25. Нормативне підгрунтя реалізації освітньої політики в Україні (освіта дорослих).

Освіта дорослих – пролонгований процес і результат розвитку людини (особистості, громадянина, індивідуальності, фахівця), що відбувається упродовж усього життя, завдяки якому дорослі розвивають свої здібності або підвищують професійну кваліфікацію.

Зміст освіти дорослих – обумовлені цілями і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь і навичок, світогляду, громадських і професійних якостей спеціаліста, що формуються у процесі андрагогічно орієнтованого навчання із урахуванням перспектив розвитку науки, техніки,технологій і культури.

Освіта дорослих може здійснюватись як у діючих освітніх закладах, так і шляхом надання освітніх послуг через дистанційну освіту, ЗМІ, особливо телебачення, зусиллями громадських організацій. Можна з певністю сказати, що “Людина розумна” в ХХІ сторіччі – це людина, котра постійно навчається, пізнає. І ця думка має стати нормою життя. Міністерство освіти та науки України завершує підготовку спеціального закону про освіту дорослих.

Освіта дорослих (освіта впродовж життя) — це цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза межами загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти. Система освіти дорослих — це сукупність закладів і установ формальної (загальноосвітні та професійні навчальні заклади) та неформальної освіти дорослих (учнівство на робочому місці, різноманітні курси для здобуття нової спеціальності і задоволення пізнавальних, соціальних потреб), наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Метою діяльності системи освіти дорослих є реалізація права особи на освіту впродовж життя; залучення її до професійного та громадського життя шляхом надання необхідного для цього рівня грамотності. Провідними типами освіти дорослих є: а) загальна (здобуття загальної грамотності або її підвищення); б) професійна (набуття нових професійних компетенцій або їх підвищення); в) корективна (вивчення державної мови, набуття навичок цивільного спілкування тощо).

До основних завдань системи освіти дорослих відносять: задоволення потреб особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку через отримання неперервної освіти; формування в осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до праці й життя в умовах сучасної цивілізації, її демократичного розвитку; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей суспільства; поширення знань серед населення; підвищення його культурного та освітнього рівня.

Сучасна система дорослої освіти представлена:

1) Післядипломна освіта – на базі державних ВНЗ.

2) Професійне навчання на виробництві.

ПОЛОЖЕННЯ про професійне навчання кадрів на виробництві від 26 березня 2001 р. N 127/151.

1.1. Професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників суб'єктів господарювання різної форми власності та підпорядкування (надалі - суб'єкт господарювання), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.

1.2. Професійне навчання кадрів на суб'єкті господарювання організовується відповідним підрозділом, що займається цими питаннями, чи службою управління персоналом.

1.3. Професійне навчання кадрів на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення суб'єктів господарювання кваліфікованими і конкурентоспроможними на ринку праці кадрами.

1.4. Професійне навчання працівників суб'єкта господарювання носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

1.5. Міністерство праці та соціальної політики для координації діяльності суб'єктів господарювання, організацій, установ незалежно від форм власності та підпорядкування щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу може створювати міжвідомчу консультативну раду та інші дорадчі органи.

3) Навчання безробітних. 

Покладається на МОН молоді та спорту України,органи управління освітою на місцях, регіональні центри зайнятості, які організовують процес навчання безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного страхування України.

4) Професійна підготовка чи перепідготовка дорослих осіб з особливими потребами.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Державна типова програма реабілітації інвалідів (постанова КМУ від 8 грудня 2006 року) та Державна програма розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, розумовою відсталістю та психічними захворюваннями до 2011 року (постанова КМУ від 12 травня 2007 року №716).

По відношенню до дорослих людей з інвалідністю процес реабілітації включає підготовку та перепідготовку до нової професії.

Такий вид реабілітації забезпечується мережею центрів професійної реабілітації інвалідів, яких на сьогодні в системі Мінпраці 12.

Професійна підготовка осіб з особливими потребами в центрах професійної реабілітації інвалідів провадиться виключно за тими професіями, які є актуальними на ринку праці.

На даний час в зазначених центрах професійна підготовка здійснюється за 58 робітничими професіями

5) Освіта людей 3 го віку. Останні роки почала набувати популярність, реалізується у формі курсів, програм, і навіть університетів.

Наукові дослідження з проблеми освіти людей похилого віку розпочалися тільки у XX столітті і відбувалися у двох напрямках: підготовка педагогічного персоналу для роботи з людьми похилого віку та залучення їх до освітніх програм та проектів з метою задоволення пізнавальних потреб та залучення до активного суспільного життя. Проте система освіти людей похилого віку, як самостійна складова, починає формуватися у 70-ті роки XX століття.

Під соціалізацією людей похилого віку розуміють засвоєння ними знань та навичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтирів, що забезпечують адекватну участь у формах соціальної взаємодії, які прийняті для даного періоду соціально-економічного розвитку

Генеративна соціалізація акцентує увагу на передачі досвіду та знань людей похилого віку молоді, а ретроактивна – на навчанні у молодого покоління.

Тривалий час вважалося, що навчання людей похилого віку має певні обмеження, що пов’язані з зниженням їх інтелектуальної активності. Проте, останні дослідження свідчать про те, що інтелект у людини третього віку можна розглядати як здатність співставляти свої індивідуальні ресурси, спрямовані на досягнення певного результату, з факторами навколишнього середовища, в якому вона живе.