8 Марксистська соціологія

Окремо слід торкнутися розвитку марксистської соціології. Соціологічні погляди К.Маркса (І818-1883) і Ф.Енгельса (1820-1895) формувалися в процесі боротьби з ласальянством, представниками кафедрального соціалізму (теоретик Л.Брентано), фабіанами (напрям англійського муніципального соціалізму), прудоністами, бланкістами та ін.

Виділивши економічні відносини як основні, Маркс та Енгельс на основі ідеї діалектики і матеріалізму, вперше в історії соціологічної думки змогли встановити цілком об'єктивний критерій суспільного розвитку. Маркс і Енгельс дійшли висновку, що ці відносини не залежні від волі людей, їх розвиток закономірно призводить до змін в державних інститутах, діяльності суспільних організацій, політичних, юридичних, моральних, релігійних та інших концепціях. Аналізуючи економічні відносини і зробивши на основі цього аналізу узагальнення, Маркс Пояснив причини суспільного розвитку. Твердження марксистського принципу: "Народ—творець історії" розкрило особливості взаємодії суспільства і особи. Відкриття, зроблені в соціології Марксом і Енгельсом, дозволили по-новому подивитися на роль видатних осіб в історії, їх соціальну детермінованість в той чи інший період суспільного розвитку.

Наскільки це було можливо в умовах колишнього СРСР, значний вклад у розвиток і становлення соціологічної думки внесли: Т.І.Заславська, А.Г.Здравомислов, МЛ.Іовчук, Г.В.Осіпов, В.А.Ядов та ін.— в Росії; В.П.Андрущенко, В.І.Волович, В.Г.Городяненко, М.В.Захарченко, В.С.Максименко, В.І.Паніотто, А.П.Ручка, О.О.Якуба та ін.— в Україні; Є.М.Бабосов —у Білорусі.

9 Концепції Френсіса Бекона

В концепції походження держави відомий англійський філо­соф Френсіс Бекон (1561—1626) стояв на позиціях мислителів від Макіавеллі до Гегеля, що прагнули очистити поняття про держа­ву та право від містичної лузги, догм теології і відмежувати істи­ни науки від поглядів релігії. І якщо в соціальних, юридично-правових аргументаціях Френсіс Бекон відкрито посилався на те, що королі правлять державою з волі Бога, то в дійсності суть концепції істотно інша: не зберігаючи середньовічного уявлення про божественне походження держави і права, Бекон твердить, що джерелом права є не Бог, а природний закон, створений люд­ським розумом. Основами соціальних дій, основами законів, за Беконом, є об' єднання людей справедливістю, а справедли­вість — не робити іншому того, що не бажаєш собі. Це принцип буржуазного права. За феодалізму суспільство виробників визна­вало періодичну рівність усіх перед законом. І якщо хтось скоїть несправедливість заради власної вигоди, інші бачать небезпеку для всіх, об' єднуються і приймають закони для захисту від не­справедливості. Загальнодержавна законність виявляється не тільки в придушенні королівською владою феодального безза­коння, а й у підкоренні дій суддів, обмеженні влади короля тощо. Френсіс Бекон проголошує, що не король, а насамперед істина стоїть на першому місці, і, виходячи з гуманних природних ос­нов, ігнорував станову соціальну природу держави і права, твер­див, якщо закон «більше загрожує інтересам численнішої і силь­нішої соціальної спільності людей, аніж меншості, інтереси якої охороняються, то така соціальна спільність людей знищує закон, що трапляється дуже часто». Закон існує лише опираючись на силу, і те, що вважається справедливістю для одних, стає неспра­ведливістю для інших. Насилля іноді набирає силу закону, а де­який закон іноді більше говорить про насилля, аніж про правову рівність. Ідеї про державу і право Френсіса Бекона відіграли пев­ну роль у становленні та розвитку соціально-політичної теорії в умовах формування буржуазного суспільства.