7 Вопрос

Виділяють шість основних етапів розвитку менеджменту:

1 етап. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

2 етап. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.

3 етап. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4 етап. Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення.

5 етап. Формування системних та ситуаційних підходів.

6 етап. Комп'ютеризація управлінських процесів.

Прихильники кожної зі шкіл вважали, що їм удалося знайти ключ до найефективнішого управління. Незважаючи на те, що люди давно дійшли розуміння доцільності організації своєї діяльності, ідея виділення управління в окрему науку виникла тільки в середині ХІХ сторіччя. Розвиток теорії і практики менеджменту прийнято розглядати з виділенням фаз, підходів і шкіл управління. Основні фази розвитку теорії і практики менеджменту: - передфаза (до 1885 р.); - підхід з позицій виділення шкіл менеджменту (1885-1950 рр.); - сучасна фаза (з 1940 р.).

8 Вопрос

В Україні управлінська наука розвивалася в рамках підходів, які панували в колишньому СРСР. Хоча дослідження спрямовувалися на вдосконалення адміністративно-командної системи, певний досвід (позитивний і негативний) в галузі управління був накопичений.       Науковці виділяють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів.       1 етап (жовтень 1917 - березень 1921). Розроблено форми й методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовано принципи централізму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.       2 етап (1921-1928). Подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом. Зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічного управління. З'явилися трести й синдикати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.       3 етап (1929-1945). Організація індустріальної бази суспільного виробництва, вдосконалення структурного управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.       4 етап (1946-1965). Пошук нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спроба переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.       5 етап (1965-1975). Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічного управління.       6 етап (1975-1995). Усвідомлення неможливості реформування адміністративно-командної системи. Цей етап підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ, проведення яких відноситься до 7 етапу (1985). В ньому розрізняють:       - 1 підетап - робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;       - 2 підетап - застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин;       - З підетап - упровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи;       - 4 підетап - упровадження територіального господарського розрахунку на всіх рівнях управління;       - 5 підетап - початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється уже в умовах розвитку незалежної національної економіки України,       На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий вклад в неї внесли такі відомі українські вчені, як О. Терлецький., М. Павлик., М. Драгоманов., М. Зібер., С. Подолинський., М. Туган-Барановський., І. Вернадський., М. Вольський., Г. Цехановецький., К. Воблій., Т. Войнаровський., В. Бандера., І. Коропецький та інші.