МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ТЕХНІКУМ МЕХАНІЗАЦІЇ

СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Міжнародне приватне право

конспект лекцій

для студентів заочної форми навчання відділення, 5.060101 „Правознавство"

Номінація

методичне забезпечення навчального процесу заочної форми навчання

Кіровоград 2004

Конспект лекцій самостійного вивчення з предмета „Міжнародне приватне право¹' / КТМСТ

Укладав: Сметана Віктор Євгенійович викладач юр.дисциплін, викладач 2 категорії Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства.

Рецензент: Майданник Олександр Іванович викладач юр. дисциплін, викладач 1 категорії, голова циклової комісії юр. дисциплін Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства.

Анотація: Запропонований конспект лекцій охоплює традиційно встановлений курс дисципліни „Міжнародне приватне право". Поданий матеріал узгоджено з чинним законодавством і складено на підставі навчальної програми затвердженої навчально-методичним центром. В конспекті у доступній для засвоєння формі подано весь необхідний матеріал.

Кіровоградський технікум механізації сільського господарства, 2004

Зміст

Пояснювальна записка 4

Орієнтовний тематичний план 5

Тема № 1 Міжнародне приватне право як галузь права та його джерела 6

Тема №2 Питання пов'язані з дією, тлумаченням та класифікацією норм права. 10

Тема№3 Правовий статус фізичних та юридичних осіб 14

Тема №4 Право власності в міжнародному приватному праві. 20

Тема №5 Зовнішньоекономічні договори (контракти) 23

Тема №6 Сімейне право 28

Тема №7 Трудові відносини та зобов'язання із заподіяння шкоди 33

Контрольні питання для підготовки до заліку 37

Список використаної літератури 39

Пояснювальна записка

Вивчення у вищих навчальних закладах дисципліни „Міжнародне приватне право" є необхідною складовою частиною юридичної освіти.

Відповідно до навчального плану вивчення даного предмета на відділенні „Правознавство":

Метою вивчення дисципліни є поглиблене засвоєння студентами навчального матеріалу, нормативних актів, набуття навиків самостійної роботи, а також консультативної.

Студенти повинні знати чинне законодавство, слідкувати за його змінами та застосовувати його на практиці.

Досягнення мети у вивченні даної дисципліни відбувається завдяки проведенню теоретичних, практичних та самостійних занять, а також вивчення додаткових матеріалів.

У даному конспекті лекцій зроблено посилання на необхідні нормативні акти та спеціальну літературу.

Орієнтовний тематичний план

№	Назва теми	Кількість годин
		всього	теор.	практ.	с/в
1	Міжнародне приватне право як галузь права та його джерела	8	2		6
2	Питання пов'язані з дією, тлумаченням та класифікацією норм права	6	2		4
3	Правовий статус фізичних та юридичних осіб	10	2	1	7
4	Право власності в міжнародному приватному праві	8	2		6
5	Зовнішньоекономічні договори (контракти)	6	2		4
6	Сімейне право	6	2		4
7	Трудові відносини та зобов'язання із заподіяння шкоди	16	2	1	13
Всього		60	14	2	44

6 Тема №1 Міжнародне приватне право як галузь права та

його джерела

на вивчення теми відводяться 8 годин, з них 6 годин на самостійне вивчення.

План

1. Поняття, предмет і система МПП.

2. Розвиток науки МПП.

3. Держава - суб'єкт МПП.

1. Імунітет держави за МП.

2. Законодавство України про державний імунітет.

4. Види джерел МПП.

5. Внутрішнє законодавство та міжнародні договори України.

6. Звичаї, судова та арбітражна практика.

Методичні рекомендації:

При самостійному опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на предмет правового регулювання та систему МПП, тенденції його розвитку як науки в Україні та за кордоном. Особливу увагу слід звернути на державний імунітет, види джерел МПП, напрямки та форми зближення правових норм різних держав, застосування міжнародних та торгівельних звичаїв і судової та арбітражної практики.

Література:

1. Г.С. Федшяк, МПП, курс вибраних лекцій, К., 1997р., с. 7-29.

