Організаційна техніка Лекція №5
ТЕМА: Телефони. Факси. Їх види та призначення.
МЕТА:
освітня: ознайомити студентів з телефонами, факсами, з їх видами та призначенням. розвиваюча: розширити кругозір студентів, розвивати спостережливість та вміння аналізувати, структурне та логічне мислення. виховна: виховання акуратності при роботі з пристроями, чіткості у діях.
ЛІТЕРАТУРА
Румпф Д.Г. Барабани, телефон, транзистори. М., 1974
Дубровський Е.П. Основи телефонії і телефонні апарати. М., 1985
Бунін С.С. і ін. Телефонні апарати з кнопковими номеронабирачами. М., 1987
Електронний посібник з Організаційної техніки (www.vvpk.ua)
План:
1. Коротка історична довідка.
2. Телефонний апарат
Пристрій
Робота телефонного апарату
3. Радіотелефони
"Домашній" радіотелефон.
Радіотелефон стільникового зв'язку.
4. Мобільні телефони
5.Телефони спеціального призначення.
Гучномовні телефонні апарати.
Відеотелефонні апарати.
Телефонні приставки для глухих.
Телефони загального користування.
6. Цифрові телефони
7. Факс і телефонна мережа
8. Модем і телефонна мережа
9. Лінії передачі
1. Коротка історична довідка.
ТЕЛЕФОН, електронний пристрій, що перетворює звуки людської мови в електричні сигнали і навпаки. Такі сигнали передаються через комутаційні пристрої по повітряних, кабельних і радіорелейних лініях зв'язку між абонентськими телефонними апаратами.
Винахід телефону є результатом праці багатьох людей і його авторство не можна приписати одній конкретній особі (як і у випадку з, наприклад, фотографією чи кінематографом).
14 лютого 1876 А.Белл подав патентну заявку на винахід телефону, назвавши його «удосконаленням телеграфії». Того ж дня трьома годинами пізніше Е.Грей подав заявку з повідомленням про те, що працює над тим же принципом. Патентне бюро США видало патент Белу 7 березня 1876.
Перший практичний телефон з'явився в 1877.
Трубка Бела служила по черзі і для передачі і для прийому звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувавався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. На першість у винаході телефону, окрім Бела, претендувало близько трьох десятків вчених, серед яких були МакДоноут, Едісон, Грей, Долбір, Блейк, Ірвін і Фелькер. Це призвело до виникнення низки судових процесів в США, які лише підтвердили колективність винаходу, визнавши за різнимивинахідниками першість за окремими пунктами.
B 1877 році винахідник Ваден використав для виклику абоненту телеграфний ключ, який замикав коло дзвінка. Того ж року німецька компанія «Сіменс і Гальске» почала виготовляти телефонні аппарати з двома телефонними трубками — одна для прийому, інша — для передачі мови.
Томас Едісон винайшов вугільний мікрофон, який майже без змін пропрацював до 1980 року.
Історія подальшого розвитку телефону включає винахід електричного мікрофона, який прийшов на заміну вугільному, гучномовний зв'язок, тоновий набір, цифрове стискання звуку, нові телекомунікаційні технології (IP телефонію, ISDN, DSL, стільниковий зв'язок, DECT).
Самі розгалужені телефонні мережі створені в США (більше 145 млн. телефонних ліній) і Японії (більше 56 млн. телефонних ліній). За даними Федеральної комісії зв'язку США, домашніми телефонами забезпечено понад 93% населення Сполучених Штатів.
2. Телефонний апарат
Пристрій.
Звичайний телефонний апарат складається з двох частин: корпусу і телефонної трубки. У телефонній трубці є два мініатюрні елементи: передавальний (мікрофон) і приймальний (гучномовець). Корпус більшості таких апаратів забезпечений перемикачем важеля і дисковим або кнопковим номеронабирачем, а також внутрішньою електросхемою виклику і двопровідним шнуром для підключення до абонентської телефонної лінії. У деяких моделях номеронабирач змонтований на телефонній трубці. У старих телефонних апаратах електромеханічного типу налічувалося до 500 деталей, а в нових, виконаних за напівпровідниковою електронною технологією, число вузлів не перевищує десяти.
