МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

ДЕПАРТАМЕНТУ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАД

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

ПЛАН УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ:

«П. т. 6.2. Виробничо-економічний потенціал організації»

Підготувала:

Поп’юк Т. М.

майстер виробничого навчання

9 тарифного розряду

Київ – 2015

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Ст. майстер

« » 20 р.

Тема уроку. Виробничо-економічний потенціал організації.

Мета. Навчальна – навчити оцінювати виробничо-економічний потенціал організації; навчити складати план впровадження інновацій на підприємстві.

Розвивальна – розвинути вміння та навички необхідні для оцінювання виробничо-економічного потенціалу організації, для складання плану впровадження інновацій на підприємстві.

Виховна – виховувати в учнів культуру поведінки при роботі з людьми, дотримання трудової дисципліни, старанність та активність, креативне мислення.

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу.

Методи уроку. Пояснення, фронтальне опитування.

Міжпредметні зв’язки. Охорона праці, інформаційні технології.

Дидактичне забезпечення. Конспект лекцій, картки завдань, відео матеріали, таблиці.

Матеріально-технічне забезпечення.

Кмз	Од.вим.	К-ть	Назва
Учнівські робочі місця	Шт	26	Робочі місця.
ТЗН	Шт	1	Плазмова панель.
Картки завдань	Шт	26
Інструмент майстра			План – конспект уроку виробничого навчання.

Об’єкт навчальної чи продуктивної праці. Оцінити виробничо-економічний потенціал організації та скласти план впровадження інновацій на підприємстві.

Хід уроку

І. Організаційна частина - (5хв).

Привітання із учнями, перевірка присутності учнів за журналом виробничого навчання; перевірка дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо зовнішнього вигляду; перевірка готовності робочого місця учня.

ІІ. Вступний інструктаж – (40 хв). (Перевірка домашнього завдання,атестація учнів за вивченим матеріалом).

Повідомлення учням теми та мети уроку. Тема уроку – Виробничо-економічний потенціал організації. Мета уроку. Навчальна – навчити оцінювати виробничо-економічний потенціал організації; навчити складати план впровадження інновацій на підприємстві.

Розвивальна – розвинути вміння та навички необхідні для оцінювання виробничо-економічного потенціалу організації, для складання плану впровадження інновацій на підприємстві.

Актуалізація опорних знань (бесіда на основі вивченого матеріалу, підготовка учнів до виконання практичних завдань відповідно теми).

Бліц-опитування.

№ п/п	Питання	Орієнтовна відповідь
1	Дайте визначення поняттю «потенціал»	Потенціал – це сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних), навичок і можливостей ке­рівників, фахівців та інших категорій виробничого персоналу для виконання робіт (послуг), одержання максимального доходу або прибутку і забезпечення функціонування й розвитку підприємст­ва або — сукупність економічних ресурсів і виробничих можли­востей фірми, що можуть бути використані для досягнення цілей фірми і її розвитку.
2	На основі яких принципів формується інноваційна політика підприємства?	Інноваційна політика підприємства формується на основі наступних принципів: 1) переважання стратегічної спрямо-ваності; 2) орієнтація на потреби ринку; 3) цілеспрямованість; 4) комплексність; 5) планомірність; 6) інформаційна забезпеченість

Мотивація навчання. Вам необхідно навчитися оцінювати виробничо-економічний потенціал організації та складати план впровадження інновацій на підприємстві.

Показ робочих прийомів з поясненням:

1. Демонстрація зразків, еталонів навально-виробничих робіт.

2. Ознайомлення учнів з інструкційно-технологічною картою при виконанні завдання.

3. Пояснення і показ способів при оцінюванні виробничо-економічного потенціалу організації та складанні плану впровадження інновацій у фірмі.

Розвиток економіки залежить від раціонального використання виробничого потенціалу, сировини та паливно-енергетичних ресурсів, впровадження прогресивних технологій, поліпшення якості роботи. Визначення стратегії розвитку підприємства базується на наявності у нього потенціалу.

Потенціал – це сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних), навичок і можливостей ке­рівників, фахівців та інших категорій виробничого персоналу для виконання робіт (послуг), одержання максимального доходу або прибутку і забезпечення функціонування й розвитку підприємст­ва або — сукупність економічних ресурсів і виробничих можли­востей фірми, що можуть бути використані для досягнення цілей фірми і її розвитку.

Потенціал будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ді­льниця) включає:

1.Технічні ресурси - виробниче устаткування, матеріали.

2.Енергетичні ресурси.

3.Технологічні ресурси — динамічність методів технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові напрацювання.

4.Кадрові ресурси — кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей по­тенціалу підприємства; підприємницька здатність.

5.Просторові ресурси - характер виробничих приміщень, те­риторії підприємства, комунікацій, можливості розширення.

6.Ресурси організаційної структури системи керування - харак­тер і гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів.

