Екологічні ситуації
Екологічні показники.
Нормативи вмісту забруднюючих речовин.
Типи екологічних ситуацій.
Оцінка екологічних ситуацій.
Загальна схема формування екологічних ситуацій.
Просторово-часові основи типізації екологічних ситуацій.
Екологічна ситуація – це сукупність станів екологічних об’єктів у рамках певної території (ландшафт, річковий басейн, адміністративний район, територія міста, природний регіон або адміністративна область) у певний відрізок години.
Під екологічними об'єктами розуміють як суб'єкти - рослини, тварини, біоценози, людина та інше, так і середовища суб'єктів - екотоп, місто, ландшафт і інше. Для визначення їх стану необхідно проаналізувати екологічні показники або характеристики.
Екологічні показники.
Серед екологічних показників виділяють три принципово різні групи:
показники стану об'єкта (суб'єкта, середовища);
показники еколого-ресурсного потенціалу (для природних систем) або адаптаційних можливостей і здатності до протистояння проти зовнішніх впливів (для організмів);
показники впливу на об'єкт.
Нормативи вмісту забруднюючих речовин.
Серед неблагоприємних екологічних впливів найбільшу безпосередню небезпеку представляє забруднення природних середовищ, робочих приміщень, домівок і всіх інших об’єктів навколишнього середовища. Найчастіше під забрудненням розуміють збільшення концентрації фізичних, хімічних або біологічних агентів понад визначені концентрації.
Забруднення відбувається як антропогенними, так і звичайними факторами. Основні антропогені фактори – промислові і сільськогосподарські підприємства, транспорт і міське комунальне господарство. Звичайне забруднення відбувається, як правило, катастрофічними процесами: вулканічними виверженнями, землетрусами, виходами газів із землі, пожежами лісів та інше.
Для оцінки рівня забруднення необхідна гігієнічна регламентація вмісту шкідливих речовин, яка дозволяє визначити певні значення їх вмісту, при яких ці речовини не викликають негативного впливу на організм людини, рослини, тварин, на ландшафт в цілому, на ті, або інші технологічні процеси, на технічні споруди та ін.
Гігієнічна регламентація забруднюючих речовин в природних середовищах полягає у встановленні гранично допустимих концентрацій – ГДК. ГДК – це кількість шкідливої речовини в тому чи іншому природному середовищі (воді, повітрі, грунті та ін.), які віднесені до маси чи об’єму її конкретного компонента, яке при постійному контакті або впливі у визначений проміжок часу практично не викликає впливу на здоров’я людини і не викликає негативних наслідків у його потомства.
Для деяких видів забруднюючих речовин величина ГДК не встановлені, що пояснюється значними труднощами експериментального характеру. Для таких речовин вводиться орієнтовно безпечні рівні впливу – ОБРВ, які частіше всього визначаються розрахунковим шляхом.
При нормуванні забруднюючих речовин у повітрі розрізняють максимальну разову концентрацію (коли проби відбираються протягом 20 хвилин), середньодобову (впродовж доби), а також ГДК робочої зони (визначається на висоті 2 м від підлоги) та ГДК території підприємства.
Екологічний стан водних об’єктів залежить не тільки від забруднюючих речовин, але і від таких характеристик, як вміст завислих частинок, температури, кількості розчиненого кисню, кислотності та ін.. Їх величини також встановлюються для різних типів водоспоживання.
Нормування забруднюючих речовин в грунті здійснюється за трьома напрямами: вміст ядохімікатів в кореневому шарі с/г угідь, накопичення токсичних речовин на території підприємства та забрудненість грунту в житлових районах.
При нормуванні забруднюючих речовин в харчових продуктах основний показник – це допустима залишкова кількість шкідливої речовини в продуктах або врожаї в період його збирання.
Допустима залишкова кількість – це максимальна кількість речовини, яка поступаючи в організм на протязі всього життя, не викликає ніяких порушень в здоров’ї дітей і дорослих людей.
Також проводиться нормування забруднюючих речовин по впливі їх на рослини, оскільки ГДК для них може значно відрізнятися на відміну від ГДК для людини. При цьому стійкість різних рослин до забруднення є різною, що також залежить від вегетаційного періоду, освітленості, вологості, родючості грунтів та ін. Тому опиратися тільки на величини ГДК недостатньо, необхідно враховувати більш складний комплекс процесів впливу забруднюючих речовин на екосистеми в цілому.
При нормуванні вмісту забруднюючих речовин також слід враховувати ефект сумації, оскільки сумісна присутність в повітрі або воді різних забруднюючих речовин в ряді випадків породжує ефект посилення дії, по перше через подібність токсичної дії ряду речовин а по друге через взаємне підсилення (синергічний ефект) дії різних речовин.