3. Принципи і система сімейного права. Суб’єкти сімейних правовідносин.
Сімейно-правове регулювання суспільних відносин здійснюється на основі певних принципів. Керівні ідеї, за якими здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Традиційно виділяють такі галузеві принципи:
1) визнання шлюбу, зареєстрованого тільки у РАЦСі (ст. 21 СКУ);
2) свободи і добровільності при укладенні шлюбу ( ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України);
3) моногамність або одношлюбність (ст. 25, 39 п. 1);
4) свободи при розірванні шлюбу (ст. 105 Сімейного кодексу);
5) вирішення внутрішніх сімейних питань за взаємною згодою (ст. 7 ч.6 СКУ);
6) повної рівності чоловіка і жінки в особистих та майнових правах (ст. 21, 24, 51 Конституції України, ст. 7 Сімейного кодексу України);
7) моральності та матеріальної підтримки нужденних членів сім’ї (ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України).
8) пріоритет сімейного виховання дітей, турботи про їх добробут і розвиток за (ст. 150 СКУ);
9) забезпечення пріоритетного захисту прав та інтересів непрацездатних членів сім’ї (ст. 76, 202, 272 СКУ).
Розглянемо окремі принципи сімейного права.
Визнання шлюбу, зареєстрованого тільки в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Правове регулювання шлюбних відносин в Україні здійснюється державою. Визначальним є те, що шлюб лежить в основі сім'ї. Відповідно до чинного законодавства (ст. 21 СК України) визнається тільки шлюб, укладений в органах державної реєстрації актів цивільного стану- Релігійний шлюб не породжує взаємних прав і обов'язків подружжя.
Аналогічно не породжують взаємних прав і обов'язків подружжя фактичні відносини чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але в шлюбі не перебувають, за винятком майнових правовідносин, які на сьогодні регулюються ст. 74 СК України.
Винятком із загального правила є визнання релігійних шлюбів, які були укладені на окупованих територіях в період Великої Вітчизняної війни до 08 липня 1944 року.
Добровільність при укладенні шлюбу передбачає вільне волевиявлення чоловіка і жінки, яке наречені виявляють двічі: під час подання заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану та під час реєстрації шлюбу.
Для з'ясування дійсної свободи добровільності укладення шлюбу, реєстрація шлюбу відбувається у присутності нареченої та нареченого (ст. 34 СК України) і через представника не допускається. У разі порушення цього принципу шлюб визнається недійсним.
Рівність подружжя у сім'ї випливає із конституційних засад рівності прав та свобод жінки і чоловіка, свободи вибору місця перебування та проживання, виду занять, рівності батьків по відношенню до своїх дітей. Цей принцип ґрунтується на особистішому та довірливому характері сімейних відносин.
Вирішення внутрішніх сімейних питань за взаємною згодою має в основі метод диспозитивного регулювання сімейних правовідносин і дає право та можливість членам сім'ї вибрати модель своїх внутрішньосімейних відносин. Цей принцип тісно переплітається з принципом рівності подружжя у сім'ї.
Принцип пріоритету сімейного виховання дітей, турботи про їхній добробут і розвиток, забезпечення пріоритетного захисту їхніх прав та інтересів деталізується нормами Сімейного кодексу, які регулюють становище дитини у сім'ї. Згідно з цими нормами діти є самостійними носіями сімейних прав. Держава передбачає гарантії охорони і захисту прав дітей, які регулює нормами сімейного законодавства. Принцип забезпечення пріоритетного захисту прав та інтересів непрацездатних членів сім'ї закріплений у багатьох нормах, які передбачають контроль з боку держави і суспільства щодо забезпечення інтересів членів сім'ї, які самі не можуть забезпечити свої насущні потреби.
Одношлюбність (моногамія) означає, що не може бути юридично зареєстрований шлюб між особами, з яких хоча б одна вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Реєстрація шлюбу з особою, яка раніше перебувала у шлюбі, можлива лише після пред'явлення документа про припинення шлюбу (свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про смерть одного із подружжя, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, рішення суду про визнання шлюбу недійсним).
Свобода розірвання шлюбу також перебуває під контролем держави і тісно пов'язана з принципом добровільності шлюбу. Якби не було свободи розірвання шлюбу, то неможливо було б говорити про свободу шлюбу. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання можливе як за взаємною згодою подружжя, так і за відсутності згоди одного з них, або незалежно від згоди одного подружжя за наявності встановлених законом підстав (ст. 107 СК України).
