1. Психолог. Х-ка студентства як особл. Періоду життя людини

Осн. метою реформування вищої освіти в У є забезп. психолого-пед. умов для саморозвитку і самореалізації студента як суб’єкта освітнього процесу та майбутньої проф. діяльності. Студентство як соціальна група виникло в XI-XII ст. із відкриттям в Європі перших ВНЗ.

«студент» (від лат. studens– такий, що старанно працює; той, що займається). Згідно із Зак. У «Про вищу освіту», студент (слухач) – особа, яка в установл. порядку зарах. до ВНЗ і навч. за ден. (очн.), веч. або заочн., дистанц. формами навч. з метою здоб. певного осв. та ОКР.

Студ. період життя людини припадає перев. на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характериз. оволодінням усім різноман. соц. ролей дорослої людини, отриманням права вибору, набуття певної юрид. та економ. відповідальності, можливості включ. в усі види соц. активності (аж до держ. рівня), здоб. вищої освіти та опанув. професією.

Студ. вік – надзвич. важливий період становлення «Я-концепції» як ядра ос-сті. «Я-концепція» майб. фахівця – складна, динам. с-ма уявлень студ. про себе як ос-сті й суб’єкта навч.-проф. д-сті, яка включає в себе:

1)Когніт. компонент – усі образи (я-соц., я- фіз., я – ідеальне);

2) Емоц.-ціннісний – ставл. до себе, що визначається самооцінкою проф. якостей і особист. властивостей, рівнем самоприйн. і самоповаги.

3)Поведінкова складова як самопрезентація – певні дії (внутрішні чи практичні), які породжені уявленням про себе та самоставленням.

Суперечливості та кризи студентського віку

Студ. віку притаманна кризова насичен. (Б. А. Бараш). Вікова криза характериз. різкими й суттєвими психолог. зрушеннями та змінами ос-сті, р-ток набуває бурхливого стрімкого характеру. Ознаки кризи:

1) сильна фрустрація, переживання незадоволеної потреби;

2) загостр. рольових конфліктів «студ. – викладач», «студ. – студ.»;

3) ціннісно-смислова невизнач., неструктурованість особистості

4) інфантильність (безвідповід., вдаються до пияцтва, сексуальної розпусти, вживання наркотиків).

1. Криза проф. вибору. Ця криза зумовл. тим, що вибір професії часто відбув. вже після вступу до вищої школи. Через це часто виникає дисонанс між несвідомо обраною проф. та необхідністю отримання вищої освіти, нехай навіть із ін. спеціальності. Амбівалентність таких тенденцій (або піти з ВНЗ за власним свід. вибором, або продовжувати навч. для збереж. соц.-культ. статусу) нерідко призводить до розвитку в студентів багатьох особистісних проблем і психосоматичних розладів.

2. залежності від батьківської сім’ї. З 1го боку, молоді люди можуть жити окремо від батьк. сім’ї в студ. гуртожитку, мати виражену тенденцію до самост., проявляти особистісну зрілість, а з іншого, – емоційно-особист. й побутова (особливо матер.) залежність від батьків.

3. інтимно-секс. стосунків. Студ. вік відповідає періоду посилення секс. потягу. Зростає потреба в інтимно-особист. стосунках із психолог.-дух. близькою людиною (друг, коханий). Водночас створ. власної сім’ї блоковане матер. залежністю від батьків, житловою невлашт., а позашл. стосунки загалом є соц. несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішньо особистісною конфліктністю (напруженістю). У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.

4. Кризові ситуації в навч.-проф. д-сті. Факторами, що провокують кризові ситуації в студ., є деякі психотравмуючі ос-сті організації навч. процесу у вищій школі. Часто вивч. та успішна «здача» якої-небудь навч. дисципліни стає самоціллю, а не засобом досягн. мети оволодіти проф. знаннями та нав., необх. для майб. роботи. Творче і свідоме опанування знаннями витісняється зубрінням навчального матеріалу та конформізмом щодо екзаменатора.

Криза може виникнути і на старших курсах. Гол. проблема – побуд. планів на майбутнє, проте все обмірковується з максималістських позицій: все має бути найкращим, унік., неповторним (усе або нічого).

Суперечливість між «Я-реальне» і «Я-ідеальне» студента може призвести до внутр. невпевненості в собі («комплекс меншовартості») та супроводжуватися зовнішньою агресивністю, нехлюйством, розпустою або почуттям, що оточуючі не розуміють тебе.