Міністерство аграрної політики та продовольства України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва

Кафедра рослинництва

ЗВІТ

З науково-агрономічної практики на тему: Насіннєва продуктивність сої залежно від умов норми висіву на дослідному полі хнау ім. В.В. Докучаєва

Виконав:

студент 4 курсу напрямку

підготовки (бакалавр) 6.09010101 “Агрономія”

Штень Олег Русланович

Керівник:

Огурцов Євген Миколайович

Харків – 2014

Зміст

Нагромаджений світовий досвід і одержані виробничі результати свідчать про те, що соя в Україні стає однією з найбільш прибуткових культур, що дасть змогу значно поліпшити загальний стан агропромислового комплексу. Виходячи з якості української сої можна стверджувати, що в перспективі ми маємо можливість експортувати великі її об’єми за кордон і за рахунок цього мати високу рентабельність культури (В.І. Сичкар, 2004 4

5

1. Загальні відомості 5

1.1 . Назва господарства, місце його знаходження і спеціалізація 5

1.2 . Ґрунтово-кліматичні умови 5

1.3 . Організація земельної території і експлуатації земель 10

1.4. Структура МТП, енергоозброєність господарства 11

2. Рослинництво 11

2.1. Структура посівних площ, сівозміни науково-дослідної установи 11

2.2. Технологія вирощування основних культур в господарстві 13

3. Науково-дослідна робота 25

3.1. Завдання досліду 25

3.1. Методика досліджень 26

У підвищенні врожайності польових культур важлива роль відводиться кожному агротехнічному прийому. Проте саме від сівби як основної ланки у технології вирощування сої повною мірою залежить доля врожаю. Неправильно вибраний хоча б один критерій примушує землероба на всіх подальших етапах росту та розвитку рослин сої виправляти помилки. 26

Романтика 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

Вступ

З усіх зернобобових культур соя є найбільш цінною. По багатству і розмаїтості життєво необхідних речовин які містяться в зерні соя не має собі рівних. Останні десятиліття характеризуються винятковим розвитком її виробництва. Новим етапом у використанні сої є принциповий напрямок науково-технічного прогресу в харчовій індустрії – розробка технології одержання текстурованих продуктів із сої, виробництво білкових гранул і волокон з наступним їхнім оформленням у різні види харчових продуктів - доповнювачів або замінників м’яса. Вживання в їжу соєвого молока й олії рекомендується при багатьох захворюваннях. Із соєвого лецетину виготовляються медичні препарати. Фахівці в області харчування, базуючись на низькому вмісті холестерину в соєвих продуктах, визначають сою як “ідеальну їжу для людини”.

Сою можна використовувати для годівлі усіх видів тварин і птахів у вигляді борошна, макухи, шроту, білкових концентратів, молока, зеленої маси, сіна, сінажу, трав’яного борошна. Усі види кормів, одержані із сої, відрізняються порівняно високою поживністю і вмістом білку.

Білок сої єдиний з рослинних білків, що містить майже всі незамінні амінокислоти, необхідні для утворення білку в організмі людей і тварин. Білок складається в основному з водорозчинних глобулінів та альбумінів. Рослинний білок є найбільш важливою складовою частиною харчових і кормових ресурсів, використання яких суттєво впливає на стан здоров’я людей, їх добробут, тривалість і рівень життя. Особливого значення це набуло у наші дні, коли має місце значний ріст населення нашої планети, що призводить у ряді країн до білкового голодування. У кінці XX сторіччя частка рослинного білка складала 70%, а 30% припадало на тваринний у загальному балансі цього продукту (А.О. Бабич, 1993). Враховуючи це, попит на високобілкову рослинну сировину постійно зростає, значними є ціни на неї на світовому і внутрішньому ринках.

Зерно сої відрізняється значним вмістом жиру (20-21%), мікроелементів (176-215 мг/кг сухого насіння), вітамінів (В₁-11-17,5; В₂- 2,1-2,7; С-100-200; біотину - 0,2; РР-30; Є - 600 мг/кг сухого насіння і ін.). Все це соя, яку по праву називають „золотом землі”.

Рослини сої як азотфіксатори, збагачують ґрунти азотом, покращують його структуру. Підвищення урожайності зернових, вирощених після сої, становить 3-4 ц/га (С.І. Попов і ін., 2004).

Соя є доволі привабливою для господарств в економічному відношенні: її товарне зерно на внутрішньому ринку коштує майже 300 дол./т, а поріг рентабельності його виробництва становить близько 10 ц/га.

Найважливішим стимулом розширення виробництва сої є вирішення проблеми переробки насіння. У багатьох господарствах України діють лінії по екструдуванню, отриманню соєвого молока, вологотеплової обробки, пресуванню. Науково-дослідними установами досягнутий значний прогрес в отриманні харчових продуктів із сої. Зокрема, діють лінії по приготуванню різного роду консервів, налагоджується виробництво білково - жирового збагачувача, який за поживними якостями повністю може замінити м’ясо. Закінчується розробка технології з отримання соєвого майонезу. Сукупність цих факторів дає тверду основу для подальшого зростання виробництва цієї культури.

Жодна країна Європи не має таких можливостей для нарощування виробництва сої, як Україна, - з її родючими ґрунтами, сприятливим кліматом, потужним науковим потенціалом, сортами нового покоління, новітніми технологіями.

Нагромаджений світовий досвід і одержані виробничі результати свідчать про те, що соя в Україні стає однією з найбільш прибуткових культур, що дасть змогу значно поліпшити загальний стан агропромислового комплексу. Виходячи з якості української сої можна стверджувати, що в перспективі ми маємо можливість експортувати великі її об’єми за кордон і за рахунок цього мати високу рентабельність культури (В.І. Сичкар, 2004