13 Індивідуальний стиль педагогічної діяльності

Залежно від інд.-психол. якостей педагога - стилі діяльності:

1. Демократ. стиль. Вчитель розгляд. учня як рівноправного партнера у спілкув., колегу у спільному пошуку знань. Педагог залучає учнів до прийн. рішень, бере до уваги їхні думки, заохочує самост. суджень, зважає не лише на успішн., а й на особист. якості вихованців. Методами впливу є спонук. до дії, порада, прох. Школярі при цьому завжди спокійні, задовол. своєю роботою, впевнені в собі. Учителі-демократи багато працюють над собою, своїми психол. вміннями. їх характеризує висока проф.. стійкість, задоволеність своєю професією.

2. Авторитарний. Уч., який є носієм цього стилю, вбачає в учневі об'єкт пед. впливу, а не рівноправного партнера. Він одноосібно прийм. рішення, встановлює жорст. контроль за викон. завдань, не обґрунтовує своїх дій перед вихованцями. Унаслідок цього учні стають пасивними, зниж. їх самооц., що спричинює агрес.; їхні сили спрямовані на психол. захист, а не на засвоєння знань і власний р-ток. Осн. методами впливу авторит. учителів є наказ, повчання. Вони не задовол. професією, їм властива проф. нестійкість. Учителі із цим стилем д-сті дбають насамперед про метод. культуру, у пед. колективі часто лідирують.

3. Ліберальний. Учитель із таким стилем роботи уникає ситуацій прийняття рішень, передає ініціативу учням і колегам. Організацію і контроль д-сті учнів здійснює безсистемно, йому властиві нерішучість, вагання. У класі це зумовлю. нестійкий мікроклім., прихов. конфлікти.

У суч. вчителя, є різні шляхи формування інд. стилю пед. д-сті. Це:

• самоосвіта, через інд. творчі плани, конкурс пед. ініціатив, участь у роботі майстер-класів, фестивалі пед. ідей, у стажуваннях, пед. майстернях, дослідно-експериментальній роботі;

• робота у пробл. групі, участь у роботі пед. спілок, таких як метод. об'єднання, кафедри, форуми, диспути, «круглі столи», дні відкритих дверей, творчі лабораторії, проблемні групи,

• традиц. с-ма безперервної освіти через курсову перепідготовку.

14. Психол. Особл. Проф.-пед. Спілкув. Та його стилі в умовах внз

Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх псих. та дух. д-сті: засвоєною інф-цією, думками, судж., оцінками, почуттями й настановами. Пед. спілкув. є способом реаліз. змісту, методів і прийомів пед. впливів, спрям. на формув. ос-сті студента. Проф.-пед. спілкув. становить основу наук.-пед. д-сті викладача вищої школи. Воно є одним із найголовніших аспектів професіоналізму і педагогічної майстерності викладача.

цілі: 1) інформац. – взаємообмін навч. і наук. інф-цією; 2) ціннісно-орієнтац. – передача сусп.-значущих і проф.-важливих норм і цінностей; 3) спонукальна – підтримка студ., мотивація його д-сті; 4) соц. – узгодж. спільних дій, отримання зворотного зв’язку про х-р стосунків між суб’єктами пед. взаємодії.

характеризується такими функціями:

• соц.-перцепт. – сприйм. і пізн. викладачем і студ. один одного;

• комунікативно-поведінковою – передача інформації та обмін соціальними ролями, організація спільної діяльності;

• емоц. – прояв взаємних оцінних ставлень, ставлення викладача до студ. як особистості; експресивні реакції кожної зі сторін спілкування;

• соціальною самопрезентацією.

Проф.-пед. спілкув. сприяє передачі громадянських, нац., проф. і мор. цінностей. Воно формує дух. світ студента та презентує модель його майб. проф. поведінки. Саме через пед. спілкування в студентів виникає мотив самоосвіти й професійного самовиховання, бажання брати участь у науково-дослідній роботі.

В.А. Кан-Калик виділяє такі стилі педагогічного спілкування.

1.Спілкув. на основі високих проф. настанов пе­дагога, його ставл. до пед. д-сті в цілому. У в. школі інтерес у спілкуванні стимулюється ще й загальними проф. інтересами, особливо на профільних кафедрах.

2.Спілкув. на основі дружнього ставл.  передбачає захопленість спільною справою. Пед. виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навч. д-сті (але при цьому слід уникати панібратства).

3.Спілкув.-дистанція. Це найб. пошир. тип пе­д. спілкув., за якого постійно спостеріг. дис­танція у всіх сферах: навч. — з посиланням на авторитет і про­фесіоналізм; вих. — на життєвий досвід і вік.

4.Спілкув.-загравання. Воно властиве молодим виклад., які надмірно прагнуть попул. Таке спілкув. за­безпечує лише фальш., деш. авторитет.

класифік. стилів пед. спіл­кув. М. Талена. В її осн. покладено вибір ролі педагогом, виходячи із власних потреб, а не з потреб того, хто навч.

Сократ - Педагог з репутацією любителя спорів і диску­сій, які він навмисно провокує на заняттях. індивідуалізм, несистематич-ність у навч. процесі через постійну конфронтацію: студенти посилюють захист власних позицій, вчаться їх обстоювати

"Керівник групової дискусії - Головним вважає досягнення згоди й співробітництва між студентами, беручи на себе роль посередни­ка, для якого пошук демократ. консен­сусу важливіший за результат дискусії.

"Майстер" - виступає як взірець для наслідув., який необхідно копіювати, і не стільки у навч., скільки у ставл. до життя взагалі

"Генерал" - Не допускає будь-якої двозначн., підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, бо вважає, що завжди і в усьому правий, а студент беззаперечно повинен підкорятися наказам.

"Менеджер" - прагне до обговорення з кожним учнем смислу завдання, якісного кон­тролю та оцінки кінцевого результату

Тренер" - Учні виступа­ють гравцями однієї команди, де кожний зокре­ма не важливий як інд-ність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого голов­не — кінцевий результат, блискучий успіх, перемога

"Гід" - Втілений образ "ходячої енциклопедії". Лако­нічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний

 Категорії викладачів залежно від якості володіння май­стерністю (мистецтвом) педагогічного спілкування

Викладачі — "вічні студенти" - Розуміють студентів, бачать у них ос-сть, охоче спілкуються, володіють вис. інтелект. і професіоналізмом.

Викл. — "колишні моряки" – Намаг. встановити військ. дисц. Вимагають тотального і безум. прийняття їхньої думки. Намагаються задавити "я" студента шляхом адміні­стративних заходів

Викладачі-формалісти - На роботі "відбувають" свої години. До студентів байдужі: робіть, що хочете, аби мені не заважали

"Байдужі", "заздрісні", "обмежені", "пани", "роботи" - Викладачі, які за людськими і профе­сійними якостями не відповідають ідеалу, прийнятному для студента

"Трудяги", "гурмани", "друзі" - Викладачі, які користуються автори­тетом у студентів у зв´язку з окремими привабливими особистісними рисами

Викладач-стандарт - Знає свій предмет, живе своєю роботою. Тяжкий у спілкуванні. Амбітний. Впер­тий, не цікавий ні собі, ні студентам