Висновки

Дослідивши тему курсової роботи можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвиток шоу-бізнесу в Україні супроводжується певними обставинами правового, економічного і політичного характеру:

· завершення формування інфраструктури українського шоу-бізнесу й створення в Україні ефективно діючих організацій шоу-бізнесу;

· вибудовування повного технологічного ланцюга у виробництві шоу-продукту та шоу-послуги: створення, продукування, реалізація;

· вплив російських комерційних структур, пов'язаних із шоу-бізнесом;

· активний вплив на господарчий аспект функціонування українського шоу-бізнесу інтересів різних політичних партій і бізнесових структур;

· ускладнення роботи українських структур шоу-бізнесу в зв'язку з активним наступом на них іноземних бізнесових структур в інформаційній сфері (телебачення, радіо, преса, кіно);

· проблема інвестування проектів шоу-бізнесу зарубіжними й національними бізнесовими структурами;

· відсутність чіткої державної політики у сфері культури та інформаційної безпеки.

Отже сьогодні український шоу-бізнес втрачає величезні кошти, що «перекачуються» в інші країни, зокрема, в Росію. Всі ці проблеми підлягають негайному розв'язанню. Що стосується українського шоу-бізнесу. то він потребує розробки нової моделі національного музичного менеджменту, що дала б змогу підтримати творчі колективи, зберегти національні таланти, відкрити світові українську музику.

Додатки: Приклад роботи суб'єкта шоу-бізнесу о.В. Пономарьова в його інтерв'ю про шоу-бізнес в Україні

О.В. Пономарьов, його батько - Валерій Пономарьов родом з Хмельницького, а мати - Любов Анатоліївна Пономарьова родом з Донецька. У дитинстві Саша хворів недокрів'ям, тому був замкнутим і загальмованим, а підлікувавшись він зовсім змінився: став постійно битися з однолітками, належав до хуліганських компаніям. У 6 років став професійно займатися боксом. Пізніше у Олександра проявилися здібності до музики, але грошей на музичну школу у родини не було, а перше фортепіано він отримав коли вже закінчив восьмий клас. Тому його першим інструментом стала гітара на якій він грав і співав. Так з'явилася пісня «Свята Анна», яку він написав у 12 років і навіть співав її під вікнами однокласниці, яка йому подобалася. Під час одного з боксерських поєдинків, Олександр пропустив удар в голову. Через травму у нього почалися проблеми із зором і за повчанням лікарів Олександру довелося залишити бокс. Після восьми класів, Олександр поступає в Хмельницьке музичне училище, на диригентсько-хорове відділення. Після закінчення училища, надходить у Львівську консерваторію на вокальний факультет. У 1993 році дебютував на Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців «Червона рута» в Донецьку, де зайняв перше місце.

У 1995 році отримав Гран-прі на Міжнародному конкурсі молодих виконавців сучасної української пісні імені Володимира Івасюка, який проходив у Чернівцях. У 1997 році Олександру Пономарьову було присвоєно звання заслуженого артиста України.

24 травня 2003 в Латвії відбувся Конкурс пісні Євробачення, на якому дебютувала України з піснею «Hasta la vista» у виконанні Олександра Пономарьова. Він зайняв 14-е місце.

У червні 2003 року дебютував у кіно, в чотирисерійний фільмі «Особисте життя» Вілена Новака, в якому виконав роль співака Владислава Хмельницького. 18 серпня 2006 Олександру Пономарьову присвоєно звання народного артиста України.

У травні 2011 року взяв участь у музичному шоу-проекті «Голос Країни», українського каналу «1 + 1», в якості зіркового тренера. Проект стартував 22 травня, Олександр разом з Діаною Арбеніної, Стасом П'єха та Русланою Лижичко відбирають, кожен у свою команду, по 14 учасників з числа вокалістів-професіоналів. «Фішкою» цього проекту став сам відбір учасників - «наосліп», орієнтуючись тільки на слух, оскільки тренери сидять в спеціальних кріслах спиною до сцени. Проект завершився 11 вересня, перемогою Івана Ганзери. Підопічні Олександра - Владислав Ситник, зайняв у фіналі 3 місце. З 8 січня 2012 року на телеканалі «1 + 1», виходив другий сезон телепрограми під назвою «Голос Країни. Нова історія". Переможцем шоу став Павло Табаков. Підопічна Олександра - Марія Яремчук, зайняла у фіналі 4 місце.

Так в січні 2012 року журнал „Кореспондент" опублікував як відомий співак і тренер шоу "Голос країни" Олександр Пономарьов розповів про власний бізнес:

А що таке "золотий голос"?

„А це, знаєш, просто штампи колись приклеїли. Колись казали, що перемагаєш і стаєш... Скількісь років поспіль стаєш кращим голосом країни за якимись версіями – в моїй ситуації це були "Таврійські ігри" і якось приклеюється так. І до Таї Повалій таке приклеїлося, і до мене. Хоча для мене, насправді, хай буде хоч "дюраль алюмінієвий", але тільки щоб звучав нормально.” 

У тебе власна студія звукозаписуюча?

„Так, у мене є студія звукозапису. Це те, що пов'язане з творчістю. Треба постійно тримати руку на пульсі. Якщо ти хочеш, наприклад, знімати кожні 2 місяці відео кліп – 6 відеокліпів – можна спокійно порахувати, скільки це коштує. І спокійно порахувати, скільки коштує запис альбому. Якщо людина не пише пісні сама або тексти, значить їй треба платити за це людям. Ми з тобою знаємо, але не всі знають, скільки коштує середній кліп. Зараз впали ціни у зв'язку з кризою, трішечки впали. Але думаю, що від 15-ти до безкінечності. І такі цифри я чув – 50 тисяч доларів.”