Принцип приватності сімейного життя вперше встановлює межі правового регулювання сімейних відносин. Це означає, що не всі сфери приватного життя сім'ї можуть піддаватися правовому впливу.
Принцип невтручання в сімейне життя здійснюється з врахуванням права на таємницю особистого життя членів сім'ї, їхнього права на особисту свободу та недопустимість будь-якого втручання у сімейне життя. Цей принцип тісно переплітається з принципом приватності сімейного життя, тобто його регулювання здійснюється лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Система сімейного права виражена у системі Сімейного кодексу і складається із загальної та особливої частин. Загальна частина складається із норм, що поширюються на усі сімейні правовідносини: предмет, метод, принципи та інші.
Особлива частина містить норми, об’єднані у певні інститути: шлюб; правовідносини (подружжя, батьків-дітей, інших членів сім’ї); усиновлення; опіка і піклування; патронат, реєстрація актів цивільного стану.
У Сімейному Кодексі України відсутні норми, які б регулювали діяльність органів реєстрації актів цивільного стану. У цьому лише зазначаються функції щодо реєстрації шлюбу (ст. 21, 33 СКУ) та засвідчення походження дитини, виконання яких покладено на ці органи). Ці норми містяться у спеціальних НПА.
У прикінцевих положеннях СКУ (Розділ VII) у п. 2 вказано: «Розділ V «Акти громадянського стану» зберігає свою чинність у частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття спеціального закону».
За ст. 158 КпШС до актів цивільного стану належать:
народження; смерть;
одруження; розірвання шлюбу;
встановлення батьківства;
зміна прізвища, імені, по батькові.
Реєстрація цих актів здійснюється органами РАЦСу на підставі Сімейного Кодексу України; Закону України 24.12.1993 р. «Про органи реєстрації актів громадянського стану» та «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» (Наказ Мінюсту 18.10.2000 р. у ред. 22.11.2007 № 1154/5).
За Цивільним кодексом України ст. 49 актами цивільного стану є: події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і започатковують змінюють або припиняють її можливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків такими актами є:
народження фізичної особи;
встановлення її походження;
набуття громадянства; вихід з нього, його втрата;
досягнення відповідного віку;
надання повної цивільної дієздатності;
визнання особи недієздатною;
шлюб; розірвання шлюбу;
усиновлення;
поздавлення – поновлення батьківських прав;
зміна імені;
інвалідність;
смерть, тощо.
Відповідно до законодавства України обов’язковій реєстрації підлягають:
народження фізичної особи;
походження;
смерть;
шлюб; розірвання шлюбу;
зміна імені.
Державні відділи РАЦСу (підпорядковані місцевим управлінням юстиції) проводять реєстрації:
народження з одночасним визначенням походження;
смерть;
укладення шлюбу чи розірвання його;
зміна імені, по батькові, прізвища;
розглядають заяви про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання актових записів цивільного стану та зберігають книги реєстрації актів цивільного стану.
Виконкоми сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять реєстрацію:
народження з встановленням походження;
шлюб;
реєстрація смерті.
Дипломатичні представництва і консульства України за кордоном здійснюють реєстрацію:
народження з одночасним визначення походження особи;
смерті;
укладення шлюбу;
розірвання його;
зміна імені громадян України, які проживають за кордоном.
В
Україні існує Державний реєстр актів
цивільного стану громадян відповідно
до «Порядку ведення Державного реєстру
актів цивільного стану громадян»
(Постанову КМУ від 22.08.2007 № 1064).
Зв’язок з іншими галузями права
Сімейне право тісно пов’язано з Конституційним правом воно розширює його норми, поглиблює зміст ст. 51 і 52 Конституції України.
Ст. 51 «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім’я, дитинство і материнство охороняються державою».
Ст. 52 «Діти рівні у своїх правах незалежно від походженя, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей».
Сімейне право тісно пов’язане з інститутами Цивільного права.
Зокрема, у книзі 1 «Загальні положення», Розділі 2, особи, підрозділі 1 «фізична особа» є Глава 4. «Загальні положення» про фізичну особу», де дається визначення поняттю «фізична особа», «цивільна правоздатність фізичної особи», встановлено обсяг цивільної правоздатності фізичної особи (повна, неповна, часткова, обмежена дієздатність та недієздатна особа); визначено сутність актів цивільного стану.