2. 1.1. Дахно, МПП, навчальний посібник, К., 2001р., с. 6-29; 75-85; 249-301.

1 Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

у кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини, охороняють загальнообов'язкові правила поведінки, закріплюють права та обов'язки осіб. Розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту та ін. вимагають правового оформлення такого типу відносин як міжнародні. Умовно їх можна поділити на дві великі групи: міждержавні та не міждержавні. Перша група становить сферу міжнародного публічного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.

7

Міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з „іноземним елементом".

Завданням міжнародного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав і інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних правових, соціальних, культурних систем.

2. Розвиток науки міжнародного приватного права

Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колізійного, пройшло тривалий шлях сприйнявши староримське право. Однак староримському так І не була відома розгорнута система колізійних норм. Вона починає складатися в епоху раннього середньовіччя внаслідок потреби врегулювати торгівельні відносини. Такі норми містилися в договорах укладених з греками 9ІГр.князем Олегом І 944р.князем Ігорем, у "Руській правді". 7

Згодом доктрину міжнародного приватного права доповнили: вчення про "автономію волі сторін, за яким сторони могли застосовувати до договорів обрані ними звичаї /Шарль Дюмулен 1500-1566 ,Франція / ; Твердження про місце знаходження речі щодо нерухомості / Бертран д"Анжантре, 1519-1590,Франція/;теорія про застосування територіального принципу та принципу "ввічливості" яка полягає в тому, що дія Іноземних законів відбувається завдяки "міжнародній ввічливості" / Ульрік ГуберД634-1694;Павло Вут, 1619-1667; Йоганнес Вут , 1647-1714, усі з Голландії.

Українську доктрину міжнародного права розвивали В.М. Корецький, Г.К. Матвеев, праці яких є актуальними й нині. В останнє десятирічча проблеми уніфікації колізійних норм правових актів нашої держави досліджував А.Г. Хачатурян. Загальні питання міжнародного приватного права, питання шлюбно-сімейних відносин з „іноземним елементом" та деякі інші питання є предметом дослідження В.І. Кисіль.

4. Види джерел міжнародного приватного права

Під джерелом міжнародного права в юридичній науці розуміють, форми, в яких знаходить вираження правова норма. Міжнародному приватному праву відомі чотири форми джерел:

• Внутрішнє законодавство;

• Міжнародні угоди;

8

• Міжнародні й торгівельні звичаї;

• Судова та арбітражна практика.

Наявність міжнародних угод та звичаїв є особливістю джерел цієї галузі. Тому можна небезпідставно говорити про подвійність джерел міжнародного приватного права. Вона полягає в тому, що, з одного боку, джерелами права є міжнародні угоди та міжнародні звичаї, а з іншого - норми законодавства та судова практика окремих держав, а також звичаї, що застосовуються у сфері торгівлі та мореплавства. Подвійність джерел указаної галузі права не впливає на єдність предмета регулювання цивільно-правові відносини з „іноземним елементом".

Властивість джерел права викликає питання щодо їх юридичної сили.

5. Внутрішнє законодавство та міжнародні договори України.

Закони та нормативно-правові акти, які є джерелами міжнародного приватного права, поділяються на такі, що:

1. Повністю регулюють відносини цієї галузі права.

2. Незначна частина норм яких регулюють ці відносини.

До першої групи належать Закони України „Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991р., „Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994р. та ряд інших.

Другу групу законодавства становить значна кількість юридичних актів, к яких тільки окремі норми чи спеціальні розділи регламентують правовідносини з „іноземним елементом". В Україні це здебільшого колізійні норми, які містяться в останніх розділах кодифікованих актів.

Практика регулювання відносин у договірній формі важлива для держав, оскільки норми міжнародних угод у більшості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери міжнародного приватного права.

У будь-якій державі більшість норм міжнародного договору застосовують до правовідносин унаслідок трансформації, тобто перетворення їх у норми „внутрідержавного права.

