«УКРАЇНСЬКА УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ»

СЛОВНИК /за ЛАНОВИК М.Б., ЛАНОВИК З.Б./

ФОЛЬКЛОР ТА ФОЛЬКЛОРИСТИКА.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА.

Усна народнопоетична творчість — це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування; а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народно-поетичної фантазії.

Фольклористика — це наука, що вивчає закономірності та особливості розвитку фольклору, характер і природу, сутність, тематику народно-поетичної творчості, її специфіку та спільні риси з іншими видами мистецтва; особливості побутування та функціонування текстів усної словесності на різних етапах розвитку; жанрову систему і поетику.

Історія фольклору — це галузь фольклористики, що вивчає процес виникнення, розвиток, побутування, функціонування, трансформацію (деформацію) жанрів та жанрової системи у різні історичні періоди на різних територіях. Історія фольклору вивчає окремі народно-поетичні твори, продуктивні та непродуктивні періоди окремих жанрів, а також цілісну жанрово-поетичну систему в синхронному (горизонтальний зріз окремого історичного періоду) та діахронному (вертикальний зріз історичного розвитку) планах.

Теорія фольклору — це галузь фольклористики, що вивчає сутність усної народної творчості, особливості окремих фольклорних жанрів, їхнє місце у цілісній жанровій системі, а також — внутрішню структуру жанрів — закони їх побудови, поетику.

Календарно-обрядова творчість

Календарно-обрядова творчість — це драматично-поетична система обрядів та ритуалів магічного значення, що супроводжуються відповідними поетичними текстами сакрального змісту, яка тісно пов’язана із циклічністю природи.

Колядки — поетично-пісенні народні твори, які виконуються в час і з нагоди святкування Коляди, якими супроводжуються магічні-ритуальні різдвяні дійства. Колядка складається із заспіву, власне колядки, приспіву та поколяді. За тематично-часовим принципом можна виділити такі основні групи колядок: міфологічно-культові, родинно-господарські (величальні); історичні (лицарсько-дружинні, княжі); біблійно-апокрифічні.

Щедрівки є словесно-пісенною частиною іншого свята — Нового року (Щедрого вечора), пов’язаного із величанням місяця, який для наших предків був сакрально-містичною містерією, що часто називалась Маланкою.

Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею.

Гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. За загальними критеріями серед гаївок, якими супроводжувались обряди та ігрища часу ранньої весни, можна умовно виділити такі основні хронологічно-тематичні групи: тотемічно-культові, міфологічні, господарсько-вегетаційні, любовно-еротичні, лицарсько-княжі, військово-історичні, родинно-побутові, жартівливо-іронічні, християнсько-великодні.

Церковні пасхальні пісні — це духовні церковні пісні на біблійні мотиви (з окремими вкрапленнями апокрифічних елементів), які побутують як народні. Основними темами цих творів є смерть Ісуса Христа як добровільна Його жертва за гріхи людства, муки Його на хресті, тріумф воскресіння як перемога над смертю, гріхом, пеклом; обітниця вічного життя з Богом для тих, хто любить Господа і служить Йому.

Маївки (майські пісні) — твори календарної обрядовості початку літа, назва яких, можливо, походить від “май” (травень) чи “маяти” (прикрашати зеленню) або “мавки” (духи лісу та поля). Ними супроводжувались описані обряди зеленої (Клечальної) неділі та пов’язані з нею ігрища молоді.

Русальні пісні — жанр календарно-обрядової лірики, пов’язані із святуванням русалій (русального тижня, русального великодня).

Купальські пісні — пісенні твори літнього циклу, якими супроводжувалися ритуали та ігрища, пов’язані із святом Купала.

Собіткові пісні — твори, якими супроводжувався нічний обряд палення купальського вогнища (собітки).

Петрівчані (петрівчанські) пісні — твори, які виконувались у час Петрівки.

Царинні пісні — твори, якими супроводжувались обряд водіння Тополі чи ритуальні процесії обходу сіл (полів, пасік, водоймищ, господарств тощо) з метою оберегти їх від природних стихій, лиха, епідемій та ін.

Зажинкові (зажнивні) пісні — це твори календарної обрядовості осіннього циклу, які супроводжують ритуальні дійства, пов’язані із початком збору врожаю.

Жнивні пісні — цикл творів, якими супроводжувалась праця на полі у період жнив.

Обжинкові пісні — це твори, якими супроводжувались обряди, пов’язані із завершенням жнив, праці на полі.

Косарські пісні — твори, які виконувались як супровід до праці під час косовиці та по завершенні роботи.

Гребовицькі пісні — це твори календарної обрядовості, якими супроводжувався процес згрібання сіна, і які виконувались у період після жнив.