1. Організація виробництва

1.1. Організація основного виробництва План

1. Виробничий процес і принципи його організації

2. Організаційні типи виробництва та їх характеристика

3. Виробничий цикл, його характеристика та структура, способи передачі праці по операціях

4. Економічне значення і способи скороченя виробничого циклу

5. Методи організації виробництва: непотоковий, потоковий, автоматизований

6. Організація потокового виробництва, його ефективність

7. Сучасні виробничі стратегії та концепції організації виробництва

Ключові поняття і терміни:

Виробничий процес, предмети праці, знаряддя праці, час,принципи виробничого процесу, типи виробництва (одиничне, серійне і масове), поєднання операцій технологічного процесу, виробничий цикл, метод організації виробництва (непотоковий, потоковий, автоматизований), виробничі стратегії.

В икористані джерела:

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. – Київ, 2006 р.

2. Шимко О.В. та ін. Планування діяльності підприємства, - К., 2006.

3. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства, - Л., 2006.

4. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності, - К., 2005.

5. Ясинський В.В., Гайдей О.О. Бізнес-планування, - К., 2004.

6. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства, - К., 2003.

1. Виробничий процес і принципи його організації

Виробничий процес – це поєднання предметів і знарядь праці з живою працею для задоволення потреб виробництва його елементами та поняттями є:

• предмети праці;

• знаряддя праці;

• жива праця (персонал);

• простір;

• час;

• задоволення потреб (продукція).

Разом вони формують системне поняття “виробничий процес”. Суть цих понять можна виразити так:

Предмет праці – предмет, на який діє людина під час праці зі створення проміжного або кінцевого продукту для задоволення певних потреб.

Знаряддя праці – засоби виробництва (інструменти, пристрої, верстати тощо) якими користується людина під час праці (діє на предмети праці).

Жива праця – це свідома, доцільна діяльність людини, яка за допомогою знарядь праці діє на предмет праці для його перетворення та задоволення певних потреб.

Простір – місце перебігу виробничого процесу.

Час – тривалість виробничого процесу.

Задоволення потреб – виготовлення продукції, надання послуг або виконання роботи для задоволення певних потреб відповідно до плану.

Виробничі процеси є трьох видів – основні, допоміжні, обслуговувальні. Тому можна дати таке визначення: виробничий процес – це сукупність основних, допоміжних та обслуговувальних процесів, у результаті яких вихідні матеріали перетворюються у готові вироби.

Своєю чергою основні виробничі процеси поділяються на: підготовчі (заготовчі), перетворювальні (обробні), заключні (складальні).

Основний процес виробництва має три етапи:

• Підготовчий – це процес підготовки живої праці у просторі і часі і знарядь праці для перетворення предмета праці у корисний продукт.

• Перетворювальний – це процес перетворення предмета праці зміною його форм, розмірів, фізичних або хімічних властивостей, зовнішнього вигляду, характеристик, показників, стану або потенціалу відповідно до плану або творчого задуму.

• Заключний – це процес підготовки перетвореного предмета праці з наданням йому форми товару для передачі замовнику.

• Допоміжний процес – це процес, що сприяє нормальному перебігу основного процесу з перетворення предмета праці безпосереднім забезпеченням його обладнанням, інструментом, паливно-енергетичними ресурсами.

• Обслуговувальний процес – забезпечує нормальний хід основних і допоміжних процесів виконанням транспортних послуг, послуг з логістики на “вході” і “виході” та ін.

За рівнем ієрархії (по вертикалі) виробничі процеси такі:

• виробничий процес на робочому місці – це будь-який вид процесу (основного, допоміжного, обслуговувального), що перебігає на конкретному робочому місці;

• виробничий процес на рівні підрозділу – це процес, який перебігає у підрозділі між робочими місцями;

• міжцеховий виробничий процес – це процес, який перебігає між підрозділами організації.

За складністю кожний із названих процесів може бути простим і складним.

Простий виробничий процес – це ряд послідовних операцій, результатом яких є виріб.

Складний виробничий процес – це поєднання декількох простих процесів (рис. 1.1).

Рис.1.1 Схематично зображена структура простих і складних виробничих процесів

Організація виробничого процесу полягає у забезпеченні раціонального поєднання в просторі і часі основних, допоміжних і обслуговувальних процесів, а також людей і матеріальних елементів виробництва.

Незважаючи на різні відмінності, виробничі процеси можна організувати згідно з такими спільними принципами:

• Спеціалізація – розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або виконання технологічного процесу (технологічна спеціалізація).

• Пропорційність – однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження обладнання з метою виконання виробничої програми без гальмування на “вузьких місцях” та недопущення нерівномірності завантаження чи простоювання устаткування.

• Паралельність – одночасне виконання частин виробничого процесу (стадій, операцій) з метою створення необхідного “перекриття”.

• Ритмічність – рівномірний випуск продукції у певні проміжки часу.

• Прямотечійність – це забезпечення найкоротшого шляху проходження виробами стадій і операцій виробничого процесу – від запуску матеріалів до виходу готової продукції.

• Безперервність – означає зменшення перерви під час виробництва конкретних виробів.