- •Розділ 4. Інтепретація змін білкового складу та вмісту азотистих сполук крові тварин
- •4.1 Інтерпритація змін вмісту загального білка та білкових фракцій сироватки крові
- •Гіперпротеїнемія
- •Абсолютна
- •Відносна
- •Гіпопротеїнемія
- •Абсолютна
- •Відносна
- •Інтерпретація змін фракційного складу білків сироватки крові
- •Спостерігається при:
- •2. Протеїнограма підгострого хронічного запального процесу:
- •6.Протеїнограма механічної (під печінкової, обтураційної) жовтяниці:
- •Причини зменшення частки γ - глобулінів
- •Проба Вельтмана
- •4.2. Білки гострої фази
- •Гаптоглобін
- •Церулоплазмін
- •Фібриноген
- •Сироватковий амілоїд а
- •Трансферин
- •Компоненти компліменту
- •4.3. Обмін небілкових азотистих сполук Залишковий азот
- •Аліментарна
- •Амонійний азот
- •Сечовина
- •Сечова кислота
- •Креатин і креатинін Креатин
- •Креатинін
- •Питання для самоконтролю
- ураження паренхіми
печінки; -
гостра жовтяниця
- ексудат-
тивна фаза ревма-
тизму; -
тубер-кульозПроба Вельтмана
Формолова проба – колоїдно – осадова проба, що ґрунтується на взаємодії білків сироватки або плазми крові з 40% нейтралізованим формальдегідом (на 1 мл сироватки (плазми) – 2 краплі розчину формальдегіду), при цьому може утворюватись в’язка консистенція (за умов диспротеїнемії). Формолова проба не є специфічною для оцінки функціональної здатності печінки. Формолова проба позитивна при підвищенні γ- глобулінів та фібриногену.
Оцінка формолової проби:
негативна реакція – консистенція рідка (сироватка без змін);
слабо позитивна реакція – консистенція густа, сироватка тягнеться, кашкоподібна;
позитивна реакція – рухливий гель, який не стікає при нахилі пробірки;
різко позитивна реакція – щільний гель, маса має ороговілу структуру
Підвищення в’язкості за умов проведення формолової проби
туберкульоз;
ендокардит;
ревматичний поліартрит;
цироз печінки;
γ – плазмоцитома;
ДВЗ – синдром.
4.2. Білки гострої фази
Білки гострої фази (БГФ)– група білків сироватки крові молекулярною масою від 12 тис. і до 340 тис. Д., об’єднаних за однією основною ознакою - швидке і значне підвищення вмісту при бактеріальній, вірусній, паразитарній інфекції, фізичній або хімічній травмі, токсичній і аутоімунній реакціях, ішемічному некрозі, злоякісних новоутвореннях. Синтез БГФ здійснюється печінкою, а також моноцитами, лімфоцитами, нейтрофілами.
Білки гострої фази є адекватними індикаторами не тільки явного, але і прихованого запального процесу і використовуються як доступні скринінг – тести. Деякі БГФ в нормі знаходяться у таких кількостях, що загально принятими методиками не діагностуються, виявляються вони при паталогічних процесах, тому вживають термін – парапротеїнемія.
Парапротеїнемія – поява у сироватці крові білків, не характерних для здорових тварин.
Гаптоглобін
За хімічною будовою гаптоглобін (Нр) є глікопротеїдом, локалізований у α2–фракції, основне зростання спостерігається у перші 48 годин після початку запального процесу. Однією з важливих властивостей Нp є його здатність зв’язувати гемоглобін і утворювати комплекс Hp-Hb. Як відомо, при фізіологічній загибелі еритроцитів частина гемоглобіну розчиняється у плазмі крові у кількості 0,01 – 0,03 г/л, це попереджує втрати гемоглобіну. Комплекс є високомолекулярним і не проникає через гломерулярний бар’єр, надходить до фагоцитів, де відбувається передача Феруму до трансферину. Слід зазначити, що комплекс гаптоглобін – гемоглобін володіє пероксидазною активністю і зменшує перекисне окиснення ліпідів.
Гаптоглобін належить до гострофазних білків, його підвищення відбувається внаслідок стимуляції інтерлейкінами гепатоцитів. Зміни рівня даного білка важко інтерпретувати однозначно, оскільки при гемолізі, що супроводжує гостро- фазний процес, кількість гаптоглобіну може зменшуватись за рахунок його зв’язування з вільним гемоглобіном. Тому лікарю, що проводить діагностику, необхідно призначити дослідження одного або декількох білків гострої фази.
Причини підвищення вмісту гаптоглобіну:
гострі і хронічні запальні процеси;
інфекції;
злоякісні новоутворення;
некроз;
колагенози;
нефротичний синдром;
неспецифічний поліартрит;
лімфогранулематози (є одним з показників активності патології);
холестаз;
лікування кортикостероїдами.
Причини зменшення гаптоглобіну:
ураження паренхіми печінки;
гемоліз будь – якого походження;
панкреатит;
саркоїдоз;
збільшення селезінки;
порушення еритропоезу: дефіцит фолієвої кислоти (віт. Вс), ціанокобалоаміну (віт. В12), піридоксину (віт. В6).
