2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві.

Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно питань права власності майже у всіх державах є поділ майна на рухоме та нерухоме. Від нього залежить визначення змісту права власності, форма та умови переходу права власності на це майно.

Стосовно нерухомого майна законодавство, судова практика, доктрина багатьох держав свідчить, що право власності регулюється законом місцезнаходження речі.

Питання колізійного регулювання правового статусу рухомого майна є складним. У таких випадках часто застосовують прив'язку до закону місцезнаходження речі. Коли річ у певній державі правомірно перейшла у власність іншої особи за законами цієї держави, то у разі зміни місце знаходження речі право власності зберігається за її власником. Якщо ж право на річ набувається не в тій державі, де вона знаходиться , то питання, за яким законом визначається право власності у правових системах, вирішується по різному. Для визначення права власності на рухоме майно, що знаходиться в дорозі може застосовуватись закон країни, з якої річ відправлено або закон місця призначення речі.

Низка спеціальних колізійних прив'язок застосовується до особливих випадків.

22

3. Колізійні питання права власності за законодавством України.

Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та нерухомі, хоча в окремих нормативно-правових актах використовується поняття „нерухоме майно", в законі „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій"" від 14 березня 1995 р.

Основою в Законодавстві України щодо визначення права власності є колізійна прив'язка до закону місцезнаходження речі. Проект цивільного кодексу України містить вказівку на поділ майна на рухоме та нерухоме.

До спеціальних випадків права власності, виникнення і припинення цього права на річ за зовнішньо торгівельною угодою визначається за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньо торгівельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін.

Використання зазначених колізійних прив'язок стосовно права власності на річ допомагає вирішити ряд практичних питань, наприклад тих, що стосуються переходу права власності.

Контрольні питання:

1. Чому на початку 1991 року виникла проблема у прийнятті окремого Закону України „Про власність"?

2. Як український законодавець розуміє право власності?

3. Форми власності, що існують в Україні.

4. Іноземні суб'єкти права власності за законодавством України.

5. Яке майно можуть мати у власності іноземці на території України?

6. Чи є в Україні об'єкти, які іноземці не мають права придбати у власність?

7. Колізійні прив'язки щодо нерухомості та рухомої власності, що відомі у вітчизняному праві.

23

Тема №5 Зовнішньоекономічні договори (контракти).

на вивчення теми відводяться 6 годин, з них 4 годин на самостійне вивчення.

План

1. Зовнішньоекономічні договори і право застосоване до них законодавством України.

2. Умови та реєстрація зовнішньоекономічних договорів.

3. Імпортно-експортні операції посередників, ліцензування та сертифікація даних операцій.

4. Бартерні операції та міжнародні договори України про торгівельно- економічні та інші види співробітництва.

Методичні рекомендації:

При самостійному опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на порядок укладання міжнародних економічних договорів, порядок їх реєстрації, обов'язкові розділи договорів, здійснення експортно-імпортних операцій посередниками та укладання ними контрактів в інтересах третіх осіб. Особливу увагу слід звернути на право власності на товари, порядок здійснення бартерних операцій, ліцензування, квотування та сертифікацію при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також порядок проходження товарами митними територіями України.

Література:

1. Г.С. Фединяк, МГШ, курс вибраних лекцій, К., 1997р., с. 334-154.

2. І.Т. Дахно, МІ 111, навчальний посібник, К., 2001р., с. 103-118.

3. В.1. Шакун, Комерційне право, К., 1997, с. 664-690.

4. Господарський кодекс України, розділ VII.

5. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991р.

6. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 14 вересня 1994 р.

7. Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 р.

8. Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.

9. Митний кодекс України.

24

1. Зовнішньоекономічні договори і право застосоване до них законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох чи більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та інших іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Він укладається тільки в письмовій формі суб'єктами, здатними до його укладення відповідно до законодавства України або місця укладення договору.

