5. Етапи р-тку студ. Акад. Групи та їх х-ка. Озн. Студ. Колективу.

Студ. група - більш-менш пост. в межах навч. року сукупність студентів, що об’єднані завданнями навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним.

У структурі студентської групи є дві підструктури:

1)офіційна: характериз. цільовим призн-м – проф. підгот., сприяння становленню майб. фахівця, ґрунт. на віднош. поваги – авторитету (ділова сфера). Офіц. кер-к – староста групи, який признач. деканатом або обир. групою. Він - рольове управл., організує ділові стос. між чл.

2)неофіційна: у групі виникають неофіційні угрупування на основі інтересів один до одного або симпатії – антипатії (емоційна сфера).

Варіанти соціально-психологічної структури студентської групи:

• Відсутн. структ. взагалі (кожен сам собою або «діади»);

• структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, інші залишаються самі по собі);

• конкуруюча (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп);

• взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Емоц. (неформ.) взаємини в студ. акад. групі форм. та проявл. у всій повноті та глибині. Це поясн. сенситивністю юн. віку до інт.-особист. стосунків, потребою в емоц.-насиченому спілкув., у кох. та дружбі. Трив. спільного провед. вільного часу в колі ровесників найдовша Етапи розвитку студентської групи:

1. Номінальна група (список студентів)

2. Група-асоц. (поч. міжособист. інтеграція, з’явл. перші симпатії та антипатії. Організатором життя групи є староста та куратор)

3. Група-коопер. (диференц. ділові та міжособист. взаємини, виділ. лідери та аутсайдери, з’явл. лідери в мікрогр., на які спир. куратор)

4. Група-корпорація (вузька група, яка зосереджується лише на внутрішньо-групових цілях, що набуває рис групового егоїзму)

5. утворення колективу.

Ознаки студентського колективу.

1. Кожен член групи приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.

2. Група характериз. високим рівнем організованості та згуртов. (Це риса, яка характер. міцність та сталість психолог. зв’язків між чл. групи)

3. Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.

4. В офіц. керівників виявляється демократичний стиль керівництва.

5.Для кожного члена групи вона стає референтною (еталонною)

6. Група як колектив може бути взірцем і для інших студ. груп, впливати на них (напр., при виріш. питань на факульт. зборах, в органах самоврядування), виявляти інтергрупову активність, особливо з боку лідерів груп, які користуються авторитетом на факультеті.

7.Колектив виявляє згуртованість. Якщо вирішуються важливі проблеми, то група працює злагодженіше й результативніше.

6. Мотивація учіння студентів, її види та шляхи розвитку.

Ставл. студента до свого навч. у ВНЗ зал. насамперед від чинників вибору професії (спец-сті) і ставл. до самого процесу учіння. Позит. мотивацією проф. вибору студ. є такі прояви: вираж. інтерес до професії; баж. в майб-му займатися саме цією проф. д-стю; прагн. бути корисним людям, с-ву, результатами своєї проф. д-сті служити У та ін.

Мотиви вибору проф.. значною мірою визнач. мотиви учіння студ. Вони зумовл. ставлення до навч. і його результати, вплив. на орг.-цію сам. навч. роботи, а тому й на оволодіння навичками самоосвіти.

Мотиви учіння – це причини, що спонукають студ. до навчання, його настанови (психол. налаштув., гот. до пізн. д-сті та ін.), пізн. потреби й інтер., які визнач. цілеспрям., напол. та ін. вольові якості ос-сті студ. 

Мотиви уч. є не тільки передум. успішного проф. навч. студента, вони є також його наслідком. Мотиви форм. в д-сті, а організовує її викладач, ставл. ж студентів до цієї д-сті формуються в ній самій. До навч. матеріалу має бути позит. ставл., тобто предмет засвоєння пов. бути цікавим, пізн. активність спрям. на переборення шаблону у своїй д-сті. На жаль, у багатьох студ. вимоги до своєї навч.-проф. д-сті занижені (запам’ятав – відтворив – забув). Навч. д-сть внутрішньо- і зовн-мотивованих студ. відрізняється. Переважно внутр.-мотив. студ. більше «занурені», залучені до навч. процесу. Вони характериз. мотивацією самовизначеної навч. д-сті: більш акт., свідомі, довільні в планув. свого учіння. Такі студ. приділяють однакову увагу як з/о, так і вузькопроф. предметам. Вони більше орієнт. на процес і результат навч.-проф. д-сті, ніж на зовн. чинники (напр., пед. оцінюв.). Зовн-мотив. студ. не такі самост. й довільні в орг.-ції процесу навч., менше «занурені» в навч. д-сть. їхню акт. спричиняють не стільки пізн. або проф. мотиви, скільки зовн. щодо процесу і результату навч. д-сті чинники (напр., одержати стипендію). Зовнішніми щодо навч. д-сті студ. є численні прагматичні мотиви (відтермінування від армії, майбутнє працевлаштування тощо).