3. Специфіка сприйняття нововведень в організаціях
Значні відмінності в тривалості «періоду нововведення» (зокрема, період часу від зародження ідеї/появи винаходу до випуску продукції на ринок у випадку нововведення-продуктів) [2] для різних типів нововведень, країн, галузей, фірм, організацій в значній мірі можуть бути пояснені і тією обставиною, що процес сприйняття нововведень (його «освоєння») має супроводжуватися одночасною зміною багатьох «характеристик» реципієнта який сприймає це нововведення: і організаційної структури і структури цінностей, і смаків, фінансових і адміністративних процедур, технічного переобладнання тощо. Врахування різних характеристик як самого нововведення, так і характеристик реципієнтів, а також рівня їх «взаємодій» відображається на різниці масштабів, глибини і характеру необхідних перебудов) [8].
Як правило, перебудова зачіпає відразу декілька «характеристик» реципієнта (Р). По-перше, це розміри Р-організації. Так, наприклад, впровадження на підприємстві різних форм гнучких виробничих систем призводить до різкого (в 3 - 8 і більше разів) зменшення розмірів організації-Р; скорочення потреб в робочій силі, виробничих площ тощо [14]. До скорочення потреб в персоналі і необхідних площ для його розміщення веде й широке впровадження засобів автоматизації конторських операцій [10].
Водночас різко підвищується різноманітність і якість продукції, що випускається і як наслідок – гнучкість та інноваційність організації. Це спонукає до модифікації служб збуту чи перебудова організаційної структури (ліквідовується надмірна кількість проміжних ланцюгів, спрощується управлінська піраміда, зливаються функції ряду підрозділів) при одночасному різкому підвищенні ефективності (оперативність, ріст числа функцій управління і числа підлеглих, якими керує один керівник, при підсиленні координації і контролі, зниженні питомих затрат тощо).
Синергія у процесі сприйняття нововведень дозволяє досягнути одночасно двох важливих цілей: підвищується якість продукту, що випускається і вирішується застаріла проблема.
Успіх реалізації нововведення в значній мірі буде залежати від того, як дане нововведення буде доповнюватися і підсилюватися в «додаткових» нововведеннях тих ланцюжків, параметрах і факторах, від яких воно залежить і на які воно само має вплив. В більшості випадків реалізоване нововведення в певній організаційній підсистемі має доповнюватися і підсилюватися нововведеннями у всіх організаційних підсистемах (ієрархічно вищих, нижчих і тих, що знаходяться на тому самому рівні), з якими дана підсистема взаємодіє, а також мають змінюватися зв’язки з відповідними ланками організаційного середовища, що зачіпаються реалізацією даного нововведення.
Ці співвідношення лежать в основі механічної моделі сприйняття нововведень В.Секстона [3; 10, с. 81-82].
Відома також так звана крива сприйняття інновацій Роджерса – модель, яка базується на ідеї про те, що певні люди більш відкриті до процесу адаптації, ніж інші. Ця крива називається ще теорією багатоступінчастого процесу або теорією дифузного розповсюдження інновацій.
Розповсюдження інновацій включає 5 компонентів:
параметри інновації можуть мати вплив на власне сприйняття;
процес прийняття рішення який відбувається, коли люди розглядають можливість прийняття нових ідей, продуктів чи практик;
риси людей, які сприймають інновації;
наслідки для людей і суспільства від прийняття інновацій;
канали зв’язку, що використовуються в процесі сприймання інновацій.
Категорії сприйняття інновацій:
1. інноватори – рішучі люди, які провокують зміни, вони є важливими механізмами комунікації;
2. ранні послідовники – поважні людини, неформальні лідери. Пробують впровадити нові ідеї, але роблять це обережно;
3. рання більшість – уважні люди, обережні, але приймають зміни більш швидше, аніж звичайні люди
4. пізня більшість – скептичні люди, використовують нові ідеї чи продукти тільки, коли більшість вже використовує їх;
5. відсталі споживачі – традиційні люди, які дотримуються «старих способів», критично відносяться до нових ідей, приймають їх у випадку, якщо вони стають масовими і навіть традиційними.
Застосування кривої сприйняття інновацій: необхідно пам’ятати, що нема змісту робити спроби швидко і масово переконувати велику кількість людей у необхідності прийняти нову ідею, яка містить протиріччя. Краще почати спочатку з переконання ін новаторів і ранніх послідовників. При чому отримані попередні дані можна використовувати для оцінки цільових груп з метою комунікації.
Рис. Крива Рождерса щодо сприймання впровадження інновацій
Варто відзначити що головним завданням керівника має бути не участь в винахідницькій діяльності, а організація «наростаючого потоку» таких нововведень, коли їх «кількість» переходить в «якість» (приводить до основного нововведення), виявлення, підбання і взаємо пов’язування окремих етапів цієї діяльності, тобто окремих доповнюючи нововведень один з одним, заповнення «пустот» і координація робіт з метою «виходу» на основне нововведення.