Вправи і завдання для формування фонетичної компетенції Формування слухо-вимовних навичок

На думку багатьох сучасних методистів, ознайомлення з новим⁷ фоне­тич­­ним явищем, має відбуватися у звуковому тексті шляхом наочної демонстрації його особливостей. Текст як одиниця мовлення і спілкування є природним середо­вищем для будь-якого мовного явища, у тому числі й фонетичного.

Після фонетичного і лексико-граматичного опрацювання нових мовленнєвих зразків в типових ситуаціях спілкування (фаза «мовлення 1») звуки, що ста­нов­лять для учнів певні труднощі, виділяються із зв’язного цілого і стають об’єктом навчання: вони презентуються у спеціально організованому контексті (вправи на рецепцію), імітуються у різних режимах (вправи на репродукцію), а потім аналізуються і пояс­нюються. Там, де це можливо, вчитель не пропонує учням «готові» правила, а організує їх здобуття учнями (фаза «мова»).

Під час репродукції вчитель допомагає учням поясненнями особливостей артикуляції. Ці пра­вила артикуляції носять також апроксимований характер і підказують учням, які органи мовлення (губи, язик, альвеоли, зуби) і як беруть участь у вимові звука. Наприклад, щоб вимовити німецький звук [i:], слід вимовити звук, проміжний між українським /и/ та /і/, розтягуючи губи. Англій­ський звук [w] можна пояснити шляхом порівняння із західним варіантом українського звука /в/, який більше нагадує /у/ в словах “був”, “спав”. Французький звук [] схожий на укра­їнський /о/ у слові “Оля”, тільки губи більш округлені, витягнуті вперед, а нижня щелепа дещо опущена. Щоб вимовити іспанський звук [], необхідно кінчик язика помістити між зубами і видихнути повітря. Всі пояснення, які даються учням, повинні бути чіткими, короткими і практично цінними, враховувати потенційні і реальні типові помилки учнів.

Під час аналітичної фази, яка зазвичай має форму евристичної бесіди, необхідно стимулювати учнів до спостереження і уважного ставлення до фонетичних феноменів ІМ з наступним самостійним, але керованим вчителем, виведенням правил вимови. На цій фазі навчального процесу доцільно вводити окремі транскрипційні значки чи інші символи, як того вимагають чинні програми.

Важливу роль під час презентації і автоматизації відіграють зразки або еталони вимо­ви, які сприймають учні. Це мають бути автентичні фонограми, підго­тов­лені і начитані носіями мови різної статі і різного віку, або відеофонограми. Тільки фонограми і відеофонограми дають зразкові й незмінні еталони вимови, які можна багаторазово відтворювати.

Після аналітичної роботи над звуками і звукосполученнями вони знову включаються в ціле: слова, словосполучення і фрази (вправи на репродукцію). Отже за аналізом має безпосередньо йти вправляння. Удосконалення фонетичних навичок відбувається у вправах, які організуються на рівні мінітексту і навіть тексту (фаза «мовлення 2»).

Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються, як було зазначено вище, вправи на рецепцію та (ре-)продукцію. Вони тісно пов’язані між собою і мають на меті формування слухо-вимовних навичок.