Питання для самоперевірки

1. Чому змінення цін необхідно ув’язувати з еластичністю попиту по ціні?

2. Назвіть причини змінення цін в короткому періоді

3. Яким чином підприємство повинне реагувати на змінення цін конкурентами?

4. Яким чином поточна ціна впливає на майбутній попит?

5. Охарактеризуйте вплив цінової еластичності попиту на загальний виторг підприємства.

6. Що таке еластичний та нееластичний попит?

7. У чому полягають особливості ціноутворення на різних типах ринку?

Література: [8] с. 133-141, [4] с. 80-93, [6] с. 91-110.

Тема 6. Витрати і їх роль у формуванні ціни Лекція 1. Витратний підхід до ціноутворення

Лекцію присвячено розгляду видів витрат для цілей ціноутворення. Розглянуто основні методи калькулювання собівартості які відображають ринковий механізм ціноутворення.

1. Види витрат для цілей ціноутворення

2. Методи калькулювання собівартості

1. Види витрат для цілей ціноутворення

Витрати на виробництво й реалізацію продукції являють собою витрати всіх факторів виробництва (основних фондів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів), виражені у грошовій формі. Це найважливіший внутрішньовиробничий показник, необхідний для визначення ціни пропозиції, а також для вироблення ефективної підприємницької політики.

Підприємець намагається максимізувати співвідношення між прибутком і витратами. Однак можливості конкретного продавця у встановленні ціни на ринку обмежені типом ринкової системи, і, крім того, рівень цін складається під впливом цілого ряду факторів. Тому для будь-якого виробника головним, а іноді і єдиним джерелом збільшення прибутку стає зниження витрат.

У практиці ціноутворення на підприємстві в умовах ринку прийнято розрізняти бухгалтерської й підприємницькі (економічні) витрати.

Бухгалтерські витрати на виробництво й реалізацію продукції, що відносяться на собівартість продукції, формуються відповідно до Положення про склад витрат на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг). До складу витрат входять наступні елементи: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати.

Однак для того, щоб здійснювати свою діяльність на ринку, підприємство повинне нести, а отже, ураховувати при визначенні ціни пропозиції інші, більші по своїй величині витрати, пов’язані із простим і розширеним відтворенням. Ці витрати називають підприємницькими, і по суті вони визначають ціну пропозиції.

Підприємницькі витрати вбирають у себе:

• бухгалтерські витрати;

• нормальний підприємницький прибуток, що повинний служити джерелом фінансування капітальних вкладень в основні фонди й джерелом приросту оборотних коштів, на соціальні потреби, виплат дивідендів по акціях і відрахування податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

• податок на додану вартість (ПДВ), якщо він нараховується понад ціну підприємства, і акцизи, якщо товар підприємства - підакцизний;

• мита на експортні товари фірми, якщо вона здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

• альтернативні витрати – це грошові втрати, пов’язані з упущеними можливостями найкращого використання ресурсів фірми.

В умовах ринкової економіки перед підприємцем постає завдання не стільки точно розрахувати витрати на виробництво продукції, скільки передбачати їхню зміну при будь-якій динаміці обсягів продажу. Різні обсяги випуску товарів вимагають різних по обсязі й структурі витрати. Необхідним є поділ витрат на постійні й змінні .

Постійні витрати не залежать від обсягу випуску продукції в короткостроковому періоді. Вони являють собою витрати постійних факторів виробництва й залишаються незмінними, у той час як обсяг виробництва змінюється. Так, якщо обсяг збільшується або зменшується на 20%, то загальні постійні витрати залишаються незмінними.

Змінні витрати міняються разом з обсягом випуску продукції й звичайно визначаються цим обсягом. Економічна природа змінних витрат – це витрати на практичне здійснення тієї діяльності, заради якої створене дане підприємство. До них ставляться витрати на сировину, матеріали, паливо, газ і електроенергію, витрати на оплату праці.

Загальний обсяг підприємницьких витрат, пов’язаний з валовим (сукупним) обсягом виробництва, називається валовими (сукупними) витратами й дорівнює сумі постійних і змінних витрат підприємства.

ТС = FC + ВУС.

Валові витрати визначають нижню границю ціни виробленого товару.

Щоб зрозуміти, чи є вигідним виробництво додаткової одиниці продукції, підприємцеві необхідно зрівняти можливу зміну доходу зі зміною величини валових витрат.

Витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції, називаються граничними, або маржинальными, витратами. Граничні витрати показують, у скільки обійдеться фірмі збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю.

В умовах ринку аналіз граничних витрат відіграє вирішальну роль при виробленні й обґрунтуванні цінової стратегії підприємства. Знання граничних витрат допомагає керівництву підприємства встановити:

• збільшувати або зменшувати випуск продукції;

• якому постачальникові сировини віддати перевагу;

• у яких границях повинен здійснюватися виробничий процес.

Граничні й середні витрати являють собою в ринковій економіці важливі поняття, вони визначають ділову активність підприємства. Аналіз короткострокових витрат особливо актуальний для підприємств, що функціонують на ринках при помітних коливаннях попиту, викликаних різними причинами.

У довгостроковому періоді в планах підприємства можуть мінятися всі використовувані фактори виробництва (розмір підприємства, обсяг виробничих потужностей, величина приваблюваних капіталовкладень і ін.), і менеджер на підставі аналізу витрат повинен вибрати таке сполучення факторів виробництва, при якому витрати виробництва певного обсягу продукції були б мінімальними.