Креатинін

Креатинін – продукт гідролізу креатинфосфату, його концентрація прямо пропорційна м’язовій масі тварини і обернено пропорційний фільтраційній здатності нирок. Ця речовина належить до так званих «безпорогових» речовин, оскільки він фільтрується у капсулі нефрону, але не реабсорбується. Тому дослідження креатиніну використовуються для оцінки фільтраційної здатності нирок і, разом з креатином, для діагностики паталогічних змін у м’язах. Окрім визначення абсолютного вмісту креатиніну визначають кліренс креатиніну (у гуманній медицині – проба Реберга). Цей клінічний тест дозволяє оцінити фільтраційно – реабсорбційну функцію нирок . Кліренс показує очищення крові від будь – якого показника і показує величину клубочкової фільтрації.

Референсні значення клубочкової фільтрації - 65 – 140 мл/хв.;

Компенсований стан – 50 – 30 мл/хв.;

Субкомпенсований стан – 30 -15 мл/хв.;

Кліренс включає фільтраційну складову (F) і реабсорбційну складову (R).

Фільтраційна складова кліренсу показує об’єм сироватки чи плазми крові, яка повністю очищається за 1 хв. від певної речовини (мл/хв):

F = _, де

Сс – концентрація креатиніну в сечі, Ск – концентрація речовини у крові, V – об’єм сечі, що виділяється за 1 хв.

Об’єм клубочкової фільтрації за:

• нормального вмісту креатиніну – 85 – 135 мл/хв;

• вмісту 200мкмоль/л – 37 мл/хв;

• вмісту 300 мкмоль/л – 23 мл/хв;

• при вмісті 400 мкмоль/л – 17 мл/хв;

• при вмісті 500 – 700 мкмоль/л – 13-8,8 мл/хв (при цьому функціонує 10% канальців);

Причини збільшення концентрації креатиніну:

• кишкова непрохідність;

• декомпенсація діяльності серцево – судинної системи;

• механічне, оперативне, хімічне ураження м’язів;

• м’язові навантаження (у коней);

• ендокринні патології: гіпертіреоз, акромегалія;

• надлишок білків у раціоні;

• гостра і хронічна ниркова недостатність;

• обтурація сечовивідних шляхів;

• прийом нефротоксичних препаратів: сполук Меркуріуму, сульфаніламідів, тіазидів, антибіотиків з групи тетрациклінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, барбітуратів, саліцилатів тощо.

Причини зменшення концентрації креатиніну:

• зменшення м’язової маси;

• надмірне фізичне навантаження;

• вагітність (1 і 2 триместри);

• міодистрофії;

• введення кортикостероїдів.

Таким чином, дослідження показників білкового обміну має важливе значення для оцінки клінічного стану тварин. Слід пам’ятати, що для повної оцінки стану білкового обміну не слід обмежуватись лише вищенаведеними показниками, обов’язково слід провести дослідження активності ферментів, проаналізувати біохімічний склад сечі, звернути увагу на аналіз раціону тощо і лише провівши комплексні дослідження, можна повноцінно оцінити стан білкового обміну.

Питання для самоконтролю

1. Що таке білки, які функції вони виконують у тваринному організмі?

2. Що таке гіперпротеїнемія, які види гіперпротеїнемії виникають, за яких патологічних та фізіологічних станів виникає абсолютна та відносна гіперпротеїнемія?

3. Що таке гіпопротеїнемія за яких патологічних та фізіологічних станів виникає гіпопротеїнемія?

4. На які фракції поділяється при електрофорезі загальний білок сироватки крові, дайте клінічну оцінку білкам, що входять до кожної фракції.

5. Що таке колоїдо-осадові проби, з якою метою використовують у лабораторній діагностиці колоїдо-осадові проби, охарактеризуйте уніфіковані методи проведення колоїдо-осадових проб та їх клінічне значення.

6. Що таке білки гострої фази запалення, дайте клінічну характеристику білкам гострої фази.

7. Що таке парапротеїнемія, які білки належать до групи парапротеїнемічних і за яких паталогічних чи фізіологічних станів концентрація вказаних білків збільшується у сироватці крові?

8. Що таке залишковий азот, які фактори викликають збільшення та зменшення концентрації залишкового азоту крові?

9. Що таке кліренс креатиніну, за яких паталогічних станів доцільно визначати кліренс креатиніну?

10. Які уніфіковані методики використовують для визначення показників білкового обміну?