- •Тема: Теоретико-правові засади міжнародного публічного права
- •1. Поняття, особливості і характерні риси сучасного міжнародного публічного права.
- •2. Історія зародження, становлення і розвитку міжнародного права.
- •2.1. Античний період
- •2.2. Середні віки.
- •2.3. Період становлення і розвитку класичного міжнародного права.
- •3. Принципи, їх значення, зміст. Система сучасного міжнародного публічного права
- •1. Принципи, їх значення, зміст.
- •Система сучасного міжнародного публічного права
- •5. Сфера дії сучасного міжнародного публічного права.
- •6. Юридична природа сучасного міжнародного публічного права.
- •7. Механізм міжнародно-правового регулювання.
Тема: Теоретико-правові засади міжнародного публічного права
П Л А Н
1. Поняття, особливості і характерні риси сучасного міжнародного публічного права.
2. Історія зародження, становлення і розвитку міжнародного права.
2.1. Античний період
2.2. Середні віки.
2.3. Період становлення і розвитку класичного міжнародного права.
3. Принципи, їх значення, зміст. Система сучасного міжнародного публічного права
4. Джерела сучасного міжнародного публічного права.
5. Сфера дії сучасного міжнародного публічного права.
6. Юридична природа сучасного міжнародного публічного права.
7. Механізм міжнародно-правового регулювання.
1. Поняття, особливості і характерні риси сучасного міжнародного публічного права.
У світі існує два типи правових систем – міжнародне право і національне право окремих держав.
Як правовій системі міжнародному публічному праву властиві деякі загальні ознаки національних систем права. Це виражається в тому, що: - вона має державно-вольовий характер; - вона являє собою систему юридичних норм, що регулюють певні суспільні відносини; систему певних юридичних принципів;
- подібна структура, спільні терміни; - дотримання норм міжнародного публічного права забезпечується спеціально розробленими заходами і навіть, у певних випадках, державним примусом. Міжнародне публічне право відрізняється від національного права: - за суб'єктами права; - за предметом правового регулювання; - за способом утворення правових норм (у нац. Законодавстві – вертикальний, у МПП – горизонтальний); - за способом реалізації (у нац. Зак-ві – державою, у МПП – самими індивідуальними чи колективними суб»єктами права). Внаслідок цих відмінностей та інших особливостей міжнародне публічне право є особливою правовою системою договірних і звичайних юридичних норм, що регулюють правовідносини держав та інших суб'єктів міжнародного права з метою забезпечення миру і співробітництва. Це дуже коротке і в той же час загальне визначення, і воно потребує деяких коментарів. Насамперед, це стосується вислову "особлива система". Чому особлива? Тому, що: - склад правових норм особливий - договірні і звичайні; - склад суб'єктів правовідносин особливий - насамперед, держави; - цілі великі - звільнити прийдешні покоління від бідувань війни і знову укріпити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості. Необхідно також підкреслити поняття: - система, а не сукупність, оскільки всі елементи системи тісно взаємозалежні між собою; - правова, оскільки норми системи носять обов'язковий (юридичний) характер, що забезпечується дією механізму міжнародно-правового регулювання.
Є ще одне визначення МПП, характерне для французької правничої школи: це система норм, що регулює відносини в міжнародному суспільстві з метою встановлення в ньому миру, справедливості і сприяння його розвитку.
Як особливість міжнародного права і насамперед, стосовно внутрішньодержавного права, слід зазначити його міждержавний характер, відсутність апарату примусу, сполучення договірних і звичаєвих норм, особливий координаційний характер регулювання правовідносин.
Міжнародному праву властиві такі характерні риси, як історизм, об'єктивізм, узгодженість волі держав, добровільність у прийнятті на себе зобов'язань і сумлінність їх дотримання, загальне визнання. Міжнародне право тісно взаємопов'язане із зовнішньою політикою, дипломатією, міжнародними відносинами і релігією. Цей взаємозв'язок виявляється в тому, що зовнішня політика кожної держави, яка здійснюється за допомогою дипломатії, повинна враховувати положення міжнародного права і жодним чином не суперечити їм. Положення міжнародного права виступають як юридичний регулятор міжнародних відносин, що розвиваються дипломатичними засобами. До того ж норми міжнародного права створюються у процесі розвитку міжнародних відносин, де кожна держава прагне провести свою політику. Важливим інструментом у цьому служить і дипломатія, що сприяє досягненню узгодження волі на добровільній основі. Весь цей складний процес протікає в рамках міжнародного права і нерідко під певним впливом релігії. Особливо значним цей вплив був на ранніх стадіях розвитку міжнародного права і в середні віки. Однак і тепер вплив релігійних догматів досить великий. Існують релігійні міжнародно-правові системи, наприклад, мусульманське право. За характером регульованих правовідносин міжнародне публічне право слід відрізняти від міжнародного приватного права. Публічне - регулює відносини лише між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Приватне - регулює цивільно-правові, трудові й інші відносини держав, а також фізичних і юридичних осіб різних держав і в силу цього носить міжнародний характер. Часто такі правовідносини укладаються в рамки міждержавних договорів. У цьому виявляється зв'язок міжнародного публічного права з приватним правом при домінуючій ролі публічного права. Однак варто зауважити, що в доктрині питання про співвідношення міжнародного публічного і приватного права однозначного рішення немає і погляди вчених розходяться. За своєю загальною структурою міжнародне публічне право поділяється на загальну й особливу частини.
Загальна частина вивчає всі основні критерії і поняття міжнародного публічного права. Особлива частина розглядає більш детально ряд галузей міжнародного публічного права (право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, міжнародні гуманітарне, морське, повітряне та інші права). Вивчення загальної частини в сукупності з особливою дає найбільш повне уявлення про міжнародне публічне право в цілому.
