1 Вопрос

З другої половини ХІХ сторіччя з розширенням ринкових відносин і подальшим поглибленням поділу пра­ці управлінська діяльність відокремилася від неуправлінської. Процеси управління як особливий вид діяльності людей виникли як потреба забезпечити цілеспрямованість і погодженість роботи людей. В міру зростання спільної діяльності, її ускладнення, поглиблення спеціалізації і кооперації праці виникла потреба виділення управлінської роботи як специфічної трудової діяльності. З'явилася потреба в керівниках, здатних приймати грамотні, обґрунтовані рішення і керувати тисячами найманих кваліфікованих працівників, а також у визначенні їхнього кола обов'язків, повноважень і відповідальності. Потрібні були професіонали, компетентні менеджери, здатні організувати управління виробництвом на науковій основі, які вміють діяти у рамках законів.

Таким чином, управління - це осмислений вплив людини на процеси, об’єкти, а також на людей для на­дання необхідної спрямованості їхній діяльності й одержання бажаного результату.

Управління - це механізм для досягнення мети.

Управління - це сукупність скоординованих заходів, спрямованих на досягнення визначеної мети. Сут­ність управління полягає в координуванні роботи інших людей. Основна мета управління - створення необ­хідних умов для реалізації задач організації, координація й узгодження спільної діяльності працівників для досягнення конкретних запланованих результатів.

Розрізняють два основних види управління:

-         управління за допомогою примусу, без необхідного взаєморозуміння, згоди і співчуття виконавців;

-         управління на основі загальної згоди.

Історія учить, що насильство і примус не можуть тривати нескінченно. Свідчення тому - зникнення мо­нархій і падіння диктатур. Люди можуть підкорятися силі протягом деякого часу. Але ніколи вони не будуть робити це добровільно. Управління на основі загальної згоди - єдиний ефективний вид управління.

Управління різноманітне, воно всюди супроводжує людину й існує в різних видах:

- державне управління соціально-економічним життям суспільства через відповідні інститути (міністерства, правова система, місцеві органи влади);

- ідеологічне управління, здійснюване шляхом укорінення у свідомості людей концепції розвитку суспі­льства, що формується різними політичними партіями;

- недержавне управління соціальними процесами (рух на захист навколишнього середовища, рух проти вживання наркотиків);

- господарське управління виробничою й економічною діяльністю різних організацій і фірм;

- технічне управління: рух транспортних засобів, технологічні процеси, пов'язані з подачею, перетво­ренням і використанням енергії, сировини і матеріалів.

Загальним, об'єднуючим всі перераховані види управлінської діяльності є усвідомлена, цілеспрямована діяльність людини по впорядкуванню і підпорядкуванню своїм інтересам деяких елементів навколишнього середовища (людей, техніки, живої і неживої природи).

Термін "управління" у буквальному розумінні означає діяльність з керівництва чимось. У довідковій літературі є кілька визначень сутності управління. Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів, за допомогою яких приводять в рух машини; підрозділу в системі установи; вид синтаксичної залежності тощо.