Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Н. М. Торчинська

М. М. Торчинський

СЛОВНИК

ВЛАСНИХ

ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Хмельницький

Авіст

2008

УДК 811.116.2

ББК 81.2 Укр-3

Т-62

Т-62

Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. – Хмельницький: Авіст, 2008. – 549 с.

ISBN 978-966-96969-3-9

Словник є першим систематичним дослідженням топонімікону Хмельницької області. У ньому подано історичні, географічні та етимологічні відомості про найменування населених пунктів, річок та інших топографічних об’єктів регіону.

Для мовознавців, істориків, географів та усіх, хто цікавиться краєзнавством.

Рецензенти:

С. О. Вербич, кандидат філологічних наук,

науковий співробітник відділу ономастики

(Інститут української мови НАН України);

В. В. Денисюк, кандидат філологічних наук, доцент (Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини)

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

нашим батькам –

Надії Володимирівні і

Миколі Степановичу

Геретам,

Марії Семенівні і

Миколі Івановичу

Торчинським

Словник

підготовлений на кафедрі української філології Хмельницького національного університету

в рамках виконання наукової теми

Міністерства освіти і науки України

„Структура онімного простору

української мови”.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА................................................................5

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. .........................8

ІСТОРІЯ ЗАСЕЛЕННЯ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ І ДИНАМІКА ОЙКОНІМНОГО ПРОЦЕСУ........................17

СЛОВНИЧОК ТОПОНІМІЧНИХ ТЕРМІНІВ..........41

ОСНОВНІ ЗАСАДИ УКЛАДАННЯ „СЛОВНИКА ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ”..............................................................................43

СЛОВНИК ТОПОНІМІВ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ...............................................................................45

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........523

Передмова

„Словник власних географічних назв Хмельницької області” – це перелік відповідних найменувань, зафіксованих на цій території, з певними історичними, географічними та лінгвістичними коментарями щодо їхнього походження і функціонування.

Серед топонімів домінують назви населених пунктів (ойконіми). Основою для ойконімічних студій стали дисертаційні дослідження авторів словника – „Ойконімія Південного-Західного Поділля” (1994 р.) та „Ойконімія Північної Хмельниччини” (2004 р.).

Проаналізований ойконімікон – це усі найменування міст, селищ, сіл, які зафіксовані зараз на території Хмельниччини (для їх уточнення, крім останнього „Довідника адміністративно-територіального устрою України”, виданого у 1987 р., залучалися картографічні матеріали (зокрема 1992 і 2004 рр.), а також дані Хмельницької обласної державної адміністрації станом на жовтень 2008 р.). Слід відзначити, що і сьогодні засвідчено певну невпорядкованість цієї системи власних географічних найменувань: і в розмежуванні складу сільських рад, і в існуванні різних форм найменування, і у фіксуванні певного поселення на карті.

Значна частина ойконімікону – це власні назви населених пунктів, які зараз не включаються до адміністративно-територіального обліку (в основному це хутори, присілки, висілки, лісові сторожки, залізничні станції, роз’їзди, будки, шосейні будки тощо). Такі типи денотатів ойконімів іноді фіксуються на картах, що й зазначалося у словнику.

Незважаючи на те, що територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км і споруджено 1858 ставків і водосховищ, переважно у басейнах Горині і Південного Бугу (2004 рік), назви гідрооб’єктів у багатьох випадках відсутні або неточні (часто фіксуються подвійні, а то й потрійні варіанти гідронімів). Саме гідронімія краю потребує додаткових ґрунтовних студій.

Окремі словникові статті присвячені хоронімам – власним географічним назвам територій. Такі об’єкти можуть бути досить великими (наприклад, область, район тощо). Районування досліджуваного регіону можливе і за іншими критеріями, ніж адміністративно-територіальний. Так, з точки зору геологічної будови виокремлюються Український кристалічний щит і Волино-Подільська плита, за рельєфними особливостями – Подільська і Волинська височини і додатково – Товтровий кряж, за гідрологічними ознаками – Придністровське Поділля, Побужжя, Надслуччя і Надгориння, за природними особливостями – Східноподільський (Смотриче-Дунаєвецький Притовтровий район, Городоцько-Ярмолинецький, Віньковецько-Шаргородський, Верхньогоринський, Верхньослуцький та інші природні райони тощо [див.: Геренчук 1964]. Безумовно, в цілому відмінності у рельєфі, рослинності, гідрографії та інших аспектах впливали на формування топонімії Хмельниччини, однак до складу словника увійшли не всі райони, а лише найбільш відомі, виділені на основі усталених географічних ознак.

До хоронімів відносяться і так звані мікротопоніми (номінації лісів, полів, урочищ і подібних денотатів). Звичайно, кількість таких назв надзвичайно велика, тому до уваги бралися передусім ті, які пов’язані з певними археологічними знахідками, виявленими у цій місцевості.

Також охарактеризовані назви таких географічних об’єктів, як заповідники і заказники, адже станом на 1985 рік в області було зафіксовано 241 природно-заповідний об’єкт, зокрема 13 заказників, 15 пам’яток природи республіканського значення, 9 парків (за даними, наведеними в „Українській радянській енциклопедії”).

Оскільки Поділля не відноситься до гірських районів, кількість зафіксованих і проаналізованих оронімів незначна (в основному це назви окремих підвищень, які знаходяться у районі Товтр.

Автори „Словника власних географічних назв Хмельницької області” висловлюють щиру вдячність усім краєзнавцям, які досліджували історію подільського топонімікону (це, зокрема, Р. Адамчук, І. Атаманчук, С. Бабишин, Л. Баженов, О. Байдич, О. Баранович, П. Батюшков, К. Баценко, В. Берковський, Т. Борболюк, А. Братчиков, Д. Бучко, К. Валігура, Г. Василенко, І. Винокур, Л. Волощук, І. Гарнага, Є. Герасимчук, Ю. Гжимайло, О. Глінка, Н. Грипас, А. Гула, В. Гульдман, С. Гуменюк, М. Дарманський, С. Демидюк, Г. Дем’янчук, В. Дзюба, В. Драбовецький, М. Євтушок, С. Єсюнін, О. Журко, О. Завальнюк, В. Задворний, В. Кихтюк, М. Кіпран, Л. Коваленко, В. Ковальчук, М. Колос, О. Ксьондзик, М. Кукурудзяк, М. Кульбовський, П. Макаренко, М. Макухін, А. Мамалига, М. Манкевич, Т. Марусенко, Л. Масенко, С. Маярчак, В. Мех, Є. Назаренко, Д. Наконечний, О. Олуйко, В. Онойко, В. Павлюк, С. Панишко, В. Паска, Г. Панчук, В. Пархомчук, О. Пажимський, В. Перговський, В. Печенюк, М. Пінчук, Б. Прищепа, В. Прокопчук, В. Радзієвський, І. Рибак, П. Савчук, М. Симашкевич, Є. Сіцінський, В. Соха, І. Стасюк, В. Степанков, О. Степенко, А. Суровий, М. Теодорович, І. Ткачук, К. Терещук, Л. Терещук, Н. Терещук, Л. Тімічев, Г. Хотюн, О. Царук, С. Швейбиш, М. Шевчук, П. Ямчук, М. Янко, М. Яцишин, В. Ящук та ін.).

Свої побажання і пропозиції, доповнення і зауваження щодо структури словника, етимології топонімів, місця розташування географічних об’єктів тощо можна надсилати на адресу: а/с 217, п/в 16, вул. Інститутська, 22, м. Хмельницький, 29016; або: onoma_hnu@ukr.net.