5. Загальна схема формування екологічних ситуацій
Формування екологічних ситуацій пов’язано як із зовнішніми впливами на екологічні об’єкти, так і з властивостями самих об’єктів, характером їх функціонування. Вплив на екологічний об’єкт викликає його реакцію, яка залежить не тільки від сили дії але і від наступних факторів:
стійкості об’єкта, його адаптаційних можливостей;
відповідність типу впливів процесам в об’єкті.
Стійкість геосистем проявляється в різних формах:
Пружність або буферність геосистем, тобто здатність пом’якшувати зовнішні впливи, зберігаючи свої головні властивості.
Відновлюваність геосистем, тобто здатність відновлювати свої характеристики після порушення структури (наприклад відновлення лісу після пожежі).
Здатність до самоочищення від забруднень.
Адаптаційні можливості геосистем, їх здатність пристосовуватись до умов що змінюються, не допускаючи зміни головних рис своєї структури.
Інертність геосистеми, відсутність їх реакції на деякі типи впливів.
Таким чином впливи (природні або антропогенні) переломлюються через властивості геосистем, в результаті чого виникають наслідки в формі зміни екологічного стану, економічних і соціальних характеристик.
Просторово-часові основи типізації екологічних ситуацій.
Огляд природних і антропогенних (техногенних) катастроф і катастрофічних явищ показав, що вони різнотипні по впливу на навколишнє середовище, по часі прояву і впливу а також по поширенню в просторі цього впливу.
Екологічна безпека може розглядатися як в глобальних масштабах, так і в межах держави чи окремо взятих територіальних одиниць. Аналіз результатів узагальнення і співставлення радіусів впливу основних процесів дозволяє зробити висновок, що найбільш значні просторові порушення екологічної безпеки можливі під впливом антропогенних (техногенних) катастроф.
При техногенних порушення екологічної безпеки короткотривалі порушення її в локальних рамках можуть переходити в тривалі порушення її в глобальному масштабі.
Третій показник порушення екологічної безпеки – сила дії, яка оцінюються зміною енергії не має однозначного показника для оцінки порушення. Сила впливу забруднюючих речовин і їх роль в загальному енергетичному балансі навколишнього середовища незначна, але роль цих речовин в порушенні екологічної безпеки може бути вирішальною.
Аналіз, класифікація різнотипних катастрофічних явищ дозволяє встановити, що антропогенні порушення безпеки життєдіяльності в теперішній час практично перевищують самі небезпечні і сильні природні (вулканізм, землетруси) як по просторових так по енергетичних показниках.
Результати різних екологічних лих, які зумовлені природними і антропогенними факторами оцінюються двома показниками: екологічною шкодою та кількістю жертв.
Таким чином, одним із основних завдань підвищення екологічної безпеки, підвищення ефективності використання наявного технічного рівня і природних ресурсів є в першу чергу ліквідація техногенних джерел порушення екологічної безпеки умов проживання.