Визначення коефіцієнта міжзернової (гранулярної) пористості за даними електрометрії

Значення коефіцієнта міжзернової пористості (К_п) визначають з врахуванням величини питомого опору (_вп) пласта-колектора за контурами нафтового, або газового покладу, питомого опору зони проникнення (_зп), питомого опору промивної зони (_пп) законтурної, або внутрішньої ділянки пласта. Визначення значення коефіцієнта загальної пористості за даними електричних методів, а саме, за величиною питомого опору пласта-колектора, за контуром нафтогазонасиченого покладу здійснюють наступним чином:

1) визначають величину уявного опору незмінної частини пласта (_вп) (водонафтогазонасиченого);

2) розраховують значення питомого опору пластової води (_в);

3) вираховують значення параметра пористості .

За результатами лабораторних та свердловинних досліджень для конкретних продуктивних відкладів встановлюється та будується залежність

(3.1)

Недоліки цього способу визначення коефіцієнта пористості наступні:

— величина коефіцієнта пористості розрахована цим способом характеризує законтурну частину покладу і при зміні колекторських властивостей пласта по площі не може бути використана при підрахунках запасів всередині покладу;

— визначене значення _вп викривляється за рахунок глибокого проникнення бурового розчину в пласт.

Визначення коефіцієнта пористості за величиною питомого опору

Використовуючи діаграми мікроекрануючого зонда, визначається опір промитої зони, після чого здійснюється розрахунок величини питомого опору фільтрату промивної рідини за допомогою номограми, що уособлює зв’язок питомого опору розчину із питомим опором розчину фільтрату.

Отримані вищевказані параметри дозволяють здійснити розрахунок параметра пористості за формулою:

, (3.2)

де П — коефіцієнт поверхневої провідності, який визначається із номограми побудованої за залежністю поверхневої провідності від питомого опору порової води та глинистості (Сгл).

Кзн — коефіцієнт залишкового нафтонасичення.

_пз – питомий опір промитої зони.

Для водоносних пластів він рівний нулю, а для продуктивних порід визначається на базі результатів експериментальних досліджень зразків керну. Якщо такі дані відсутні, а також при відсутності кернового матеріалу, то коефіцієнт залишкової насиченості приймається рівним Кн.з.=0.20.3, що відповідає типовим значенням коефіцієнта насичення Кн^*=1-Кв^* для гідрофільних міжзернових колекторів. _ф — питомий опір фільтрату; _пз — питомий опір промитої зони. Значення n в формулі (3.2) береться аналогічним показнику степеня в залежності при різних мінералізаціях фільтратів промивних рідин в даних відкладах.

Таким чином, знаючи величину параметру пористості напроти конкретного пласта, за результатами ГДС знаходять значення коефіцієнта пористості породи. Визначення значення питомих опорів пластових вод, фільтратів глинистого розчину здійснюють за допомогою методу резістівіметрії, при цьому вводиться поправка за температуру пласта-колектора:

, (3.3)

де — значення питомого опору води в пласті для конкретної температури;

, — відповідно, параметри температури пласта і параметри температури керну улабораторії;

— значення питомого опору води виміряного у лабораторії при конкретній температурі.

Розрахувати значення питомого опору води можна з використанням палеток. Палетки будуються виходячи із залежності питомого електричного опору розчину хлористого натрію (_в) від його концентрації, густини та температури.

Існує ще графічний спосіб визначення _в за даними ПС, суть якого полягає в тому, що необхідно мати дві криві U_ПС, зареєстрованих у свердловині з глинистими розчинами, питомий опір фільтратів, яких відрізняється один від другого не менше ніж у 5 раз. Необхідно при цьому витримувати умову: _ф^_в_ф^ при _ф^1 Ом*м.

Наступний етап визначення _в здійснюється з використанням бланку з напівлогарифмічною сіткою, на який наносяться точки Р^ і Р^ із координатами lg^_ф; U^_ПС і lg^_ф; U^_ПС, де U^_ПС і U^_ПС — відповідно амплітуди аномалій U_ПС отриманих в розрізі де колектори розкриті на глинистих розчинах, фільтрати яких мають питомий опір ^_ф і ^_ф. Точка перетину прямої Р^Р^ із віссю абсцис U_ПС=0 дає можливість знайти пошукове значення _в в масштабі цієї осі.

Такий спосіб не вимагає введення поправок за потужність та питомий опір пласта-колектора, що вивчається. Окрім цього не потрібно враховувати вплив температури на покази методів ГДС.

Недолік цього методу полягає в тому, що його застосування обмежене затратами часу та матеріальними затратами на зміну глинистого розчину. При визначенні питомого опору за допомогою номограми використовують емпіричне рівняння

, (3.4)

де К_да — коефіцієнт, який характеризує величину дифузійних адсорбційних потенціалів приведеної залежності: до лінійного вигляду. Величина коефіцієнта буде тим менша одиниці, чим вища концентрація дотикаючих розчинів при умові відсутності фільтраційних потенціалів. При наявності останніх ,коефіцієнт (К_да) може перевищити одиницю.