Застосовуються два основні типи мікрофонів – вугільний і електретний; електретний значно менше вугільного. Дія вугільного мікрофону заснована на зміні електричного опору вугільного порошку, на який впливає чутлива до звуку мембрана. У електретному мікрофоні звукові коливання змінюють ємкість конденсатора, однією з пластин якого є чутлива мембрана. Вихідний електричний сигнал мікрофонів обох типів є аналоговим (в протилежність дискретному – цифровому), тобто він пропорційний змінній гучності звуку. Електретний мікрофон дає чистіший звук (з нижчим рівнем шуму) і менш чутливий до струсів.
Мініатюрний приймальний елемент (динамічний гучномовець з рухомою котушкою) влаштований так само, як і могутніші гучномовці радіоприймачів і аудіоапаратури: його вібруюча мембрана перетворить зміни електричного сигналу в звукові коливання повітря.
Передавальний і приймальний елементи телефонної трубки мають по два вихідних мідних дроти. Вони приєднані до чотирьох внутрішніх мідних жил спірального шнура, що сполучає телефонну трубку з корпусом телефонного апарату. Окремий двопровідною шнур, званий телефонним мережевим, йде від корпусу телефонного апарату до телефонної розетки або до настінної розподільної коробки. Тут він приєднується до двопровідної абонентської лінії, яка часто називається скрученою парою, оскільки її забезпечені ізоляцією мідні дроти скручуються разом для зменшення перешкод, обумовлених індукцією. Скручена пара – це ланка, що зв'язує телефонний апарат абонента з телефонною мережею. У установах, готелях, лікарнях телефонний апарат часто підключається до телефонної мережі через офісну телефонну станцію, до якої з боку АТС підведена багатоканальна сполучна лінія. <>
Робота телефонного апарату.
Кожна абонентська телефонна лінія, що йде до автоматичної телефонної станції, несе інформацію про стан перемикача важеля свого апарату (знята чи ні телефонна трубка). Залежно від ситуації АТС відповідає абонентові сигналом «зайнято» (частими гудками) або посилає абонентові, що викликається, сигнал виклику дзвінком.
Щоб провести виклик, абонент повинен зняти трубку з перемикача важеля. Безперервний гудок (тональний сигнал готовності) говорить про те, що між телефонним апаратом і АТС встановлено з'єднання – замкнута двопровідна лінія з робочою напругою 48 В постійного струму. Відсутність сигналу готовності указує на наявність несправності. Почувши сигнал готовності, абонент може набрати номер потрібного телефону.
Перший дисковий номеронабирач з'явився близько 1896, а апарати з кнопковим набором промисловість почала випускати в 1963. Деякі телефони з кнопковим набором дають імпульси, як і дискові, але поширеніші апарати з технічно зручнішим тональним кнопковим набором. Дискові і імпульсні кнопкові номеронабирачі необхідні в тих випадках, коли АТС не модернізована для тонального набору.
Тональні кнопкові номеронабирачі мають цифрові кнопки від 1 до 9 і 0, а також кнопки «зірочка» (*) і «фунт» (#) для звернення до особливих видів обслуговування в цифрових АТС. У тих випадках, коли прийнятий метод т.з. двотональній багаточастотній сигналізації, при натисненні кожної кнопки виробляється унікальна пара електронних тонів, вибраних з двох взаємовиключних груп по чотири частоти в кожній.
У деяких телефонних апаратах передбачаються додаткові кнопки, що програмуються: 1) на виключення мікрофону (щоб, наприклад, відкашлятися або сказати щось іншій особі в приміщенні), 2) на автоматичне повторення набору останнього номера, що викликався, 3) на переклад виклику в режим очікування при користуванні іншою лінією, 4) на автоматичний набір номерів, що часто викликаються, і 5) на автоматичний набір термінових викликів (поліції, пожежної служби, швидкій допомозі і так далі).
На підприємствах і в установах ручну телефонну станцію, тобто мініатюрний комутатор (з числом додаткових номерів до 100) зазвичай обслуговує секретар або працівник служби безпеці. Такі ручні телефонні станції забезпечуються телефонною трубкою, лежачою збоку на пульті, і додатковими сполучними гніздами для автовідповідача, факсу, навушників, комп'ютерного модему, пристрою світлової або звукової сигналізації. При користуванні яким-небудь з телефонів з додатковим номером горить відповідна кнопка на пульті станції.