46 демократичні засади формування українського та російського мистецтва 2 половин 19 ст
Шляхи формування самообразу автора в українській та російській художній культурі першої половини 19 століття / сторінка 2
Назва:
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ САМООБРАЗУ АВТОРА В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 19 СТОЛІТТЯ
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
20,15 KB
Завантажень:
251
Оцінка:
1
2
3
4
5
Поточна оцінка 5.0
Надіслати
посилання другу
Додати
роботу в блокнот
Поскаржитися
на роботу
Версія
для друку
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
де Бальмена, українських і російських майстрів “другого ряду”: А.М. Мокрицького, Д.І. Безперчого, Є.Ф. Крендовського, І.К. Зайцева, М.К. Павлова, В.І. Штернберга. Більша частина цих самозображень переконливо свідчить про те, що митці не тільки додержувалися принципів романтичного мистецтва у своїй художній творчості, але й були (або воліли здаватися) романтиками у своєму світосприйманні, тобто формували свій самообраз як образ романтика. Автопортрет, в якому втілився самообраз митця першої половини 19 ст., розглядається, передусім, мистецтвознавством у контексті культури романтизму — дослідження М.В. Алпатова, Г.М. Амшинської, О.М. Ацаркіної, В.М. Зименка, В.О. Круглової, Н.М. Калітіної, Г.П. Леонтьєвої, Д.В. Сараб'янова, Г.Г. Поспєлова, М.М. Ракової, В.С. Турчина. У наукових дослідженнях проблем культури першої половини 19 ст. визначається характерна для романтизму зацікавленість сучасників епохи образом артистичної особистості, що було засадою для принципової зміни суспільної оцінки праці художника і самооцінки живописця-романтика. Водночас дотепер залишається не виясненим питання про те, чому в цю епоху проблема формування самообразу і пошук шляхів її розв'язання хвилювали як романтиків, так і авторів іншої творчої орієнтації; чому О.С. Пушкін, навіть після завершення романтичного періоду творчості, продовжує працювати над власними зображеннями, і чому в образотворчій спадщині Т.Г. Шевченка романтичні тенденції найбільш прозоро виявляються саме в автопортретах. Усі ці питання залишаються без відповіді тому, що дотепер невизначені функції самозображень артистичних особистостей як самостійного явища культури першої половини 19 ст. Методологічно не узагальнена і не осмислена проблема культурної саморепрезентації творчої особистості в широкому соціокультурному контексті романтичного світобачення. Вивчення механізмів та засобів формування і втілення самообразу у автопортреті першої половини 19 ст. набувають сьогодні особливого значення у зв'язку із актуалізацією проблеми самовизначення особистості в культурі. Цим обумовлена актуальність даного дослідження. Воно направлене на з'ясовування тих спільних, обумовлених ідеологією романтизму функцій, що виконував професійний і аматорський автопортрет у якості особливої форми культурної саморепрезентації митця. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі культурології Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (НЮАУ) у рамках цільової комплексної програми “Духовне життя в Україні та розвиток особистості”. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості формування самообразу автора, що були притаманні художній культурі України і Росії першої половини 19 ст., і виявити засоби втілення такого самообразу у професійному і аматорському автопортреті. Відповідно до мети поставлено такі завдання: провести аналіз дослідницької традиції в галузі вивчення українського і російського автопортрета першої половини 19 ст.; співвіднести семантичний зміст знакових самоописів артистичних особистостей з тими загальними уявленнями про автора як про персонажа романтичної культури, що склалися в українській і російській художній культурі першої половини 19 ст.; виявити структуру такого опису, яка відповідає особливостям процесу художньої комунікації; дослідити процеси формування самообразу автора в контексті “мистецтва життя” — специфічної для культури романтизму галузі культурної діяльності. Об'єктом дослідження є самообраз артистичної особистості, втілений в професійному і аматорському автопортреті і вербальних самоописах діячів української і російської художньої культури першої половини 19 ст. Предметом дослідження є процеси формування самообразу автора, обумовлені ситуацією, що склалася в українській і російській культурі першої половини 19 ст., і відбиті в жанрі образотворчого автопортрета. Хронологічними межами дослідження є період кінця 18-го— початку 19-го ст. до 1850—1860-х рр.