Проба Вельтмана

- ураження паренхіми печінки;

- гостра жовтяниця

- ексудат- тивна фаза

ревма- тизму;

- тубер-кульоз

Формолова проба – колоїдно – осадова проба, що ґрунтується на взаємодії білків сироватки або плазми крові з 40% нейтралізованим формальдегідом (на 1 мл сироватки (плазми) – 2 краплі розчину формальдегіду), при цьому може утворюватись в’язка консистенція (за умов диспротеїнемії). Формолова проба не є специфічною для оцінки функціональної здатності печінки. Формолова проба позитивна при підвищенні γ- глобулінів та фібриногену.

Оцінка формолової проби:

• негативна реакція – консистенція рідка (сироватка без змін);

• слабо позитивна реакція – консистенція густа, сироватка тягнеться, кашкоподібна;

• позитивна реакція – рухливий гель, який не стікає при нахилі пробірки;

• різко позитивна реакція – щільний гель, маса має ороговілу структуру

Підвищення в’язкості за умов проведення формолової проби

• туберкульоз;

• ендокардит;

• ревматичний поліартрит;

• цироз печінки;

• γ – плазмоцитома;

• ДВЗ – синдром.

4.2. Білки гострої фази

Білки гострої фази (БГФ)– група білків сироватки крові молекулярною масою від 12 тис. і до 340 тис. Д., об’єднаних за однією основною ознакою - швидке і значне підвищення вмісту при бактеріальній, вірусній, паразитарній інфекції, фізичній або хімічній травмі, токсичній і аутоімунній реакціях, ішемічному некрозі, злоякісних новоутвореннях. Синтез БГФ здійснюється печінкою, а також моноцитами, лімфоцитами, нейтрофілами.

Білки гострої фази є адекватними індикаторами не тільки явного, але і прихованого запального процесу і використовуються як доступні скринінг – тести. Деякі БГФ в нормі знаходяться у таких кількостях, що загально принятими методиками не діагностуються, виявляються вони при паталогічних процесах, тому вживають термін – парапротеїнемія.

Парапротеїнемія – поява у сироватці крові білків, не характерних для здорових тварин.

Гаптоглобін

За хімічною будовою гаптоглобін (Нр) є глікопротеїдом, локалізований у α₂–фракції, основне зростання спостерігається у перші 48 годин після початку запального процесу. Однією з важливих властивостей Нp є його здатність зв’язувати гемоглобін і утворювати комплекс Hp-Hb. Як відомо, при фізіологічній загибелі еритроцитів частина гемоглобіну розчиняється у плазмі крові у кількості 0,01 – 0,03 г/л, це попереджує втрати гемоглобіну. Комплекс є високомолекулярним і не проникає через гломерулярний бар’єр, надходить до фагоцитів, де відбувається передача Феруму до трансферину. Слід зазначити, що комплекс гаптоглобін – гемоглобін володіє пероксидазною активністю і зменшує перекисне окиснення ліпідів.

Гаптоглобін належить до гострофазних білків, його підвищення відбувається внаслідок стимуляції інтерлейкінами гепатоцитів. Зміни рівня даного білка важко інтерпретувати однозначно, оскільки при гемолізі, що супроводжує гостро- фазний процес, кількість гаптоглобіну може зменшуватись за рахунок його зв’язування з вільним гемоглобіном. Тому лікарю, що проводить діагностику, необхідно призначити дослідження одного або декількох білків гострої фази.

Причини підвищення вмісту гаптоглобіну:

• гострі і хронічні запальні процеси;

• інфекції;

• злоякісні новоутворення;

• некроз;

• колагенози;

• нефротичний синдром;

• неспецифічний поліартрит;

• лімфогранулематози (є одним з показників активності патології);

• холестаз;

• лікування кортикостероїдами.

Причини зменшення гаптоглобіну:

• ураження паренхіми печінки;

• гемоліз будь – якого походження;

• панкреатит;

• саркоїдоз;

• збільшення селезінки;

• порушення еритропоезу: дефіцит фолієвої кислоти (віт. В_с), ціанокобалоаміну (віт. В₁₂), піридоксину (віт. В₆).