Відповідно до законодавства права та обв'язки сторін за зовнішньоекономічними договорами визначаються правом країни обраної сторонами під час укладення договору або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем - у договорі купівлі-продажу;

наймодавцем - у договорі майнового наймання;

ліцензіаром - у ліцензійному договорі;

охоронцем - у договорі зберігання;

комітентом - у договорі комісії;

довірителем - у договорі доручення;

перевізником - у договорі перевезення;

експедитором - у договорі транспортно-експедиційного обслуговування;

страхувачем - у договорі страхування;

кредитором - у договорі кредитування;

дарувальником - у договорі дарування;

поручителем - у договорі поруки;

заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів):

• про виробниче співробітництво; спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовують право країни, де здійснюється така діяльність, або де створюються передбачені договором результати, якщо сторони не погодили інше;

• про створення СП застосовується право країни, на території якої СП створюється та офіційно реєструється;

• укладених на аукціоні, внаслідок конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

2. Умови та реєстрація зовнішньоекономічних договорів.

25

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), встановлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів від 5 жовтня 1995 р. До обов'язкових умов договору належать: назва, номер договору, дата й місце його укладення, преамбула із зазначенням повного та скороченого найменування сторін та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору; предмет договору; кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів приймання (здачі виконаних робіт або послуг), у тому числі з використанням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 року, ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі можуть передбачатися додаткові умови.

Зазначеним положенням та іншими нормативними актами встановлений спеціальний порядок підписання зовнішньоекономічного договору. У разі його укладення фізичною особою договір підписується тільки нею. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності контракт підписується двома особами: така, що має право підпису контракту згідно з посадою, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічною діяльністю одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.

Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з 22 листопада 1994 р. підлягають облікові (реєстрації) в МЗЕРторзі України та уповноважених ним органів відповідно до Указу Президента України „Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 1 листопада 1994 р.

Реєстрації підлягають зовнішньоекономічні договори, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари, зазначені в переліках, що затверджуються в установленому порядку МЗЕЗторгом України.

3. імпортно-експортні операції посередників, ліцензування та сертифікація даних операцій.

На виконання зовнішньоекономічних угод, укладених посередниками-резидентами (комісіонерами та повіреними) в інтересах замовників-резидентів в Україну імпортується значна кількість товарів. Реалізація цих угод забезпечується посередницькими послугами на основі договорів доручення та

26 комісії відповідно до вимог Цивільного та Митного кодексів України, листа

Державного Митного комітету України за №11/3-1213 від 20 березня 1995 р.

Відповідно до ст.359 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Торгівельний контракт з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються чи експортуються за цим контрактом, до нього не переходять.

Власником товарів від моменту передачі їх іноземним контрагентом є комітент.

Згідно із ст. 16 Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність", може запроваджуватись режим ліцензування. Розрізняють декілька видів ліцензій:

1. Генеральна.

2. Разова (індивідуальна).

3. Відкрита (індивідуальна).

За видачу імпортної ліцензії встановлено плату, постановою КМУ „Про розмір державного збору за видачу імпортних ліцензій" від 2 серпня 1996 р.

Запровадження індивідуального режиму ліцензування може бути й санкція за порушення вітчизняними чи іноземними суб'єктами господарювання законодавства про зовнішньоекономічну діяльність України.

З метою захисту інтересів споживачів, національних товаровиробників та запобігання реалізації продукції, для життя і здоров'я громадян, Декретом КМУ України „Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. було встановлено сертифікацію товару (продукції) в процесі здійснення експортно-імпортних операцій. Сертифікація означає, що продукція (товар) пройшли необхідний контроль і відповідають вимогам державних та міжнародних стандартів.

4. Бартерні операції та міжнародні договори України про торгівельно-енономічні та інші види співробітництва.

Бартерна (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності це один із видів експортно-імпортних операцій. Вона оформляється єдиним договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарювання й передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових коштів чи в безготівковій формі. Питання пов'язані з цим видом операцій у зовнішньоекономічній діяльності регламентуються Указом Президента України „Про регулювання

27

бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27 січня 1995 р. (із змінами внесеними Указом Президента від 12 грудня 1995 р).

Відповідно до зазначеного Указу право на проведення бартерних операцій мають усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України.

Реєстрація бартерного договору здійснюється МЗЕЗторгом України та уповноваженими ним органами за наявності довідки уповноваженого банку України про відкриття попереднього імпорту депозиту.

Митне оформлення товарів, що експортуються (імпортуються) за бартерним договором, здійснюється у загальному порядку без відповідної довідки уповноваженого банку України про відкриття попереднього імпортного депозиту. Товари, що імпортуються за бартерним договором, піддягаються ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів із дати митного оформлення товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт, послуг - із дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

З метою ефективнішого використання економічних і торгівельних можливостей суб'єктів господарювання, держави укладають договори про торгівельно-економічне, науково-технічне співробітництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій. Предметом їх регулювання можуть бути:

1. Принципи співробітництва держав у певній сфері.