У законодавстві України визначено принципи та правила дії міжнародних угод з її участю, чисельність яких щороку зростає .Значна їх частина, стосується питань, що становлять предмет міжнародного приватного права. У цьому зв'язку актуальним є положення Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1991р., яким вказано на застосування у нашій державі норм міжнародного права, що визнані нею.

9 З багатьма державами Україна, ставши суверенною, уклала нові угоди.

Порядок їх дій на території України визначається Законом „Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993р.

6. Звичаї, судова та арбітражна практика.

Звичай - це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій нормі. Звичаї поділяються на міжнародні та торгівельні.

Міжнародні звичаї застосовані на послідовному й тривалому застосуванні певних правил. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжнародні звичаї стають обов'язковими для них.

Торгівельні звичаї широко використовуються у міжнародній торгівлі й торгівельному мореплавстві.

Контрольні питання:

1. Суб'єкти МПП.

2. Чи згодні Ви з тезою, що кожна держава має своє МПП?

3. Відносини, які регулює МПП?

4. Види іноземного елемента?

5. Колізійні та матеріально-правові норми.

6. Основні тенденції розвитку МПП.

7. Охарактеризуйте державний імунітет.

8. Види державного імунітету.

9. Прихильником якої концепції державного імунітету є законодавець України?

10. Види джерел МПП.

11. Коли було прийнято Закон України „Про міжнародні договори України"?

12. Трансформація норм національного законодавства України.

10

Тема №2 Питання пов'язані з дією, тлумаченням та класифікацією норм права

на вивчення теми відводяться 6 годин, з них 4 години на самостійне вивчення.

План

1. Тлумачення, кваліфікація та „конфлікт кваліфікації" у МПП.

2. Основні способи вирішення питань кваліфікації.

3. Застереження про публічний порядок.

4. Зворотні відсилання, відсилання до закону третьої держави та обхід закону в МПП.

Методичні рекомендації:

Під час самостійного вивчення даної теми необхідно звернути увагу на підстави та порядок, а також суб'єкти тлумачення і кваліфікації норм права в МПП Особливу увагу слід звернути на основні способи вирішення питань кваліфікації, застереження про публічний порядок, зворотні відсилання до законодавства третьої держави, а також обхід закону.

Література:

3. Г.С. Фединяк, МПП, курс вибраних лекцій, К., 1997р., с. 51-64.

4. І.І. Дахно, МПП, навчальний посібник, К., 2001р., с. 30-51.

1 Тлумачення, кваліфікація та „конфлікт кваліфікації"" у міжнародному приватному праві

Перед судом чи іншим органом, який повинен вирішити спір з "Іноземним елементом", виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми чи фактичних обставин справи, вирішення "конфлікту кваліфікацій? Питання тлумачення та кваліфікації стосується як колізійних, так і матеріально-правових норм на підставі яких має бути вирішений спір про право.

Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту.

Кваліфікація є елементом тлумачення норми й полягає в її юридичній оцінці.

Зона спрямована на встановлення мети норми права.

Тлумачення та кваліфікація є взаємопов'язаними процесами у право застосовній практиці. Водночас вони є різними за своєю суттю та значенням.

11 Кваліфікація не існує окремо від тлумачення та застосування норми, зокрема

КОЛІЗІЙНОЇ.

Норма права потребує свого тлумачення, оскільки вона існує. Проблема кваліфікації виникла у XIX ст., коли виявилася найбільша нерівномірність економічного розвитку держав. Питання предмета кваліфікації як самостійне вперше знайшло відображення наприкінці XIX ст. у працях німецького правника Кана та Французького - Бартена. Обидва вчених дійшли висновку, що колізійні корми різних правових систем, навіть У випадку їх формулювання однаковою термінологією, криють у собі "приховані колізії", що породжують „конфлікт кваліфікації", тобто неузгодженість принципів національного права.

2. Основні способи вирішення питань кваліфікації

Кваліфікація обставин справи /суті спору/ чи норми права може бути різною залежно від того, принципи якої правової системи застосовуватимуться. Розрізняють декілька основних способів кваліфікації:

• за законом суду;

• за системою права тієї держави, до якого відсилає колізійна норма;

• за принципом автономної кваліфікації.

