1. Гельмінтози (helminthoses) дрібних тварин

Гельмінтози - захворювання, що спричинюються плоскими гельмінтами (Platheminthes) або круглими гельмінтами (Nemathelminthes). Представники плоских гельмінтів - трематоди (Trematoda) та цестоди (Cestoda). Круглих гельмінтів відносять до нематод (Nematoda). У собак можуть одночасно паразитувати гельмінти декількох видів. Інтенсивність інвазії може бути різної - від одиниць до сотень і більше екземплярів. Гельмінти собак більшості видів у статевозрілій стадії паразитують у травному каналі, але окремі види пристосувалися до паразитування в інших органах (у печінці, підшлунковій залозі та ін.). Залежно від виду збудника, інтенсивності інвазії та ряду інших екзо- і ендогенних факторів перебіг хвороби може бути від субклінічного до латентних форм. Звичайно гельмінтози протікають хронічно, викликаючи виснаження організму' собак, і приводять до підвищеної сприйнятливості до різних хвороб.

У собак зустрічаються загальні для людини та домашніх тварини гельмінтози - гельмінтозоонози, тому інвазовані собаки становлять серйозну небезпеку в медико-ветеринарно-санітарному відношенні.

1. Трематодози (trematodoses) дрібних тварин

Трематодози - захворювання, що спричинюються сисунами. Систематика трематод, які зустрічаються в дрібних, наведена в таблиці 1.

Трематоди - ендопаразити, що паразитують у внутрішніх органах і тканинах тварин: печінки, підшлунковій залозі, травному каналі, кровоносній системі та ін.

Таблиця 1. Систематика збудників трематодозів дрібних тварин

Тип – Platheminthes

Клас - Trematoda

Підряд	Родина	Рід	Вид
Heterophyata	Opisthorchidae	Opisthorchis	O. felineus (О. tenuicollis)
			О. viverrini
		Clonorchis	C. sinensis (O. sinensis)
		Metorchis	M albidus
			M. felis
		Pseudamphistomum	P. truncatum
		Nanophyetus	N. salmincola
	Heterophyidae	Metagonimus	M. jakogawai
		Heterophyes	H. heterophyes
Strigeata	Alariidae	Alaria	A. alata
Echinostomata	Echinostomatidae	Echinochasmus	E. perfoliatus
Plagiorchiidata	Paragonimidae	Paragonimus	P. westermani
Schistosomata	Schistosomatidae	Schistosoma	S. ianonicum
			S. haematobium
			S. mansoni
			S. rodimini
			S. mekongi
			S. turkestanicum

Анатомо-морфологічна характеристика. Трематоди - паразитичні гельмінти, які локалізуються в різних органах і тканинах тварини і людини. Для них характерна листоподібна форма тіла. Більшість з них невеликі за розміром - від дуже дрібних (0,1 мм) до порівняно великих (10-15 см). Тіло трематод сплющене в дорсо-вентральному напрямку, зовні вкрите шкіро-м'язовим мішком, в якому містяться внутрішні органи.

Ці гельмінти фіксуються за допомогою м’язових органів - присосок. Частіше їх буває дві (ротова і черевна). Крім присосок, до органів фіксації належать шипи на кутикулі.

Травна система складається з ротового отвору (на дні ротової присоски), глотки, короткого стравоходу, кишечника, що має дві кишкові гілки, які закінчуються сліпо у задньому кінці тіла паразита.

Н ервова система складається з вузлів, розташованих біля глотки, і нервових гілок, що відходять від них, і закінчується у різних ділянках тіла.

Екскреторна система протонефридіального типу - з системою канальців, які закінчуються екскреторною трубкою з отвором у задній частині тіла паразита.

Статева система у трематод дуже розвинута і складної будови. Більшість паразитів є гермафродитами (крім представників підряду Schistosomata).

Рис. 1. Схема будови трематоди:

1 — статева бурса; 2 — черевний присосок; 3 — сім’яний міхур; 4 — загальна сім’явиносна протока; 5 — сім’яприймач; 6 — тільце Меліса; 7 — лаурерів канал; 8 — ротовий присосок; 9 — глотка; 10 — стравохід; 11 — кишкові стовбури; 12 — жіночий статевий отвір; 13 — чоловічий статевий отвір; 14 — матка; 15 — жовточник; 16 — оотип; 17 — жовткова протока; 18 — яєчник; 19 — сім’япроводи; 20 — сім’яники; 21 — сліпі кінці кишкових стовбурів; 22 — екскреторний міхур; 23 — екскреторний отвір

Чоловічий статевий апарат складається з двох сім’яників. Від них відходить по одному сім’япроводу (vas efferens), які, з’єднуючись, утворюють спільну сім’явиносну протоку (vas deferens) в спеціальному м’язовому мішку - статевій бурсі (bursa cirri). Кінцева частина протоки називається цирусом (cirrus), який відіграє роль парувального органу і відкривається на вентральній поверхні трематоди. В бурсі навколо протоки знаходяться простатичні залози (glandula prastata). Жіночий статевий апарат має яєчник, яйцепровід, оотил, сім’яприймач, жовточники, тільце Меліса, лаурерів канал (canalis Laureri) і матку з жіночим статевим отвором. В яєчнику виробляються зародкові яйцеклітини, які через яйцепроводи потрапляють в оотип, де відбуваються їх запліднення і формування яєць. Поживні речовини для яєць виробляються жовточниками, теж з’єднаними з оотипом. Надлишок жовткових клітин видаляється через лаурерів канал, а інколи він править за вагіну. Матка має вигляд звивистої трубки. Одним кінцем вона з’єднується з оотипом, а іншим - із зовнішнім середовищем. Залози (тільце Меліса) - виділяють рідину, яка омиває оотип і матку, полегшуючи проходження яєць по статевих шляхах до отвору матки. Статеві отвори розмішуються у різних частинах тіла в залежності від виду паразита.

Біологія трематод. Усі трематоди біогельмінти. Вони розвиваються, зі зміною живителів: дефінітивних або остаточних (тварин, людини), проміжних (молюсків), іноді додаткових (комах, земноводних і молюсків). Запліднені яйця, що виділяються марітою, вкриті шкаралупою, всередині якої знаходяться запліднена яйцеклітина і жовткові клітини. У подальшому в яйці формується мірацидій (рис. І), який або виходить із яйця, активно нападає на відповідного молюска і проникає в його тканини, або заковтується молюском. В організмі дефінітивного живителя оболонка інвазійних личинок руйнується, І юні трематоди, різними шляхами досягаючи місця паразитування, розвиваються в маріту. В ряді випадків цикл розвитку трематод ускладнюється (дочірні спороцисти, редії) або, навпаки, окремі стадії випадають. Таким чином, розмноження трематод відбувається як статевим, так і безстатевим шляхом.