1.4. Звичаї та релiгiя давнiх германцiв

На початку нашої ери панiвною релiгiєю у германцiв було язичництво. Боги германцiв подiляються на двi групи - аси i вани. Аси (Тiв, Водан, Донар та iн.) очевидно репрезентують вiрування скотарського народу з патрiархальним укладом. Вани (Нертус, Фрей, Фрея та iн.) - божества, характернi для хлiборобського народу. Германськi мiфи розповiдають, що мiж асами i ванами точилася довга i жорстока боротьба, яка закiнчилася компромiсом. Можливо, в них вiдбилися справжнi подiї минулого.

Найвищим божеством спiльногерманської епохи вважався Тiв (T w < *T waz). З цього iєрархiчного мiсця його витiснив пiд час великого переселення народiв бог Водан, якого в Скандинавiї називали Одiном, це був покровитель воїнiв. У цi ж часи виник культ бога грому i бурi Донара (в Скандинавiї вiдомого як Тор).

Мiфи розповiдали,що германцi походять вiд богiв. Земля народила бога Туїско, син якого Манн став прабатьком германцiв. Основною iдеєю релiгiї була вiра в долю. Германцi не вбачали iстотної рiзницi мiж богами та людьми. Германськi боги тiльки переважають людей силою, розумом i тривалiстю життя, але вони так само смертнi, як i люди.

Свiт германцi уявляли собi у виглядi велетенського дерева - “свiтового ясена”. На ньому мiстився так званий “середнiй свiт” (Midgard) - це свiт людей. Боги перебувають у Асгардi - замку, що височить над середнiм свiтом. Про небо як мiсце, де живуть боги, згадується тiльки в лангобардських джерелах, де цей мотив виник пiзнiше пiд впливом християнства, так само як i уявлення германцiв про спiльне “пiдземне царство” Hel. Мiф про Валгаллу, де пiсля смертi перебувають воїни, якi загинули зi славою, виник теж пiзно - в епоху вiкiнгiв.

Носiями культових традицiй i виконавцями ритуалiв на початку були вождi, окремий прошарок жрецiв виник пiзнiше. Германськi свята були пристосованi до змiни пор року. Як урочистостi вiдзначалися германцями важливi подiї в життi людини - надання iменi, вступ до шлюбу тощо. Усi культовi союзи германцiв були одночасно полiтичними i воєнними об’єднаннями.

Германцi мали дуже багату усну народну поезiю: весiльнi, застольнi, воєннi, трудовi пiснi, заклинання, загадки та iн. Вiд багатої поетичної спадщини давнiх германцiв збереглася тiльки невелика частка. Християнське духівництво ставилося рiзко негативно до культури часiв язичництва.

1.5. Класифiкацiя германських племен та германських мов

Питання про давньогерманськi мови та їх класифiкацiю тiсно пов’язане з питанням про племена-носiї цих мов, з питанням про класифiкацiю цих племен.

Найдокладнiшу класифiкацiю германських племен дав Плiнiй Старший, який подiлив їх на шiсть груп, а саме:

1. вiндили, до яких вiн вiдносив готiв i бургундiв. Цi племена жили на сходi;

2. інгевони (або iнгвеони), що жили в пiвнiчно-захiдній частинi германської територiї - на берегах Пiвнiчного моря;

3. істевони (iскевони), якi жили на заходi германських земель, тобто на Рейнi;

4. гермiони (гермiнони), що жили на пiвднi Нiмеччини;

5. певкiни i бастарни, що жили по сусiдству з даками на територiї Румунiї;

6. гілевiони, якi жили в Скандинавiї

Ф.Енгельс високо оцiнив цю класифiкацiю, внiсши в неї лише одну поправку.

Племена п’ятої i першої груп вiн об’єднав, оскiльки й тi й тi жили на сходi.

На основi вивчення пам’яток давньогерманської писемностi, була запропонована така класифiкацiя германських мов:

1. схiдна група - пам’тки готської мови (IV-VIст.). З руйнуванням королiвства остготiв зникла i готська писемнiсть;

2. пiвнiчна (скандинавська) група, до Xст. - пам’ятки рунiчної писемностi, з Хст. в нiй розрiзняють давньодатську, давньошведську i давньоiсландську мови;

3. захiдна група влючає (починаючи з VIIст.) памятки давньоанглiйської, давньофризької, давньосаксонської, давньонижньофранкської та давньоверхньонiмецької мов.

Германськi мови пiвнiчної та захiдної груп збереглися до нашого часу. Вонирозвинулися у нацiональнi мови або стали дiалектами нацiональних мов.

Класифiкацiя германських мов вiдповiдає класифiкацiї германських племен:

мови		племена
с хiдногерманськi		вiндили
західногерманські		інгевони істевони герміони
п iвнiчногерманськi		гiлевiони