1.Інститут податкового права, його місце в системі права.

2. Предмет і метод податкового права. Система та джерела податкового права. Податкове законодавство.

3. Норми податкового права, їх особливості, класифікація і структура.

4. Податкові правовідносини. їх особливості і види. Підстави їх виникнення.

5. Суб’єкти податкових правовідносин. Платник податку. Права та обов’язки платників податків.

6. Представництво у податковому праві. Податкові агенти.

1/ Місце інституту податкового права в системі фінансового права

Податкове право являє собою складний інститут фінансо­вого права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового права означає пев­ну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інсти­тути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відпо­відальності та ін.).

Отже, податкове право:

1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений чітко визначеному предмету — різновиду відносин, що вини­кають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

2) регулює суспільні відносини щодо встановлення, справ­ляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасуван­ня; розподіл і використання бюджетних коштів перебуває за межами податкових відносин, як і питання встановлення і стяг­нення неподаткових платежів та інших державних зборів;

3)     встановлює обов'язок юридичних і фізичних осіб спла­чувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчис­лення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податко­вого контролю і застосування заходів відповідальності за по­рушення податкового законодавства;

4)     є складним інститутом, що включає сукупність своєрі­дних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.

Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов'я­зані з рухом державних коштів, то податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору — від плат­ників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імпе­ративний характер.

Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового права (особ­ливості механізму оподаткування характерні і для регулюван­ня банківської діяльності, і для страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов'язано з деякими з них¹, насамперед з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень до доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових пла­тежів); і з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових орга­нів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.

 

Зміст і особливості інституту податкового права

Податкове право включає досить широку сукупність фінан­сово-правових норм, об'єднаних у певну систему. Остання роз­бита на групи, які мають специфічні особливості, логічну струк­туру. Отже, система податкового права являє собою об'єктив­ну сукупність фінансово-правових норм, які зумовлюють внутрішню структуру податкового права, зміст і особливість розміщення його інститутів.Специфіка відносин, урегульова­них податковим правом, дозволяє виділити його в самостійний фінансово-правовий інститут, у чому Н. І. Хімічева вбачає пер­спективи його подальшого розвитку².

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут — складний інститут — підгалузь — галузь). Податкове право займає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, воно обіймає інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), з іншого — складний інститут податкового права є одним з елементів, які утворюють цілісну галузь фінансового права.

Отже, складний інститут податкового права являє собою відокремлений комплекс юридичних норм, які забезпечують цілісне регулювання різновиду відносин, пов'язаних з надход­женням до бюджетів податків і зборів. Податкове право являє собою відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне положення щодо інших інститутів цієї галузі. Пев­на відмежованість його полягає в регулюванні дуже специфіч­ного виду суспільних відносин. Замкнутість, відмежованість податкового права менш виражена, порівняно з іншими галу­зями, оскільки у взаємодії з іншими інститутами здійснюєть­ся загальне регулювання відносин, що складають предмет фінансового права. Тому тільки разом з іншими інститутами податкове право забезпечує загальне галузеве регулювання.

Взаємодія з іншими інститутами фінансового права перед­бачає певні відносини субординації. Самостійні підрозділи все­редині податкового права свідчать про складний характер цьо­го інституту. Внутрішня організація інституту податкового права, характер охоплюваного ним нормативного матеріалу передбачає наявність певної структури цього інституту. При­родно, що структура інституту податкового права визначаєть­ся багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загаль­них принципів:

1. Наявність комплексу рівних приписів. До інституту по­даткового права входить комплекс однопорядкових норматив­них положень, які регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм, які визначають оподаткування юридичних осіб та відносини щодо регулювання оподаткування фізичних осіб тощо. При цьому необхідно розрізняти комплекс норм і асоці­ацію норм, що очолюється однією генеральною нормою з на­ступною її конкретизацією¹.

2. Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані від­носини, що забезпечують єдиний підхід, який і ув'язує їх у складний інститут.

3. Об'єднання всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв'язків, відображених у загальних приписах. Такими зв'язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають законодавче закріплення. Вони пронизують і юридичну конструкцію кожного окремого інституту податкового права. Диференційованість нормативного матеріалу, його взаємозв'язок визначаються зв'язком елементів. Це припускає певну логіку розгляду деяких груп відносин. Наприклад, аналіз окремого податкового механізму здійснюється у такій послідовності: платник — об'єкт оподаткування — ставка податку — пільги при оподатковуванні і т.д.

Зміст інституту податкового права пронизаний загальними юридичними основами. Тому в складному інституті податкового права окремі інститути підпорядковуються нормам-принципам, визначеним прямо в тексті законодавчого акту (визначення податку, принципів оподаткування в Законі України «Про систему оподаткування»). Окремі інститути податкового права також підпорядковують нормам-принципам (визначення прибутку, доданої вартості тощо).