3. Застереження про публічний порядок

Результат дії колізійної норми, а саме: застосування чи незастосування іноземного права у певних випадках пов'язане з застереженням про "публічний порядок Це застереження міститься у джерелах права усіх правових систем 1 дає змогу обмежувати відсилання до іноземного закону. Воно означає наступне: По-перше, іноземний закон, до якого відсилає колізійна норма, може не застосовуватися, якщо він протиріч основам публічного порядку певної держави. Тому права та обов'язки, які грунтуються на. такому іноземному законі, не визнаються у державі, де не може бути застосований, такий закон.

По-Друге, іноземний закон може не використовуватися, якщо це суперечило б основам застосування законодавства у цій державі. В Україні не застосовуються правові норми сімейного законодавства Алжиру, які допускають полігамні шлюби. Проте права та обов'язки осіб, які грунтуються на факті укладення таких шлюбі з Алжирі, визнаються в Україні.

Нині концепція позитивного застереження переважно притаманна країнам, які розвиваються, й використовується у питаннях Іноземних Інвестицій, передачі технології для недопущення у власну сферу норм Іноземного права.

12 Норми про публічний порядок можуть бути закріпленні як у

матеріальному, так І в процесуальному законодавстві. В Іноземних державах завдяки такій нормі у трудовому законодавстві відхиляються норми іноземного трудового права з огляду на їхній дискримінаційний характер на основі раси чи національного походження особи.

Застереження про публічний порядок України міститься в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994р.Відповідно до ч.2 ст.28 цього Закону в разі відсутності якої-небудь вказівки стосовно права третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, що їх він вважає застосовними.

4. Зворотні відсилання, відсилання до закону третьої держави та обхід закону в міжнародному приватному праві

Ситуація, за якої колізійна норма однієї держави відсилає врегулювання правовідносин до закону іншої держави, а закон останньої, не вирішуючи питання по суті, відсилає таке врегулювання до права попередньої країни, має назву "зворотне відсилання". Трапляються ситуації, коли до спору залучається третя правова система, тобто спостерігається відсилання до закону третьої держави (трансмісія).

Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. до зворотного відсилання ставиться негативно.

Статтю 1556 "Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було сформульовано так:

" 1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не колізійного права відповідної країни, якщо інше не встановлено законом.

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається".

Обхід закону означає свідоме створення принаймні однією стороною, що бере участь у правовідносинах, підстав для застосування закону тієї правової системи, яка більш "лояльно" визначає певний правовий статус. Наприклад, одружений мусульманин з ісламської країни, закон якої дозволяє мати чотири дружини, вирішив узяти шлюб ще й з українською громадянкою. Оскільки те, що він одружений, є перешкодою для взяття шлюбу в Україні, то він везе українку до себе на батьківщину і там бере з нею шлюб. Отже, зазначені особи обійшли український закон.

13 Нині у чинному законодавстві України поняття "обхід закону" не

вживається, хоч його існування передбачають такі статті Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.: ст. 48 "Недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону"; ст. 49 "Недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства"; ст. 50 "Недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям".

Негативне ставлення до обходу закону простежується і в ст. 1557 "На­слідки обходу закону" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996р.:

Контрольні питання:

1. Обсяг та прив'язка колізійної норми.

2. Імперативні, диспозитивні, генеральні та субсидіарні колізійні норми.

3. Внутрішні і договірні колізійні та матеріально-правові норми.

4. Тлумачення іноземної юридичної норми.

5. Поняття зворотного відсилання.

6. Як у МПП розуміють „Обхід закону"?

7. Поняття застереження про публічний порядок.

8. Режим найбільшого сприяння.

9. Поняття „національний режим". ІО.Принцип взаємності.

14

Тема №3 Правовий статус фізичних та юридичних осіб

на вивчення теми відводяться 10 годин, з них 7 годин на самостійне вивчення і 1 година ЛПЗ.

