Конфуціанство

Конфуціанство сформувалося на рубежі УІ – У ст. до нашої ери як філософське вчення, в якому домінував соціально – моральний аспект. З часом воно розвинулося в одну з найвпливовіших у Китаї релігійна філософія систем серцевиною якої є ідеал досконалої людини, передумови і засади соціального порядку.

Запропонував та обґрунтував конфуціанство великий китайський мислитель Конфуцій. Діяльність Конфуція припинила на ті часи, коли давньокитайська релігія вже остаточно сформувалась. Це було вчення про Небо духів, і душі предків з відповідальною системою релігійного культу. Конфуціанство є складним комплексом філ., етичних, релігійних поглядів, особливим способом життя, основу якого становить солідарність. Серцевину його утворює своєрідне розуміння моральної природи людини, і взаємозв‘язків у родині, суспільстві, державі. Культ Неба і культ предків – основа конфуціанства. Релігійно-філософське вчення Конфуція спершу адресувалося державним службовцям, згодом міцно вкоренилось у свідомість китайського суспільства, зумовило спосіб мислення китайців.

З 555 р. обов‘язковою стає наявність храму Конфуція в кожному місці, де поклонялися його скульптурам, йому присвоєно титул „ наставника держави: потім стали називати „великим „вчителем нації”. Культ Конфуції зберігся до нашого часу у побуті, хоча на державному рівні припинив своє існування.

Даосизм

Даосизм – одна з провідних рел.–філ. течій Китаю виник приблизно одночасно з конфуціанством (УІ ст. до нашої ери), як цілісна рел.–філ. система склався в ІУ – ІІІ ст. до нашої ери. Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-цзи. Релігійна тенденція даосизму охоплювала алхімію, демонологію, лікувальну практику. Провідна ідея його полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина підкоряється всезагальному законові - даосизм - невидимому, всюдисущому законові природи, суспільства, поведінки людини, який є невіддільним від матеріального світу, управляє ним. Дао є об’єктивною силою. Дао - щось близьке до розуму, природи, шляху, закону, першоджерело всього, як ніхто не створив. Даосизм довгий час діє як філософська концепція. Перетворившись на релігію даосизм виробив свою анімістичну систему, міфологію, розбудував фетишизм і магію на основі культової практики, яку використовувало конфуціанство. Даосизм активно взаємодіяв із примітивними народними віруваннями їх магічною практикою, обрядами ворожінь і закликань, надавши своєму релігійному культові практичного характеру, з‘явились врочисті богослужіння, храми, духовенства, чернецтво. Громада даосистів діють у різних країнах світу, є вони і в Україні, в Києві.

Синтоїзм

Національна релігія японців – синтоїзм – є широким комплексом уявлень, ритуалів, звичаїв, традицій, вірувань. Прихильники синтоїзму поклоняються багатьом богам і духам (Камі), які, за уявленнями, оживляють природу, здатні перетворити будь який предмет. Їх уявляли тваринами, рослинами, камінням, явищами природи, навіть людьми. Магія вважається могутнім засобом впливу на надприродні сили, велика роль жерців.

З У – УІ ст. синтоїзм став державною релігією „Японії”, а імператор – верховним жерцем. У УІІ – УІІІ ст. було відібрано і письмово оформлено священні тести. Релігійні вчення синтоїзм містить послідовний, безумовний політеїзм (світ Камі) Камі – верх. божества, покровителі стихій і світів, локальні божества: струмка каменю, дерева, квітки інше Камі – це і душі предків, а поклоніння їм – поклоніння предкам. Синтоїзм сповідує поклоніння космосу і предкам. Ставлення до рідних богів неоднакове одних поважають, інших – зневажають: їх уявляють людьми, звірами, птахами, горами, ріками, травами, деревами. Синтоїзм – релігія Японців, а Камі – тільки японські боги, незавершений ритуальний культ. З 1946 р. синтоїзм відокремлений від держави, формально перестав існувати культ імператора. Центром є храм Ясукуні в Токіо. Часткове злиття з буддизмом.