Трансферин

Трансферин – білок, за хімічною будовою – глікопротеїд, основний переносник Феруму. Синтез трансферину відбувається у печінці, залежить від функціонального стану печінки, вмісту Феруму в організмі тощо, є так званим негативним маркером гострого запального процесу – при запаленні його концентрація зменшується.

За умов зниження концентрації Феруму, синтез трансферину зростає. Трансферин бере участь у транспорті Феруму від кишковика до тканин, де відбувається включення Феруму у метаболічні процеси (кістковий мозок, печінка, селезінка), перешкоджаючи при цьому накопиченню іонів Феруму, які у вільному стані є досить токсичними, - вони викликають інтенсифікацію процесів перекисного окиснення. Трансферин є проміжним переносником Феруму між зруйнованим гемоглобіном та феритином чи гемосидерином. Одна молекула трансферину зв’язує два іони трьохвалентного Феруму. Визначення вмісту трансферину використовується у клінічних дослідженнях для оцінки залізозв’язуючої здатності сироватки крові (ЗЗЗС). З діагностичною метою використовують відсоткову частку насичення трансферину - це відношення концентрації сироваткового Феруму до максимальної ЗЗЗС, виражене у відсотках. У нормі вміст трансферину - 2 – 4 г/л, а коефіцієнт насичення – 15 – 50%. Найчастіше трансферин визначають для диференціальної діагностики анемій - при дефіциті сироваткового Феруму рівень трансферину зростає, а його насиченість знижується.

Причини підвищення концентрації трансферину:

• дефіцит Феруму;

• дисгемопоетична анемія (аліментарна, залізодефіцитна), особливо у поросят;

• введення естрогенів, або препаратів, що стимулюють їх синтез;

• вагітність.

Причини зменшення концентрації трансферину:

• хронічні запальні процеси;

• гемохроматоз;

• цироз печінки;

• втрати білка при опіках, нефротичному синдромі, порушенні функцій ШКТ (мальабсорбції);

• злоякісні пухлини;

• збільшення онкотичного тиску (множинні мієломи, гепатоцелюлярні патології).

Компоненти компліменту

Комплімент – це сукупність дев’яти білків, що є захисними гуморальними факторами крові та міжклітинної рідини. Вказані білки синтезуються у печінці і знаходяться у сироватці крові у неактивному стані, їх позначають літерою «С» з цифровим індексом від 1 до 9. При потраплянні в організм антигенів компоненти компліменту починають взаємодіяти як з комплексом антиген – антитіло так і з специфічними полісахаридами бактерій або вірусів. Комплімент активується і здійснюється імунна реакція. Існує два шляхи активації компліменту – класичний і альтернативний.

За класичного типу ініціаторами є імуноглобуліни IgG, IgM, зв’язані з антигеном або С – реактивний білок, першим компонентом, який зв’язується, є С₃, у цьому процесі беруть участь усі 9 складових.

За альтернативного типу активації з компонентами компліменту зв’язуються специфічні ліпополісахариди клітинних мембран бактерій, цей шлях забезпечує термінову неспецифічну реакцію захисту. У клініці найчастіше прийнято одночасно визначати вміст компонентів С₃ і С₄, це дає можливість диференційної діагностики між інтенсивністю зв’язування компліменту та підвищенням його синтезу при гострій фазі запального процесу. Референсні значення вмісту компоненту С₃ у сироватці крові – 0,5 – 0,9 г/л.

Причини збільшення концентрації С₃ компоненту комплімента:

• гостра фаза запального процесу;

• нефротичний синдром;

• обтурація жовчних шляхів;

• введення кортикостероїдів .

Причини зменшення концентрації С₃ компоненту комплімента:

• гломерулонефрит;

• паренхіматозні ураження печінки.