2,Предмет і система міжнародного податкового права.

Міжнародні податкові відносини, що складаються в даний час в умовах розширення світогосподарських зв'язків та глобалізації економіки, складні і неоднорідні.

Це пов'язано з тим, що в міжнародне спілкування вступають зовсім різні суб'єкти - суверенні держави, міжнародні організації, фізичні та юридичні особи різних держав.

Ці відносини виникають у тих випадках, коли держави укладають міжнародні угоди щодо усунення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від оподаткування, при укладанні договорів про надання правової допомоги у податковій сфері, при взаємодії компетентних органів держав з питань оподаткування . Найчастіше виникнення міжнародних податкових відносин пов'язано з необхідністю справляння податків з іноземних юридичних і фізичних осіб.

До міжнародних податкових відносин відносяться:

- відносини між державами з приводу укладання та виконання міжнародних податкових угод з метою розмежування податкової юрисдикції держав;

- податкові відносини між державами та фізичними і юридичними особами інших держав (суб'єктами іноземного права), тобто податкові відносини, що зачіпають суверенітет інших держав;

- відносини публічного характеру між юридичними та (або) фізичними особами різних держав, що виникають, наприклад, при утриманні податковим агентом податку з іноземного особи у джерела виплати (схема VI -2).

З питання про місце міжнародного податкового права в системі права існує кілька точок зору.

Міжнародне податкове право, зокрема, розглядається як підгалузь міжнародного фінансового права, яке, в свою чергу, розглядається як самостійна галузь міжнародного публічного права 1. Деякими авторами міжнародне податкове право розглядається в якості підгалузі міжнародного економічного права2.

Виходячи з характеру регульованих відносин, а також беруть участь у них суб'єктів міжнародне податкове право можна визначити як комплексну галузь права, що представляє собою сукупність норм внутрішньодержавного і міжнародного права, що регулюють міжнародні податкові відносини.

Система податкового права та його джерела

Система податкового права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація податкового права, яка представлена сукупністю норм податкового права, що узгоджені й згруповані в Інститути податкового права.

Всі норми й Інститути податкового права утворюють Загальну та Особливу частину податкового права.

Загальна частина податкового права містить норми й інститути податкового права, які закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, що стосуються всіх видів податків, інших обов'язкових платежів податкового характеру, всіх норм та інститутів Особливої частини. Положення Загальної частини застосовуються до інститутів Особливої частини, проте вже в конкретному випадку, зумовленому певним обов'язковим платежем податкового характеру.

До Загальної частини включені норми, що визначають поняття податку та елементи правового механізму податку: закріплюють принципи, ознаки й функції податків; встановлюють повноваження органів влади у сфері оподаткування; визначають поняття, принципи й структуру податкової системи; закріплюють основні права й обов'язки сторін податкових правовідносин; регулюють питання здійснення податкового контролю та застосування заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Особлива частина податкового права складається з норм та інститутів, які конкретизують податкову систему в цілому й визначають конкретні механізми окремих обов'язкових платежів податкового характеру. Особлива частина містить норми, що регламентують порядок стягнення податкових платежів, коло платників по кожному податку, об'єкти оподаткування, порядок нарахування й сплати конкретного податку тощо.

Існують різні підходи до визначення місця податкового права в системі права України. Його розглядають як складний інститут фінансового права, підгалузь фінансового права, а Іноді як самостійну галузь права. Проте більшість вчених обмежують предмет податкового регулювання межами предмета фінансового права.

Податкове право як складова частина фінансового права тісно пов'язане з іншими складовими елементами останнього. Найбільш тісно податкове право зближається з бюджетним правом, інститутом фінансового контролю. Зв'язок з бюджетним правом простежується у змісті й структурі доходної частини бюджетної класифікації, тісно пов'язаних зі структурою системи оподаткування, у залежності виконання доходної частини бюджетів всіх рівнів від реалізації норм податкового права із стягнення податків. Зв'язок з Інститутом фінансового контролю проявляється через інститут податкового контролю, який є видом фінансового контролю й містить норми щодо регулювання контрольної діяльності податкових органів.

Взаємодіє податкове право також з усіма іншими інститутами фінансового права, оскільки особливості механізму оподаткування характерні й для регулювання сфери банківської діяльності, страхування, ринку цінних паперів тощо.

За межами системи фінансового права податкове право пов'язане з Іншими галузями права, передусім з конституційним правом. Адже конституційні норми, що закріплюють принципи діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, повноваження цих органів у галузі оподаткування, які визначають загальні засади системи оподаткування, є основою для розвитку податкового законодавства і входять до складу податкового права.

Тісний зв'язок податкового права з адміністративним правом обумовлюється тим, що заходи адміністративної відповідальності застосовуються до порушників податкового законодавства. Окрім того, нормативно-правові акти, що регламентують діяльність податкових органів є джерелами адміністративного права України, проте також включаються і до податкового права, оскільки в них виражені правові норми, які визначають повноваження в галузі оподаткування.

Також пов'язане податкове право з цивільним, кримінальним, міжнародним, екологічним правом та іншими галузями права.

Сукупність податкових норм у зовнішньому прояві формують джерела податкового права. Отже, джерела податкового права — це правові форми зовнішнього вираження норм, що складають податкове право.

У науці податкового права джерела останнього поділяють за декількома принципами:

1) за владно-територіальною ознакою:

- загальнодержавні нормативні акти:

- республіканські (Автономна Республіка Крим);

- місцеві нормативні акти.

2) за характером правових норм:

- нормативні—акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;

- ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.

3) за особливостями правового регулювання і характером встановлення:

- звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку (ним здебільшого регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування);

- прецедент, який дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності прогалин в законодавстві (специфіка тут полягає в тому, що право-застосовчий орган фактично є нормотворчої структурою);

- міжнародні договори (конвенції, угоди), які набувають важливого значення при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування (в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою);

- правова доктрина, що притаманна мусульманським країнам . де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини;

- нормативно-правовий акт—найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права.

Джерелами податкового права України є нормативно-правові акти, що закріплюють норми податкового права, а також міжнародні договори України, що стосуються сфери регламентації податкових правовідносин, і в сукупності складають податкове законодавство. Податкове законодавство України характеризується низкою особливостей:

1. Виступаючи формою реалізації податкового права, містить достатньо широке коло нормативно-правових актів, які регулюють сферу оподаткування.

2. Відповідно до частини 2 статті 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, а тому основу нормативно-правових актів, що регулюють податкові правовідносини, повинні складати саме закони.

3. Поряд із законами існує значна кількість підзаконних нормативно-правових актів (укази, Інструкції, роз'яснення, накази), що регулюють податкові правовідносини.

4. Частина податкового законодавства України включається до бюджетного права, що виділяє фіскальні функції у податковому регулюванні, хоча податки істотно впливають на діяльність суб'єктів господарювання, а податкова система виконує функцію структурування економіки.

Термін "законодавство" широко використовують у правовій системі переважно в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певних галузей права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9,19,118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних мається на увазі лише закони; в інших, насамперед кодифікованих, до поняття "законодавство" включають як закони й інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках—нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України також є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До них насамперед відносяться угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Основу ж податкового законодавства повинні становити тільки закони І найважливіші підзаконні акти (у більшості випадків — прирівняні до законів, якими є Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті наприкінці 1992 — на початку 1993 років).