А ти казав, що ти вчився у Хмельницькому музичному училищі. Коли ти зрозумів, що твоя стезя уже остаточно визначена, що ти будеш заробляти... Вірніше, будеш відомим, а не заробляти, як ми вже з'ясували. Будеш відомим, що ти будеш лише співати?

„Коли отримав перший гонорар. Але це був не гонорар, швидше, а гран-прі за конкурс. Фінансово кожний конкурс має свій грошовий еквівалент гран-прі. Якщо ти перемагаєш в конкурсі, ти отримуєш гроші. Коли я отримав ці перші гроші, я зрозумів, що на цьому можна заробляти також. Коли це сталося? 94-й рік. І що це були за гроші? Мені подарували не гроші, а перший, скажімо так, прилад моєї студії майбутньої, який досі у мене зберігся на студії – "proteus orchestral". Це такий інструмент, який, скажімо так, цифровим методом копіює симфонічний оркестр, звуки симфонічного оркестру. А коли тебе стали впізнавати на вулицях? Десь в 96-97-му. Це після чого? Коли я з'їздив на "Слов'янський Базар", коли я з'їздив в Ялту, де переміг, на конкурсі ім. Володимира Івасюка. Хоча, насправді, тоді мене вже почати впізнавати, тому що тоді вже була відома пісня "З ранку до ночі". Я її співати почав з 93-го року, вона стала відома і у мене тоді вже почали з'являтися перші концерти. Що означає для хлопчика з Хмельницького з нормальної, звичайної сім'ї така слава, яка одноразово накинулася на тебе? Знаєш, мені було легше, ніж теперішнім нашим зіркам. Я маю на увазі тих, які беруть участь навіть у "Голосі країни" чи інших шоу, коли ти за місяць, або за два, або за чотири, умовно кажучи, стаєш відомим на всю країну. Оце дійсно обвалюється на тебе, це важко. А я все ж таки з 93-го року педантично кожен день ішов до того, щоб розуміти. Я взагалі, коли в 93-му році переміг "Червону Руту" у Донецьку, я ж подумав, що все, завтра я прокинуся... Сьогодні фуршет, всі мене вітають з перемогою. Думаю, все, завтра прокидаюся, внизу чекає лімузин, преса, все. Все, як має бути.

Прокидаюся – такий самий двомісний номер в готелі "Шахтар". Потім – потяг, плацкартний вагон. Їду додому.

І журналісти мені кажуть: "Саша, тобі ж, якщо далі, то треба писати музику, десь брати". А грошей нема на музику. Тому, що подарували за перше місце магнітофон двохкасетний. Продати його було важко. І тому почав писати пробувати. Так само і з текстами зіткнувся.

Спочатку взяв текст – перша пісня, до якої я написав музику, це була "Пелюстки старовинного романсу" на слова Ліни Костенко. А далі я зрозумів, що я не можу весь час писати тільки на вірші, які я читаю, відомі і т.д. Треба щось своє придумувати. Тоді я придумав "Зіроньку", а тоді "Зранку до ночі", тобто тексти.

Це все було через те, що я розумів, що якщо я цього не зроблю, якщо не навчуся робити аранжування, якщо я не зроблю мінімальну якусь свою студію, де це можна записувати – а у мене грошей нема для того, щоб все це робити – значить, я зупинюся. І тому це була така планомірна робота.

Протягом 3-4-х років я постійно працював над тим, щоб записувати нові пісні, щоб встрянути десь в ефір до Шарварка, десь на "УТ-1". Тому що більше ефірів таких не було. Поки не з'явився на одному з телеканалів хіт-парад відомий, в якому вже було легше, там крутили українські пісні і кліпи.

І взагалі, на ринку шоу-бізнесу успішним може стати тільки якісний продукт.

Щоб добитися успіху в шоу бізнесі, артист повинен мати високий рівень вокальної та хореографічної підготовки. Крім того, він повинен бути комунікабельним, артистичним і харизматичним.

Для того, щоб виконавець досяг потрібного рівня, його продюсер підбирає індивідуальний план навчання, складений таким чином, щоб ліквідувати всі слабкі місця в уміннях виконавця. Це і перевірка вокальних, хореографічних даних артиста і підбір викладача з танців. Це аналіз сценічного образу, створення свого - ексклюзивного. І звичайно підбір репертуару (хіт-треку) та підбір пісень під стиль виконавця і формат радіостанцій.

В Україні співаків не бракує. Як ми бачимо по "Голосу...", їх достатньо. Але є таке твердження, що бракує репертуару – пісень, текстів. Я б скоріше сказав, що бракує виконавців голосових, які б могли писати пісні. В більшості вони, бачиш, або лінуються, або бояться навіть починати це робити.”

А це обов'язково, щоб виконавець писав пісні?

„Мені здається, що так. Тому, що краще, ніж сам для себе напишеш... Знаєш якісь свої природні огріхи, скажімо так, або недоліки вокальні... Ти розумієш, наприклад, що в тебе нагорі погано звучить буква "у". Умовно я зараз кажу. Це не про мене зараз, а взагалі. "І", там, чи "а". Ти робиш так, що в тебе звучить все максимально комфортно для тебе. Я з цього принципу тільки зараз виходжу. Але, по-перше. Не всім дано. І, по-друге, ми знаємо і на Заході, і в Росії багато прикладів, коли успішні співаки використовують репертуар зовсім інших авторів”. [http://www.segodnya.ua/culture/stars.html]