- •25. Нормативне підгрунтя реалізації освітньої політики в Україні (освіта дорослих).
- •26. Напрями впровадження освітньої політики в Україні.
- •27. Науковий статус аналізу освітньої політики як інструментального знання. Предмет аналізу освітньої політики.
- •28. Практика застосування аналізу освітньої політики в Україні: проблеми та перспективи.
- •29. Роль аналізу освітньої політики у стратегічному плануванні розвитку освіти.
- •30. Освітні зміни та інновації в Україні: характеристика в контексті стратегії й тактики освітньої політики.
- •31. Освітні реформи: характеристика феномену. Аналіз реформацій у сфері освіти в контексті стратегії й тактики освітньої політики (міжнародний досвід).
- •32. Вплив глобалізації, інтернаціоналізації та європеїзації на освітні реформи в Україні.
- •33. Зростання ролі громадянського суспільства в формуванні освітньої політики.
- •34. Роль громадських, професійних та неурядових організацій в реалізації стратегії і тактики освітньої політики.
- •35. Демократизація і децентралізація управління системою освіти як чинники освітньої політики.
28. Практика застосування аналізу освітньої політики в Україні: проблеми та перспективи.
Існує багато визначень аналізу політики. Одне з них вказує, що аналіз політики – це
вивчення того, що робить держава, чому і з якими наслідками. Іншими словами, аналіз
політики можна вважати інструментом для відповіді на певні основні питання освітньої
політики. Аналіз політики можна застосовувати до одного або всіх стадій процесу творення
політики. Кенвей у роботі "Стать та освітня політика: поклик до нових напрямків"
стверджує, що починати думати про аналіз політики краще з питань "що", “як” і “чому”.
Існує багато різних моделей і схем аналізу політики. Якщо аналіз відбувається на стадії
обговорення можливих варіантів політики, часто застосовується наступна схема з восьми
кроків:
1. Визначення об’єкту аналізу.
2. Збір відповідних фактів і даних.
3. Визначення загальних тенденцій і напрямків.
4. Формулювання політичних альтернатив.
5. Вибір критеріїв для обміркованого прийняття політичних рішень.
6. Передбачення можливих наслідків для кожної з альтернатив.
7. Оцінювання всіх "за" та "проти".
8. Вибір найпридатнішої опції.
Проблематика:
- Знайти компроміс між традиційними формами навчання і новими еталонами.
- Відсутність системи безперервної вищої освіти в Україні (яка передбачає підготовку докторів наук у вузах, а не через Вищу атестаційну комісію (ВАК).
- Розробити принципи побудови навчального процесу адекватно і налаштовано на програмний процес.
Перспективи: -Демократизація освітнього простору, що передбачає ліквідацію монополії держави на освіту, перехід до громадсько-державної освітньої системи, автономність навчальних закладів та розширення прав педагогічних працівників, перехід від педагогіки репресивної до педагогіки партнерства і співпраці.
- Децентралізація освіти, що означає звуження управлінських функцій центру і розширення їх на місцях, а це, у свою чергу, сприяє розвитку творчої ініціативи місцевих органів влади та оперативному розв’язанні регіональних проблем.
-Дитиноцентризм – максимальне наближення навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей.
-Науково-інформаційні технології – вимоги часу, без урахування яких на національному рівні країна не може обрати правильний напрямок розвитку.
29. Роль аналізу освітньої політики у стратегічному плануванні розвитку освіти.
Відповідно до практичних потреб державного керування та управління сформувалась відсутня ланка у процесі вироблення освітньої політики – її аналіз. Існує багато визначень аналізу політики, найпростіше з них - аналіз політики – це вивчення того, що робить держава, чому і з якими наслідками. Аналіз політики є інструментом для відповіді на певні основні питання освітньої політики. Спираючись на нього, громадськість має можливість формулювати обґрунтовані питання щодо урядових рішень з освітньої політики. А саме: чому держава робить певну політику? Чиї інтереси відображає державна освітня політика? Які будуть наслідки? Забезпечення ефективності та практичної результативної аналізу освітньої політики – одне з актуальних завдань суспільствознавства.
Аналіз політики можна застосовувати до однієї або кількох стадій процесу розробки політики. Існує багато моделей та схем аналізу освітньої політики.
Незалежні групи дослідників, центри аналізу політики, міжнародні агенції видають політичні документи, в яких аналізують конкретні політичні ініціативи або загальні тенденції розвитку національної політики.
Стратегічне планування ОП - це процес розробки стратегічного плану шляхом формулювання цілей ОП (освітньої організації) аналізу проблем розвитку, вибору базових стратегій і прогнозування соціально - економічного розвитку з метою забезпечення ефективної роботи освітньої організації в майбутньому.
Тактичне планування нерозривно пов'язане зі стратегічним плануванням.
Тактичне планування означає уточнення, корекцію, доповнення, одним словом, конкретизацію стратегії. Під тактичним плануванням розуміють планування дій, які мають представляти найбільш ефективні способи досягнення стратегічних цілей. Тактичне планування - це детальне планування, визначення та розробка питань у рамках технічних ліній. Тактичні цілі розраховані на більш близьке майбутнє, а рішення задач - на даний час.
Стартегічні і тактичні плани обов’язково повинні враховуватипріоритети розвитку освіти: рівність, доступність, гуманізація.