7.Інформаційні ресурси — характер розташовуваної інформа­ції про сам потенціал підприємства і зовнішнє середовище, можливість її розширення і підвищення вірогідності.

8.Фінансові ресурси — стан активів, ліквідність, наявність кредитних ліній.

Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей потенціалу підприємства.

В утворенні потенціалу підприємства виділяється декілька елементів. Перший елемент – виробничий потенціал. Виробничий потенціал – це сукупність виробничих (матеріальних і трудових) ресурсів фірми, які можуть бути використані для реалізації цілей виробничого підприємства.

Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природно-кліматичні умови;

• потенціал основних фондів;

• потенціал оборотних фондів;

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу.

Схема оцінки виробничого потенціалу підприємства

 Головні характеристики виробничого потенціалу:

а) наявність кількісних і якісних характеристик;

б) складність структури і необхідність спеціальної методології для його визначення;

в) динамічність, обумовлена тісною залежністю від фактору часу.

В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності переноситься до первинної ланки економічної системи – підприємства. Тут у виробничому процесі „з’єднуються” трудові, матеріальні та фінансові ресурси з метою виготовлення різноманітної продукції для задоволення потреб суспільства. В сучасній економіці виживають лише тільки ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом.

Практична сутність стратегії і тактики виробничого підприємства – це система послідовних процедур щодо вибору підприємницьких ідей і форм їх реалізації. Основна мета виробництва – перетворення факторів виробництва в готову продукцію. Фактори виробництва – це ресурси (робоча сила, матеріальні ресурси і капітал). Продукція – це товари і послуги.

Зміст виробничої функції полягає в тому, що певну кількість продукції можна виготовити за робочий день при певній комбінації робітників та устаткування.

Другий елемент – економічний потенціал. Перехід до ринку ставить нові задачі перед фінансовою діяльністю підприємства. Підприємство повинно ефективно використовувати всі ресурси, які є в його розпорядженні. Економічний потенціал характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення засобів, реальні та потенційні фінансові можливості. Основними з них є склад і структура активів підприємства, об’єм продукції і послуг, загальні витрати на виробництво, структура витрат, структура оборотних засобів і період їх обороту і платоспроможність, інвестиційний потенціал, інтенсивність інвестицій, норма прибутку капіталу, рентабельність продукції.

Сучасний економічний потенціал характеризується стійкою платіжною готовністю, достатнім забезпечення власними оборотними засобами та ефективним їх використанням з хазяйською доцільністю, чіткою організацією розрахунків, наявністю сталої фінансової бази.

Фінансове положення підприємства може бути напруженим у зв’язку з неефективним розміщенням засобів, їх іммобілізації, простроченої заборгованості з бюджетом, постачальниками, банком, а також недостатньо розвинутим потенціалом фінансової бази, що пов’язано з негативними тенденціями у виробництві.

Зв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності визначає інноваційна політика підприємства, яка формується на основі певних принципів:

1. Переважання стратегічної спрямованості. Інноваційна політика має формувати умови для створення і збереження тривалих конкурентних переваг підприємства, що вимагає прогнозування розвитку ринкової ситуації у довгостроковому періоді.

2. Орієнтація на потреби ринку. Розроблення і впровадження інновацій буде доцільним за умови, що вони внесуть у товар чи послугу те, що вигідно відрізнятиме його від аналогічних товарів конкурентів, тобто створять йому конкурентні переваги. Для цього необхідно ретельно досліджувати ринок і його наявні та приховані потреби.

3. Цілеспрямованість. Будь-які інноваційні зміни на підприємстві слід здійснювати з певною метою, яку визначає вище керівництво як бажану модель стану підприємства у майбутньому, можливість досягнення якої оцінюється з урахуванням різних внутрішніх факторів (особистих якостей працівників, рівня професіоналізму вищого керівництва, співвідношення мотивів, стимулів тощо) і факторів зовнішнього середовища, що встановлює ресурсні та інституційні обмеження, за яких можливе досягнення цілей або вказує засоби її досягнення.

4. Комплексність. Цей принцип вказує на необхідність залучення до процесу розробки інновації всіх внутрішніх елементів підприємства. До того ж необхідно розуміти, що внесення змін у будь-який організаційний елемент призведе до відповідних перетворень майже серед усіх інших елементів внутрішнього середовища організації.

5. Планомірність. Планування інновації має відбуватися з урахуванням цільових завдань різних інновацій, відмінностей залучення у ці процеси різних служб підприємства. У процесі планування інноваційної діяльності визначаються терміни реалізації інновації, виконавці, послідовність дій, необхідні ресурси; прогнозуються можливі корективи процесу, узгоджується реалізація інноваційних заходів із поточним планом діяльності підприємства.

6. Інформаційна забезпеченість. Цей принцип передбачає формування інноваційної політики з урахуванням сучасних досягнень науково-технічного прогресу і тенденцій розвитку науки і техніки.