Види конституційно-правових норм.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.

Класифікація конституційно-правових норм	За призначенням у механізмі правового регулювання	Матеріальні, ті, що відповідають на питання „що робити?”
		Процесуальні, ті, що відповідають на питання „як робити?”
	За розподілом функцій	Регулятивні	Зобов`язуючі (обов`язки) Забороняючі (заборони)
		Охоронні, вступають після порушення правової норми
	Заступенем визначеності припису	Імперативні – абсолютно визначені
		Диспозитивні – відносно визначені
	За сфероюдії	Загальні
		Локальні
	За тривалістю	Постійні
		Тимчасові
	За органом видання	ВР України
		Президент України
		Місцеві ради
	За змістом	Норми, що закріплюють засади конституційного ладу
		Норми, що закріплюють основи правового статусу людини і громадянина
		Норми, що закріплюють систему органів державної лади тощо

Порядок реалізації конституційно-правових норм Норми конституційного права, як і вся галузь права, виконують інтеграційні функції в правовій системі країни: вони з’єднують її в одне цілісне утворення, визначають найсуттєвіші її структурні та функціональні характеристики, напрями вдосконалення й розвитку.

Особлива юридична природа, зміст, найвища юридична сила, найбільша стабільність у порівнянні з іншими галузями права, підвищений рівень охорони з боку держави, установчий характер конституційно-правових норм, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури – такі найважливіші ознаки конституційно-правових норм.

Нормам конституційного права властивий політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно-політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються в сфері функціонування держави.

Політичні норми включають надзвичайно широке коло соціальних норм, які діють у сфері здійснення політичної діяльності, серцевиною якої є боротьба за владу, утримання влади і використання, здійснення її в інтересах певних суб’єктів.

Однак лише відносно незначна частина таких норм опосередковується правом і стає, таким чином, правовими нормами.

Політична спрямованість таких норм очевидна.

Вони приймаються з приводу політики, але не є її формальним виразом, не є типовими політичними нормами, які існують поза конституційним правом.

Серед конституційно-правових норм значну питому вагу займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права і обов’язки суб’єктів. Їх завдання в іншому: вони є зв’язуючою ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи.

Це нормативні приписи, що визначають загальні принципи конституційного права, установчі норми, гарантуючі норми, юридичні конструкції, норми-дефініції, презумпції тощо. Реалізація конституційно-правових норм – це перетворення, втілення конституційних норм у фактичній діяльності організацій, органів, посадових осіб і громадян.

Форми реалізації конституційно- правових норм	Застосування – державно-владна діяльність по вирішенню конкретних юридичних справ уповноваженими суб`єктами. Реалізується шляхом прийняття акта, який індивіалізує і конкретизує загальнообов`язковий правовий принцип. Без акта немає застосування. Відрізняється від інших форм змістом, суб`єктами та актами, які вони приймають, є чітко визначений адресат: органи державної лади, посадові особи та ін.
	Дотримання норми – означає утримання від здійснення заборонених нею дій. Тут реалізується пасивний обов`язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян, коли дій не треба вчиняти, а досить утримуватись від їх здійснення.
	Виконання – обов`язкове здійснення передбачених законом тих чи інших дій. Тут реалізуються активні правові обов`язки, зобов`язуючі конституційні норми.
	Використання – здійснення учасниками конституційних відносин дозволених нормами права дій, здійснення ними своїх прав. В таких випадках реалізовуються уповноважуючі норми, які закріплюють основні права й свободи громадян, повноваження державних органів. Можливе таож при тлумаченні чинного законодавства.

Неоднорідність конституційних норм (регулятивних, охоронних, установчих, норм-приписів) зумовлює різноманітність форм їх застосування.

В одних випадках – це безпосереднє застосування, в інших – разом з нормами галузевого законодавства (опосередковане застосування).