15. Протиріччя та конфліктні ситуації у педагогічній взаємодії.

Протиріччя в пед. взаємодії – один із видів нескінченної низки протиріч, з яких побудовано світ: добро – зло, сила – слабкість, молодість – старість, мрія – реальність, любов – ненависть тощо. Серед них є протиріччя як руш. сила псих. р-тку («хочу – не можу», «потрібно – не маю можливостей» тощо). У цій низці є також протиріччя в сфері міжособистісних взаємин людей, які є носіями унік. за своїм внутрішнім змістом життя. У філос. розумінні протиріччя – взаємодія протилежних, взаємно-зворотних сторін і тенденцій предметів та явищ, які водночас перебувають у внутр. єдності й взаємопроникненні та є джерелом саморуху й р-тку об’єкт. світу та його пізнання. У психол. розумінні протиріччя – це вияв протил. інтересів, поглядів, думок; незгода тощо.

Протиріччя є підґр. конфл. ситуацій та самого конфлікту.

Конфл. ситуація – виникнення і загостр. протиріч між чл. групи. Усвідомл. конфліктної ситуації, яке виникає через певний час, активізує її уч. на прийняття необх. заходів. Коли не вдається врегулювати гострі суперечності, виникає конфлікт.

Конфлікт – зіткнення інтересів осіб і груп, їхній ідей, протилежних поглядів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюз., усвідомл. й неусвідомл. протир., спроба виріш. яких відбувається на фоні гострих емоц. станів. Це найчаст. буває тоді, коли протир. загострюються, емоції кожного захопл. розум і спотвор. сприйм. і розум. того, що відбув. Конфлікт уже не регулюється, а виріш. Поведінка кожного уч. конфлікту характериз. напругою, потрібна концентрація внутрішніх сил і духовних ресурсів. І чим складніший конфлікт, тим більше душевних сил він потребує.

Причини: 1) Недост. розуміння навч. матеріалу внаслідок поганого поясн. або відсутності такого. 2) Засвоєння учнем нових знань залежить від того, наскільки зрозуміло і дохідливо вчитель пояснює навч. матеріал. Важливе не механ. завчання теми, а її розуміння. 3) Нездатн. або небаж. вчителя пояснити матеріал знижує результативність навч. д-сті школяра. 4) Невмотивованість оцінюв. навч. д-сті. 5) Некоректне, неповажне ставл. до учнів. 6) Невмотивовано завищена вимогливість 7) Невідповідність прав і обов'язків учня. 8) Неритмічність роботи. 9) Низький рівень дисципліни.

Для вирішення пед. конфлікту є 2 осн. шляхи: 1) через зміну об’єкт. ситуації (переглянути обсяг навч. навантаж., змінити розклад занять тощо); 2) через зміну власної суб’єкт. позиції чи позиції студ. щодо ситуації конфлікту. Проте важливо шукати шляхи задоволення інтересів обох сторін. Якщо конфлікт вирішується психологічно виправдано, він мобілізує розум, волю, зближує інтереси.

Способи запобіг. пед. конфлікту: ідеолог. – знімаються консенсусом (згодою); амбіційні – підкреслити значущість ос-сті ін. людини; етичні – керуватися нормами етикету, правилами внутр. розпорядку ВНЗ.

 Для ефект. подолання конфліктної ситуації вчителеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. 1.Конкуренція або суперництво. 2.Уникнення. 3.Пристосування. 4.Співробітництво. 5. Компроміс.   

Педагог повинен уміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.