План

1. Засади регулювання правового статусу фізичних осіб в МПП.

2. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб.

3. Законодавство України про поняття „іноземець", правовий статус іноземців в Україні.

4. Поняття „юридична особа".

5. Особистий статус і „національність" юридичної особи.

6. Види діяльності іноземних суб'єктів господарювання.

7. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном.

8. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи.

Методичні рекомендації:

Під час самостійного вивчення даної теми необхідно звернути увагу на правоздатність і дієздатність іноземців, зміну правового статусу іноземців їх цивільно-правову відповідальність в Україні, питання правового статусу громадян України за кордоном. Особливу увагу слід звернути на порядок визначення „національності" юридичної особи, види діяльності іноземних суб'єктів господарської діяльності та правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном. Діяльність транснаціональних корпорацій, міжнародних юридичних осіб та об'єднань підприємств.

Література:

5. Г.С. Фединяк, МПП, курс вибраних лекцій, К, 1997р., с. 64-107.

6. 1.1. Дахно, МПП, навчальний посібник, К., 2001р., с. 52-74.

1. Засади регулювання правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві.

Серед суб'єктів міжнародного приватного права важливе місце у правовідносинах займають фізичні особи, правовий статус яких може бути різноманітним. У доктрині, законодавстві, практиці до цих осіб застосовують поняття „іноземний громадянин", „особа без громадянства", „особа з кількома громадянствами".

15 Сукупність прав, свобод та обов'язків іноземців у державі перебування, що

гарантуються нею утворюють їхній правовий статус.

Кожна держава яка приймає іноземців, окрім правових норм повинна дотримуватися загальних міжнародно-правових принципів, тобто визнаних усіма державами обов'язкових норм міжнародного права. А також зобов'язана враховувати спеціальні правові принципи.

Іноземці мають право на захист з боку держави, громадянами якої є чи місце проживання (місце перебування) у якій вони мають, а також на свободу виїзду.

2. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб.

Правовий статус фізичних осіб у багатьох державах регулюють норми окремих розділів кодифікованих цивільних актів. Правосуб'єктність фізичних осіб у т.ч. і іноземців, розкривається через поняття „правоздатність" та „дієздатність". Правоздатність іноземця означає його здатність бути носієм цивільних прав та обов'язків, що їх допускає об'єктивне право держави.

Фізичні особи в т.ч. й іноземці в державі перебування, володіють дієздатністю, тобто здатністю особи своїми діями набувати цивільних прав та створювати цивільні обов'язки. Володіючи повною дієздатністю, особа має право вступити у цивільні правовідносини, укладати договори, набувати й заповідати майно, відповідати за заподіяну шкоду. У різних державах передбачається різний вік особи, з якого наступає дієздатність.

Загальноприйнятим в усіх правових системах є положення, за яким питання визнання іноземця недієздатним чи обмеженодієздатним вирішується за законодавством тієї держави, де ця особа має постійне місце проживання.

3. Законодавство України про поняття „іноземець", правовий статус іноземців в Україні.

Нормативним актом, який в основному визначає правовий статус іноземців в Україні, тобто закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян

1 осіб без громадянства, які перебувають в Україні , є Закон України вий статус Іноземців" від 4 лютого 1994р. Відповідно до нього мадянами вважаються особи , які належать до громадянства іноземних держав є громадянами іноземних і не є громадянами України.

16

Особами без громадянства визнаються особи які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземці в Україні, як Т в будь-якої іншій володіють певним правовим статусом, що обумовлюється багатьма причинами.

Іноземці вважаються такими, що : постійно проживають чи тимчасово перебувають на території України.

Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзд з України і транзитного проїзду через її територію не визначають терміну постійного і тимчасового перебування іноземців в Україні. Виняток становить норма, яка вказує, що загальний строк перебування в Україні іноземців, які прибули у приватних справах, не може перевищувати одного року. Закон України „Про правовий статус іноземців" не визначає терміну тимчасового перебування іноземців в Україні.