2. Конкретні питання співпраці.

Держави учасниці договорів можуть надавати одна одній необхідні пільгові умови для оформлення, запису або перенесення у відповідний реєстр промислової власності патентів, марок, торгових найменувань, позначень місця знаходження, які охороняють товари, відповідно до своїх законодавств із втриманням міжнародних угод.

Контрольні питання:

1. Спільні підприємства згідно з українським законодавством.

2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

3. Види зовнішньоекономічної діяльності.

4. Чи передбачає законодавство України обов'язкові умови зовнішньоекономічного контракту?

5. Чи всі зовнішньоекономічні договори реєструються державою?

6. Види іноземних інвестицій, передбачені законодавством України.

7. Поняття націоналізації у зв'язку з іноземними інвестиціями.

28

Тема №6 Сімейне право

на вивчення теми відводяться 6 годин, з них 4 годин на самостійне вивчення.

План

1. Поняття та умови шлюбу.

2. Окремі міжнародні угоди з питань реєстрації шлюбу та особисті відносини між подружжям за національним правом.

3. Колізійні питання оформлення шлюбу в МПП та національному праві України.

4. Договори та законодавство України про усиновлення.

Методичні рекомендації:

При самостійному опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на окремі міжнародні угоди України з питань реєстрації шлюбу, відносин між подружжям, їх майнові права та обов'язки за національним правом, порядок розірвання шлюбу. Особливу увагу слід звернути на колізійні питання оформлення шлюбу в МПП та стосовно шлюбно-сімейних відносин, порядок усиновлення за законодавством України іноземними громадянами дітей на території України.

Література:

1. Г.С. Фединяк, МПП, курс вибраних лекцій, К., 1997р., с. 155-182.

2. 1.1. Дахно, МПП, навчальний посібник, К., 2001р., с. 206-223.

3. Конституція України, 1996 р.

4. Кодекс України про шлюб та сім'ю.

5. Цивільний кодекс України.

6. Цивільний процесуальний кодекс України.

7. Постанова КМУ №457 „Про порядок укладання шлюбного контракту" від 16 червня 1993 р.

8. Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України від 30 березня 1996 р.

1. Поняття та умови шлюбу.

Для багатьох джерел національних правових систем характерним з уникнення законодавчого визначення шлюбу. Шлюб може вважатись цивільно-правовою угодою /договором/, різновидом партнерства або ж добровільним

29

союзом чоловіка й жінки, внаслідок чого між особами, які одружуються , встановлюється особливе шлюбне право відношення. Договірна концепція шлюбу є найбільш поширеною. Вона ґрунтується на вимогах, що ставляться законом до порядку укладення будь-яких договорів /Англія ,США ,Японія ,Франція /. Шлюб — партнерство - концепція характерна для держав "сім'ї континентального Т загального /часткового/ права". Змістом II є чіткий розподіл функцій між подружжям. Дещо іншим є розуміння шлюбу як союз чоловіка й жінки в мусульманських державах. У них союз трактується нормами шаріату як освячений богом. Підставою його реєстрації є попередня домовленість /договір/ родичами майбутніх наречених.

Умови реєстрації шлюбу поділяються на матеріальні та формальні. Матеріальними вважаються позитивні чи негативні вимоги, з наявністю чи відсутністю яких пов'язується питання про дійсність шлюбу - /наприклад: досягнення-шлюбного віку, наявність дієздатності, відсутність між особами, які беруть шлюб, певного ступеня родинності/. Формальні умови шлюбу - це вимоги до процедури його оформлення /наприклад: попередня публікація про шлюб;церемонія шлюбу, яка відбувається в цивільній чи релігійній формі/.

Якщо у державах є обов'язковим цивільний шлюб, то після його реєстрації допускається, за бажанням тих, хто бере шлюб, ще й обряд церковного вінчання.

В окремих державах реєстрації шлюбу передує договір про майбутній шлюб (заручини).

Присутність обох сторін, які беруть шлюб, є умовою, що передбачена майже в усіх правових системах, у тому числі і в Україні. Тільки в окремих випадках допускається представництво.

Шлюб зареєстрований з порушенням умов, передбачених певною правовою системою може бути абсолютно чи відносно недійсним (оспарюваним).