виробляють продукцію, виконують роботу і надають послуги, це трудовий колектив підприємства.

Основні функції менеджменту:

1. плану­вання;

2. організація;

3. мотивація;

4. контроль.

Менеджмент сприяє вирішенню питань фінансових, маркетингових, постачальних, інноваційних, людських, регіональних, виробничих, збутових тощо.